Ми познайомилися 3 червня цього року на концерті, присвяченому пам’яті Сергія Курьохіна. В концерті брали участь музиканти, які були задiянi і в курьохінських «Поп-механiках». Їхню участь у складах груп й окремо представили практично всі відомі пітерські колективи. Почали «АукцЫон», потім «Колибри», а потім... А потім Наталя Пивоварова («Колибри») вивела на сцену нову групу. Четверо дівчат 15—16 років становили новий колектив «Молочный шейк». Дебют виявився вдалим.
До складу групи входила 15-річна донька Сергія Ліза Курьохіна.
24 жовтня, після, здавалося, банальної сварки з мамою — на дискотеку не пустили — вона вийшла з кімнати і сказала: «А я отруїлася!». І знову зачинилася. Спершу цьому навіть не надали значення. «Швидка» приїхала тільки через дві години. Ліза була мертвою.
Донька і батько були дуже прив’язані один до одного. Цієї весни на інтерв’ю в Нью-Йорку Ліза сказала: «Жаль, що тато, коли ми зустрінемося на Небі, мене не впізнає. Я буду старенькою. А іноді мені здається, що я не доживу до шістнадцяти».
Зазвичай після таких страшних випадків згадується все, що схоже на передчуття або на самопрограмування. Дійсно. Одне за інше чіпляється: перша, важка любов, негаразди в музичному колективі. Останнім часом усі відзначали, що Ліза поводилася неадекватно. Треба б до психолога, треба, щоб пожаліли. Дитина здається собі «гидким каченям», злиться, стає жорстокою до себе та оточуючих. Діти взагалі часто такі, бо не знають своїх сил. Може, хотілося померти навмисно, а вийшло — назавжди. Може, і нам було б гуманніше розглядати це як нещасний випадок?
Перше й останнє моє інтерв’ю з Лізою ні до чого не зобов’язувало.
— У вас є лідер у групі? — спитав я її.
— Та ні. Якось так. У нас є наша «мама» Наталя Пивоварова. Ось вона з нас людей робить.
— А що, по-твоєму, люди?
— (Сміється). Ну, люди... А вам сподобався наш виступ? Ми не дуже скутими були?
— Не дуже, але трохи було. Однак мені дуже сподобалося.
— А це лише кілька пісень. А в нас ще є...
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Ми познайомилися 3 червня цього року на концерті, присвяченому пам’яті Сергія Курьохіна. В концерті брали участь музиканти, які були задiянi і в курьохінських «Поп-механiках». Їхню участь у складах груп й окремо представили практично всі відомі пітерські колективи. Почали «АукцЫон», потім «Колибри», а потім... А потім Наталя Пивоварова («Колибри») вивела на сцену нову групу. Четверо дівчат 15—16 років становили новий колектив «Молочный шейк». Дебют виявився вдалим.
До складу групи входила 15-річна донька Сергія Ліза Курьохіна.
24 жовтня, після, здавалося, банальної сварки з мамою — на дискотеку не пустили — вона вийшла з кімнати і сказала: «А я отруїлася!». І знову зачинилася. Спершу цьому навіть не надали значення. «Швидка» приїхала тільки через дві години. Ліза була мертвою.
Донька і батько були дуже прив’язані один до одного. Цієї весни на інтерв’ю в Нью-Йорку Ліза сказала: «Жаль, що тато, коли ми зустрінемося на Небі, мене не впізнає. Я буду старенькою. А іноді мені здається, що я не доживу до шістнадцяти».
Зазвичай після таких страшних випадків згадується все, що схоже на передчуття або на самопрограмування. Дійсно. Одне за інше чіпляється: перша, важка любов, негаразди в музичному колективі. Останнім часом усі відзначали, що Ліза поводилася неадекватно. Треба б до психолога, треба, щоб пожаліли. Дитина здається собі «гидким каченям», злиться, стає жорстокою до себе та оточуючих. Діти взагалі часто такі, бо не знають своїх сил. Може, хотілося померти навмисно, а вийшло — назавжди. Може, і нам було б гуманніше розглядати це як нещасний випадок?
Перше й останнє моє інтерв’ю з Лізою ні до чого не зобов’язувало.
— У вас є лідер у групі? — спитав я її.
— Та ні. Якось так. У нас є наша «мама» Наталя Пивоварова. Ось вона з нас людей робить.
— А що, по-твоєму, люди?
— (Сміється). Ну, люди... А вам сподобався наш виступ? Ми не дуже скутими були?
— Не дуже, але трохи було. Однак мені дуже сподобалося.
— А це лише кілька пісень. А в нас ще є...
№207 29.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
