Старий Самбір. Відреставроване єврейське кладовище було розташоване на схилі гори. Його історія почалася ще з 16-го століття. Тут були поховані знатні представники місцевої єврейської громади. За часів Радянського Союзу на це місце приїхав бульдозер і зрівняв кладовище із землею. Йшли роки. Ніхто навіть не думав про повернення попереднього стану кладовища. Окрім однієї людини. Це був Джек Гарднер — виходець із Старого Самбора. Народився він у 1914 році, закінчив релігійну єврейську школу, потім комерційну. Коли почалася війна, воював у польському війську. Після того, як поляки зазнали поразки, працював бухгалтером у споживчій кооперації. У 1941 році, відразу після початку війни, потрапив на фронт, де був тяжко поранений у боях під Луганськом. Був комісований і після цього працював у Ташкенті, де й познайомився зі своєю дружиною. Коли закінчилась війна, він повернувся до рідного дому, але не знайшов його. Виявилося, що його велику родину було вивезено до Самбірського гетто і там знищено. Тяжкі спогади примусили його разом з дружиною піти пішки через Європу. Там вони потрапили до табору для переміщених осіб. Саме звідти був шлях до США.
Хоча Дж. Гарднер і покинув батьківщину, але ніколи не забував про неї. Протягом п’ятдесяти років звертався у листах до радянського керівництва лише з одним проханням — вшанувати пам’ять загиблих. Але не отримував на них відповіді. Тільки після того, як Україна стала незалежною, у нього з’явилася нагода здійснити свою заповітну мрію. За рекомендацією посольства України в Канаді, де він зараз проживає в місті Вікторія, Дж. Гарднер почав діяти разом з асоціацією «Україна — Ізраїль». Пан Гарднер виділив кошти, і робота почалася. На старосамбірському кладовищі залишилося тільки 150 пам’ятників. Але на сьогодні було піднято і відреставровано близько 900. Це одне з найбільших старовинних єврейських кладовищ, що існують в Україні. Відреставрованим пам’ятникам щонайменше два — три століття. Сьогодні пам’ятник і цвинтар занесені до 15 наукових центрів та музеїв юдаїки — від України до Австралії.
На відкриття пам’ятника прийшли жителі Старого Самбора, приїхали гості зі США, Польщі та різних куточків України. Після цього присутні сіли до транспорту, який рухався у напрямку Ралівки.
Знак «Єврейський меморіал» вказував у бік лісу. Вузькою дорогою з бетонних блоків наш караван прямував до місця, де в 1942 році нацистами було розстріляно близько 10000 євреїв. Роботи з відновлення цього меморіалу ускладнювалися тим, що за єврейською традицією не можна торкатися кісток померлого. Якщо зробити це, то душа не вознесеться на небеса. Але тут була братська могила і перепоховання не проводилось. За всіма законами єврейської релігійної традиції, померлі були перепоховані саме тут. Під шепіт листя меморіал було відкрито. Джек Гарднер не стримував сліз. Але як їх можна було стримати, коли слова вдячності говорили діти. Свідчення того, що він зробив дійсно важливу справу, потрібну майбутньому поколінню.
