Не перевелися ще на нашій землі майстри ковальських справ! А сучасні Гефести цілком спроможні створювати вироби, які за красою, витонченістю та якістю не поступаються старовинним шедеврам. У цьому міг пересвідчитися кожен, хто відвідав минулими вихідними Музей архітектури і побуту в Пироговому, де пройшов фестиваль ковальської майстерності. Як і в старовину, сучасні ковалі прийшли помірятися силами, подивитися на роботу колег і показати свої ковані вироби. А заодно — розповісти про те, що специфіка ковальської справи дуже змінилася в зв’язку з невблаганним науково-технічним прогресом.
Сьогодні в Україні ковальська справа перестала бути просто хобі. Сьогодні — це прибутковий бізнес. Наприклад, київському заводу художнього кування «Тантьєма» в липні виповнилося 10 років. У свій час невелику ковальську артіль було перетворено на єдиний заводський механізм, який, за словами працівників, функціонує без збоїв. Серед клієнтів «Тантьєми» — відомі політики, бізнесмени, футболісти. Вони замовляють в основному дизайнерські ковані меблі, інтер’єрні аксесуари, ліхтарі, світильники, каміни... Бувалі ковалі говорять, що кожен виріб знаходить свого покупця. Однак, останні — люди з великим достатком.
Заводська ковальська справа від приватної відрізняється не лише колективністю першої, але ще й особливостями обладнання. Заводське виробництво — це передусім пневматичні ковальські молоти. «Приватники» ж вважають за краще працювати виключно вручну. Хоча й не заперечують, що іноді за допомогою пневматичного молота виріб може стати більш довершеним. Але знову ж таки — іноді. Як відзначив організатор фестивалю ковальської майстерності, етнограф Олексій Доля, сьогодні робота майстра- приватника цінується вище, ніж заводська. Та й попит на неї дещо більший.
До речі, про попит. Мода на ковані вироби, за словами майстрів, сьогодні вже є. Частково це пояснюється поголовним захопленням готикою, частково — прагненням підкреслити стиль будинку чи офісу за допомогою незвичайних інтер’єрних деталей. Як запевняє Євген Гордієнко, майстер заводу «Тантьєма», найпопулярніші сьогодні не просто ковані речі, а своєрідні синтетичні вироби, де поєднано залізо, дерево й камінь. «Замовляють в основному речі «під старовину», — говорить Євген. — А також такі деталі, які б могли додати каміну, рамі для дзеркала чи балкона «родзинку». Це можуть бути вироби у класичному стилі, з елементами бароко, рококо або ж у стилі модерн». Проте найбільш «ходовим товаром» ковалів сьогодні залишаються каміни. Адже це символ домашнього тепла, затишку й гостинності. За словами Є. Гордієнка, творча співпраця з клієнтом, не є чимось дивним. Навпаки, адже лише замовник може знати, яку річ він хоче побачити в результаті.
Замовлення на вироби наших ковалів сьогодні надходять практично з усіх країн світу. А за словами Олексія Долі, майже в кожному регіоні України працюють майстерні ковалів, кожна має свій індивідуальний стиль роботи. У Києві, наприклад, дуже популярна «Майстерня Богдана». Її власник працює за старовинними традиційними методами і навіть організував власну школу. Серед учнів школи є й дівчата. Одна з них, Катерина Гвоздєва, вважає, що ковальська справа — це справжнє мистецтво. І доступне воно не лише чоловікам. За словами Катерини, в старовину дружина коваля уміла кувати.
Ще один учень майстра Богдана, Дмитро, помітив, що ідея дизайну виробу у нього завжди приходить несподівано. Але вона настільки захоплює, що вже не бачиш нічого, крім вогню води й металу. У такі моменти людина відчуває себе володарем стихій. Взагалі ж, як запевняють ковалі, ручний виріб несе у собі енергетику його творця. Залізо не підкоряється тому майстру, в якого у момент роботи присутня негативна емоція. Тож, усі вироби з металу, створені вручну, несуть у собі лише позитивну енергетику. Можливо, саме тому говорять, що підкова — річ на щастя.
