Учора світова спільнота відзначала Міжнародний день інвалідів. Україна теж не лишилася осторонь, адже за офіційними даними у нас проживає близько трьох мільйонів людей з обмеженими можливостями, з них 136 тисяч — діти. В «Українському домі» до цього дня відкрилася спеціалізована виставка, а в Київській дитячій академії мистецтв провели фестиваль творчості дітей та молоді з вадами здоров’я «Повіримо в себе». Це своєрідний гала-концерт, на якому вихованці столичних реабілітаційних центрів показали усе, чому навчилися за рік: співам, танцям, а також продемонстрували власні творчі роботи, серед яких вишиті картини та подушки, картини на склі, глиняні скульптури, аплікації з солоного тіста або зерняток кукурудзи. Авторів найкращих робіт нагородили грамотами та цінними призами. Обирало переможців почесне журі, цього року, окрім фахівців Київської дитячої академії мистецтв, суддівства запросили заслужену артистку України Анжеліку Вербицьку та співробітників нашої газети.
Обирали переможців у жанрі вокалу, хореографії, образотворчого, декоративно-прикладного, естрадно-інструментального та літературного мистецтва. Найбільше суперечок між членами журі викликала номінація «Декоративно-прикладне мистецтво», адже тут довелося обирати між роботами з природного матеріалу, ниток, паперу, бісеру, глини, вишивки (всього на виставці представлено понад 200 робіт від 70 учасників). Усі вони — з яскравими кольорами, веселими персонажами та радісними емоціями. Ну, чи може не сподобатися симпатичний козак у солом’яному капелюсі, зліплений із солоного тіста, чи викладена із зерняток соняха церква? Але на те він і конкурс, щоб обирати кращих з кращих. Проте як переконані організатори фестивалю, для його учасників важливі не так призи, як увага.
— Лише через творчість діти з фізичними вадами можуть привернути до себе увагу суспільства. Але не для того, щоб їх жаліли, а щоб пораділи їхнім успіхам та досягненням, — зауважила головний спеціаліст Оболонського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Людмила Квятковська. — Коли вони виступають на сцені або показують відвідувачам свої роботи, зовсім не помічаєш різниці між ними та звичайними дітьми: та ж сама радість, ті ж емоції та щасливі обличчя.
Саме таким «День» побачив одного з учасників фестивалю — Максима Шаренка: усміхненим та привітним. Разом з мамою він роздивлявся на виставці роботи своїх друзів, а заодно показав нам і власні. Незважаючи на те, що через ДЦП у нього погано працюють руки, хлопець уже понад чотири роки займається фотографією (робить знімки самостійно!), а також робить картини з природних матеріалів, найчастіше — із зерняток кавуна, проса, кави і навіть вермішелинок.
— На виставку відібрали три Максимові роботи з природних матеріалів та кілька фотографій. Знімки він зробив під час відпочинку в Євпаторії. Ініціатива, що саме фотографувати, завжди іде від сина. Оскільки він постійно носить фотоапарат з собою, іноді виходять досить несподівані та цікаві роботи, — розповіла мама Максима пані Наталія, показуючи на фотографії дельфіна з м’ячем, жучка на піску та відпочивальників на пляжі, які відібрано на виставку. — Я намагаюся не втручатися у його творчу лабораторію, адже завдяки цьому він стає більш самостійним та впевненим. Щосереди Київський територіальний центр з обслуговування інвалідів забирає його до реабілітаційного центру. Цього дня Максим чекає з нетерпінням, навіть незважаючи на те, що доводиться прокидатися набагато раніше, ніж зазвичай. Але тут на нього чекають друзі, вчителі та улюблене заняття.
В Оболонському реабілітаційному центрі працюють за таким принципом: якщо дитина займається образотворчим мистецтвом, це не значить, що їй треба давати в руки тільки пензель. Замість нього можна скористатися губкою для миття посуду, якими теж добре наносити фарби на полотно. Кілька таких робіт є і на цьогорічній виставці. Як пояснила пані Квятковська, діти наносили губками фарбу на шаблонні ілюстрації. Хоча це ніби й спрощене мистецтво, але без творчого смаку та стилю його зробить не кожен.
У зовсім іншому творчому напрямі відкрила себе Марина Мартьянова — учасниця конкурсу: дівчина пише прозові твори. За її словами, писати почала, коли пішла вчитися у Центр технічної творчості молоді, де діє гурток журналістики. Тут і відбулася перша проба пера. Оскільки дівчина мріє працювати журналістом, намагається писати побільше репортажів, інтерв’ю та статей. А іншу, більш ліричнішу прозу вже кілька разів подавала на фестиваль «Повіримо у себе», але поки що не доводилося ставати переможцем. Як зізналася дівчина, найбільше любить писати про футбол. Можливо, через те, що її улюблений футболіст — це Андрій Шевченко, яким захоплюється ще зі школи. А ще вона пише про музику, адже вже не один рік займається вокалом у реабілітаційному центрі (до речі, для фестивалю Марина підготувала пісню «Червона рута»). Поки що Марина вагається, у яку галузь журналістики податися — культуру чи спорт. Але до завершення навчання ще є півтора року, а попереду — практика, до речі проходитиме її Марина у «Дні». Отож, час покаже.
Людмила Квятковська переконана, що немає різниці, з якими дітьми працювати — здоровими чи хворими. Головне, щоб діти мали потяг до творчості та бажання експериментувати, а знайти індивідуальний підхід до кожного з них завжди можна.
