Крім офіціозного концерту в Будинку культури «Україна», масових гулянь та збірних солянок більш-менш популярних виконавців — звичної програми святкування Дня незалежності в Києві, цього року знаменна подія була відзначена рафінованим проектом, витриманим у традиційній для респектабельної Європи естетиці. На найменшій площі столиці — Театральній, поблизу Національної опери, відбулося представлення спільної програми молодої української співачки Ольги Крюкової і знаменитого польського естрадно-симфонічного оркестру «Алекс Бенд». Проект «Вільна птаха» став ще одним вітчизняним шоу, витриманим згідно із світовою традицією. Поки їх усе ще, на жаль, трохи. Досі на подібну оцінку без перебільшення заслуговували хіба що концерти Таїсії Повалій та Асії Ахат, які не допускають і натяку на халтуру або неохайність своїх проектів.
Заснований 1979 року і широко ангажований у Європі та Америці музичний колектив «Алекс Бенд», що регулярно виступає на престижних фестивалях Старого Світу в Сопоті, Монте-Карло, Дрездені, київська публіка споглядала і чула на концерті вперше.
Співтворчість Ольги Крюкової з оркестром почалася три роки тому, коли, виконавши дві пісні під його акомпанемент на Сопотському фестивалі, співачка стала дипломанткою цього представницького форуму (протягом довгих років — одного з найважливіших у культурному контексті славнозвісного Варшавського блоку). А минулого року, отримавши запрошення виступити на Балтік-фестивалі в Карсхамі (Швеція), тим більш виняткове, що Україна не входить до числа країн балтійського регіону, Ольга знову перетнулася в творчості з маститими музикантами, які там виступали.
Ідея яскравого і продуманого дійства, яке об’єднало український, польський, російський, французький та англійський блоки, що елегантно розбивалися інструментальними п’єсами Олександра Малішевського (керівника «Алекс- Бенда»), найбільш е перекликалася з багатомовними шоу божественної Даліди в паризькій «Олімпії». Щоправда, українській співачці не зрівнятися в харизматичності з аристократичною дивою, що злила в єдиний фантастичний образ драматичний французький шансон, наркотичну орієнтальну млість і ритмічну сексуальність диско. Проте саме композиції у стилі «диско» та англомовні хіти у виконанні Ольги були найуспішнішими й найвиразнішими. У сріблястих, вельми «sexy» шатах, що, здавалося, випромінювали юну енергію, виступаючи без надривного пафосу, але з відчутною самовіддачею, найбільше вона нагадувала образ поп-дебютантки у виконанні Селми Хайєк із культового «Studio 54». Як і героїню американської кіноактриси, в реалізації вистражданого концерту Крюкову чекав форс-мажор, що обернувся, проте, аж ніяк не трагічно. Злива, що вибухнула над площею, не тільки не розполохала розцяцьковану столичну публіку (депутат Олександра Кужель, наприклад, одяглася на концерт, наче на коронацію — в нечуваний палантин з білого хутра, оторочений ледве чи не горностаєвими хвостами), а лише загострила сприйняття нею дійства.
