— В’ячеславе Миколайовичу, це був своєрідний огляд готовності і професійних
навичок ваших співробітників. Ну і як, ви залишилися задоволені?
— Ну чому тільки моїх, свою майстерність демонстрували на київських
спортивних спорудах 12 команд, серед яких були працівники СБУ, а також
недержавних охоронних структур. Приємно відзначити, що два перших місця
дісталися київським багатоборцям.
— А що входило до програми змагань?
— Стрільба по мішенях під час пішого супроводу, швидкісна стрільба з
різних положень, проходження смуги перешкод на автомобілі, прийоми фізичного
захисту, рукопашний бій, пошук вибухівки в автомобілі та надання першої
медичної допомоги.
— І ви в цьому досягли успіху?
— У нашому коронному виді — рукопашному бою особливо відзначився майстер
цього виду програми Євген Астаф’єв. Помічу, що цей вид багатоборства користується
особливою популярністю серед наших співробітників. Створено цілу систему
його розвитку. У нас існує клуб зі спеціальним обладнанням для рукопашного
бою. У ньому, зокрема, займаються й групи хлопчиків, які, слід сказати,
дуже швидко прогресують і почали завойовувати призові місця на міжнародних
змаганнях. Цього року на відкритому чемпіонаті у Голландії, який ще називають
чемпіонатом світу, наші вихованці завоювали 2 срібні та 3 золоті медалі,
що здивувало багатьох багатоборців наших суперників.
— Управління державної охорони — серйозна організація. Я думаю, що залучення
школярів до занять у його спортивних секціях має більш далекий приціл,
ніж просто заняття спортом?
— Ви праві, скажу відверто, що до нас насамперед йдуть займатися хлопці,
налаштовані романтично (що вже там говорити, книги і бойовики на екранах
роблять свою справу) і хочуть стати професійними охоронцями. Ми намагаємося
не випускати їх з уваги і, як то кажуть, ведемо їх через життя. Як правило,
вони вступають на юридичні та інші факультети університетів і часто після
закінчення приходять до нас працювати.
— Цим ви хочете сказати, що запрошуєте до себе людей насамперед із вищою
освітою і розвиненим інтелектом?
— Так, нам потрібні люди, які вміють оцінити становище, що називається
у професіоналів прорахувати ситуацію, і вирахувати вірогідного противника.
Хоча водночас зазначу, що першим випробуванням при прийомі в управління
у нас є фізична підготовленість. Якщо вона не відповідає нашим вимогам,
то ми претендента просто «бракуємо». Якщо ж він підходить — далі медична
комісія і тестування. Як правило, із 20, що поступають, нам підходить тільки
один.
— Для того щоб потрапити до вас, обов’язково закінчувати університети?
— Чому, до нас приходять хлопці з десантних і прикордонних військ, Національної
гвардії. На жаль, через матеріальні труднощі в країні немає вищого учбового
закладу, який би спеціально готував кадри для нас. Усі університети, як
ви говорите, стажисти проходять безпосередньо в управлінні — існують спеціальні
курси для офіцерів, де їх знайомлять з усіма новинками охоронної справи.
— З приводу новинок. Як у вас із технічною забезпеченістю? Адже в пресі
працівники внутрішніх справ скаржаться, що у рекетирів або просто бандитів
вона краща, ніж у державних структур.
— Наші суперники — бандити більш серйозні і підготовленість у них краща.
Тому в управлінні все має бути на рівні світових стандартів. Не дивлячись
на матеріальні ускладнення з науково-технічною базою, ми намагаємося не
відставати від інших країн.
— За порівняно недовге існування вашого управління, чи були випадки
терористичних актів?
— На щастя, ні. Адже передусім професійна майстерність служби визначається
умінням передбачити той чи інший напад.
— Давайте повернемося до змагань. Я зрозумів, що вдома «помахати» руками
ви умієте. А як на міжнародному рівні?
— Чому? Ми вдало «махаємо» руками і за кордоном. Минулого року на міжнародних
змаганнях охоронців (їм надано статус чемпіонату світу) в Італії збірна
України була першою серед 20 команд різних країн. Скажу відверто, що після
цього успіху до нас почали ставитися з особливою повагою силові структури
таких країн як США, Англія, не кажучи вже про колишні країни соцтабору.
Представники Росії до цих стартів дивилися на нас поблажливо і звисока.
А після них — поважливо, і ми почали розмовляти на рівних. Кращим доказом
того, що нас прийняли в міжнародну сім’ю охоронців, стала пропозиція прийняти
у вересні цього року в Києві черговий чемпіонат світу.
— Ну і як ви?
— Погодилися. Змагатися так змагатися.
