Тому поставити всі цікавлячі нас запитання вдалося не одразу. Однак, скориставшись давньою дружбою братів з «Днем», дещо вдалося уточнити і після прес-конференції.
Виявляється, нокаутувавши Маріо Шиссера, Віталій не тільки завоював титул чемпіона Європи в суперважкій категорiї, але ще й побив рекорд Майка Тайсона, який мав на своєму бойовому рахунку 21 перемогу нокаутом поспіль. Для Віталія ж бій проти Маріо був 22-им, і в жодному з них він не дав осічки. Всі його партнери не змогли уникнути нокауту.
— Які були букмекерські ставки перед цим боєм?
— На відміну від України в Німеччині досі не створено інститут букмекерства.
Зауважимо, що і в Києві ставки на цей бій не приймалися. Очевидно, у зв’язку з просто мізерними шансами Віталія на поразку.
— Віталію, як відомо, ви працюєте над дисертацією в Київському інституті фізкультури. У ній використовуєте досвід діючих боксерів. Наскільки ця робота просунулася вперед, і що ви використовуєте в ній для участі у вирішальних боях?
— Ви розумієте, що схеми на папері різняться від схем бою. Але ті, над якими ми працюємо і випробовуємо на собі, безсумнівно, допомагають нам не тільки тренуватися, а й правильно будувати поєдинок, враховуючи можливості суперника. Наш матеріал, відтоді як ми влiтку зустрічалися в редакції «Дня», природно поповнився.
...Останнім часом мер Києва Олександр Омельченко дедалі більше завойовує імідж київського Лужкова. Він по-новому вимостив Хрещатик (хоча вiдоме суперечливе до цього ставлення), активно веде будівництво в місті, допомагає спорту. Чому саме бокс?
Виявилося, крім інших міркувань, у Олександра Олександровича є й особисті мотиви. Адже обидва його сини — в минулому боксери —майстер спорту і кандидат в майстри. Років 16 тому Омельченко частенько їздив зі своїми синами на юнацькі змагання.
Віталій тільки що став найсильнішим на континенті, а вже оголошено, що через місяць він відстоюватиме свій титул. Причому проходитиме цей бій 5 грудня в київському Палаці спорту. Тоді відбудеться велике спортивне свято, свій поєдинок проведе й Володимир. Відбудеться і бій між жінками-боксерами. Без зайвої скромності Віталій і Володимир висловили повну впевненість у своїх перемогах, хоч імена суперників визначаться дещо пізніше. І все ж таки запитання до Віталія.
— Чи не замала перерва між титульними боями. Адже ви ставите на карту звання чемпіона Європи?
— У професійному боксі для відновлення вистачить і двох тижнів. До того ж під час поєдинку з Шиссером я не пропустив жодного удару. А це дуже важливо. Взагалі, на мій погляд, найголовніше у боксі, не стільки вдарити самому, як не дати шансів супернику. Адже кожний пропущений удар, хоч як сумно, тією чи іншою мірою відбивається на здоров’ї.
— Володимире, у вашому останньому бою з Елі Діксоном на початку жовтня, як повідомили інформаційні агентства, ви ніби-то пропустили удар і побували в нокдауні. Чи правда це, і якщо так, то як це трапилося?
— Дійсно, в цьому останньому бою вiдіграв роль чинник несподіванки, коли Елі Діксон раптово мовби наїхав на мене, і ковзнув по моїй вилиці. Я швидко піднявся, але суддя визначив нокдаун. Це дуже розізлило мене, і через 30 секунд нокаутуючим ударом я ніби доказав: даремно було відкривати рахунок, — я сильніший за суперника. Що ж до Віталія, то у нього таких прикрих випадків не було.
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Тому поставити всі цікавлячі нас запитання вдалося не одразу. Однак, скориставшись давньою дружбою братів з «Днем», дещо вдалося уточнити і після прес-конференції.
Виявляється, нокаутувавши Маріо Шиссера, Віталій не тільки завоював титул чемпіона Європи в суперважкій категорiї, але ще й побив рекорд Майка Тайсона, який мав на своєму бойовому рахунку 21 перемогу нокаутом поспіль. Для Віталія ж бій проти Маріо був 22-им, і в жодному з них він не дав осічки. Всі його партнери не змогли уникнути нокауту.
— Які були букмекерські ставки перед цим боєм?
— На відміну від України в Німеччині досі не створено інститут букмекерства.
Зауважимо, що і в Києві ставки на цей бій не приймалися. Очевидно, у зв’язку з просто мізерними шансами Віталія на поразку.
— Віталію, як відомо, ви працюєте над дисертацією в Київському інституті фізкультури. У ній використовуєте досвід діючих боксерів. Наскільки ця робота просунулася вперед, і що ви використовуєте в ній для участі у вирішальних боях?
— Ви розумієте, що схеми на папері різняться від схем бою. Але ті, над якими ми працюємо і випробовуємо на собі, безсумнівно, допомагають нам не тільки тренуватися, а й правильно будувати поєдинок, враховуючи можливості суперника. Наш матеріал, відтоді як ми влiтку зустрічалися в редакції «Дня», природно поповнився.
...Останнім часом мер Києва Олександр Омельченко дедалі більше завойовує імідж київського Лужкова. Він по-новому вимостив Хрещатик (хоча вiдоме суперечливе до цього ставлення), активно веде будівництво в місті, допомагає спорту. Чому саме бокс?
Виявилося, крім інших міркувань, у Олександра Олександровича є й особисті мотиви. Адже обидва його сини — в минулому боксери —майстер спорту і кандидат в майстри. Років 16 тому Омельченко частенько їздив зі своїми синами на юнацькі змагання.
Віталій тільки що став найсильнішим на континенті, а вже оголошено, що через місяць він відстоюватиме свій титул. Причому проходитиме цей бій 5 грудня в київському Палаці спорту. Тоді відбудеться велике спортивне свято, свій поєдинок проведе й Володимир. Відбудеться і бій між жінками-боксерами. Без зайвої скромності Віталій і Володимир висловили повну впевненість у своїх перемогах, хоч імена суперників визначаться дещо пізніше. І все ж таки запитання до Віталія.
— Чи не замала перерва між титульними боями. Адже ви ставите на карту звання чемпіона Європи?
— У професійному боксі для відновлення вистачить і двох тижнів. До того ж під час поєдинку з Шиссером я не пропустив жодного удару. А це дуже важливо. Взагалі, на мій погляд, найголовніше у боксі, не стільки вдарити самому, як не дати шансів супернику. Адже кожний пропущений удар, хоч як сумно, тією чи іншою мірою відбивається на здоров’ї.
— Володимире, у вашому останньому бою з Елі Діксоном на початку жовтня, як повідомили інформаційні агентства, ви ніби-то пропустили удар і побували в нокдауні. Чи правда це, і якщо так, то як це трапилося?
— Дійсно, в цьому останньому бою вiдіграв роль чинник несподіванки, коли Елі Діксон раптово мовби наїхав на мене, і ковзнув по моїй вилиці. Я швидко піднявся, але суддя визначив нокдаун. Це дуже розізлило мене, і через 30 секунд нокаутуючим ударом я ніби доказав: даремно було відкривати рахунок, — я сильніший за суперника. Що ж до Віталія, то у нього таких прикрих випадків не було.
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
