Справжній сільський інтелігент, 38-річний учитель фізики
за фахом і поет за покликом душі Василь Пазинич із села Московський Бобрик
Лебединського району Сумської області про віхи з біографії своїх вусів
розповідає таке:
«Моя найперша вчителька і вихователька, бабуся Ганна Оникіївна
(царство їй небесне!), стверджувала, що українець без вусів, як християнин
без натільного хрестика. Отак вони й росли, і ростуть...
Коли я служив у війську на Далекому Сході в лавах доблесної
Радянської Армії, мій командир говорив: «Ти ж, рядовий Пазинич, людина
з вищою освітою, а не розумієш, що вуса повинні бути не довшими, ніж у
мене. До верхньої губи — і квит!». Отож, я їх закручував угору: наказ,
який він не є, а є наказ...
І рідна жінка їх сяк-таки, а полюбила».
А тим часом наш конкурс триває. І ми раді нагадати вам,
що з усією увагою і пошаною поставимося до кожного, хто надішле фотографії
своїх вусів із коротенькими оповідями про них та про їхніх власників на
адресу: 254212, вул. Маршала Тимошенка, 2-л, «День», на конкурс «Вуса України».
№234 05.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
