Сьогоднi до Палацу «Україна» запрошує народна артистка Валентина Степова на свій сольний концерт, який не має назви — визначено лише віху: двадцять років творчої діяльності. Ну, i день народження на додачу...
Найнесподіваніший подарунок Валентина днями отримала на батьківщині, в містечку Полонне Хмельницької області. Спiвачка приготувала для городян, сусідів, рідних концерт у місцевому будинку культури, і про те, наскільки він вдався, говорити не варто. Але коли Степову запросили до школи, де вона вчилася, Валя не знала, як реагувати, чи то плакати, чи то сміятися: більшу частину шкільного музею займали матеріали про неї, ретельно зібрані в усіх містах і країнах, де виступала знаменита учениця. Валентині дивно було бачити себе музейним «експонатом», коли, загалом, все життя ще попереду, але вона вирішила не заважати почуттям вдячних земляків. Більше всього Степову зворушило, коли на сцену шкільної актової зали вийшла дівчинка і заспівала «Волошкове поле», одну з улюблених Валиних пісень: «Очевидно, я для них асоціююся саме з цим чудовим твором, тому я ще раз упевнилася в думці, що, вибравши для сольного концерту лише український репертуар, вчинила правильно».
Дійсно, в «Україні» звучатимуть лише україномовні твори — це й арії з опер, і так звані оперні шлягери, за які акторка не раз отримувала «стусани» від охоронців «чистого мистецтва», і народні, і сучасні українські пісні. Останні спеціально для м’якого високого сопрано Валентини Степової написали популярні поети й композитори: Ліля Остапенко, Степан Галябарда, Ольга Ткач, Віктор Ліфанчук, Микола Сингаївський та інші. Разом з Валентиною на сцені працюватимуть два оркестри — Національний оркестр народних інструментів під керівництвом В. Гуцала і Національний президентський оркестр, диригент А. Молотай, а підтримку надала міськадміністрація, Фонд сприяння розвиткові мистецтв і міжнародний творчий центр Яна Табачника.
Час — поняття відносне й вельми символічне. Валентина з усмішкою називає «двадцятиріччя» лише першою — навчальною — сходинкою на життєвих і творчих сходах. Проте, опинившись на такому рубежі, маючи за плечима багаж у два десятки років, спiвачка каже, що відчуває хвилювання: «Тепер час зробити щось дуже значне, могутній ривок». А по- моєму, все Валине життя — ривок. Вона ніколи не дає собі (і тим, хто її оточує) спокою. Щоденна праця, «безвікендний» розклад, помножений на природжене почуття гармонії і талант, гарантують Степовій вічну любов публіки. Валя записує диски, збирає зали, сміливо береться за обробку сучасної музики, виходить на сцену з відомими поп- і рок-виконавцями, органічно вплітаючи класичне сопрано до канви аж ніяк не класичних мелодій. У той час, коли багато її колег по цеху тремтячими руками тримаються за запліснявілий театральний репертуар, зрозуміле її бажання показати публіці, яка не має музпідготовки, що оперний Олімп — це не монотонна одноманітність вистав і не зашореність у стінах «святого» театру. А свобода вибору, шлях до слухача, виправдання його любові .
