Цього року виставка World Press Photo в Києві вже не вперше. Другому візиту найавторитетнішої виставки репортерської фотографії українська столиця завдячує бажанню її організаторів надолужити втрачене. Адже попередня експозиція World Press Photo в Київській міській галереї «Лавра» (тривала з 25 лютого до 21 березня цього року), представила переможців за підсумками 2008 року. Тепер у галереї «Лавра» можна побачити найкращі фоторепортерські роботи 2009-го.
Експозиція, з якою World Press Photo подорожує світом, — не одна. Точніше, вона єдина та неповторна, але має 15 копій. От і зараз, доки триває виставка в Києві, ці роботи вивчають фотолюбителі та професіонали в Сеулі (Південна Корея), Единбурзі (Велика Британія; до речі, там експозиція виставляється не де-небудь, а в Шотландському парламенті), Нью-Йорку (США), Франкфурті (Німечиина), Оттаві (Канада), місті Осака (Японія), Оукленді (Нова Зеландія) та інших містах. Щороку, за даними організаторів, виставку переглядають близько 3,5 мільйонів осіб.
Як бачимо, в наведеному «гастрольному» переліку World Press Photo — не лише столиці. Сподіваємося, що найближчими роками світові взірці репортерських знімків доїдуть і до українських регіонів, так само, як наша «галерея на колесах» — фотовиставка газети «День». А поки що, як обіцяє головний організатор конкурсу, президент Центру сучасного мистецтва «Совіарт» Віктор Хаматов, починаючи з цього року виставка стане систематичним явищем у Києві. Нагадаємо, до цього часу українці долучалися до споглядання світової фотожурналістики лише двічі: 1988 року — в Харківському обласному художньому музеї та вісімнадцять років по тому, 2006-го, — в Києво-Могилянській академії.
Між іншим, цікаво було б поглянути на експозицію зразка буремних для європейської історії 80-х. Можливо, це було б навіть цікавіше, аніж минулорічне життя світу, яке ми ще сяк-так пам’ятаємо. А ще краще — в комплексі: так, виклики нашого часу стали б більш очевидними для нас. Адже, так чи інакше, виставка World Press Photo — це документ, групова фотографія людства.
Найважливішими подіями за версією суддів World Press Photo (які, між іншим, змінюються щороку) стали гарячі події — вибух у Секторі Газа та післявиборчі заворушення в Ірані. Саме остання подія і стала сюжетом роботи-переможця конкурсу цього року. Автор — П’єтро Мастурцо («День» публікував знімок у № 29 від 19 лютого 2010 року). Нагадаємо, що на ньому зафіксовані жінки на даху одного з тегеранських будинків, які кричать на знак протесту проти результатів президентських виборів. Під час виборів Махмуд Ахмадінежад протистояв трьом іншим кандидатам. Після підрахунку двох третин голосів Ахмадінежад отримав перемогу з 62%, а Мір-Хусейн Мусаві отримав лише 34%. Багато аналітиків неодноразово висловлювали свої сумніви щодо цих результатів.
Перший погляд на цей фотознімок у більшості з тих, хто не стежить за світовими подіями, викликає спантеличення. Мовляв, чому саме це фото? Тут — передусім контекст. Інакше кажучи, аби зрозуміти фото, треба знати, що відбувається у світі. Для тих же, хто позбавлений якісної міжнародної журналістики, до кожної роботи пропонується не просто коротка назва, а ціле пояснення на кілька абзаців, що відповідає на питання «чому?».
Багатогранність фоторобіт, наявність кількох шарів смислу, на думку представника World Press Photo (Амстердам) Фемке Ван дер Валк, є головною тенденцією конкурсу останніх кількох років.
— Якщо взяти до увагу переможця, то ця робота — дуже багатогранна, її треба, скоріше, читати, аніж дивитися на неї. Можливо, це і є основний тренд конкурсу... — вважає Фемке.
Щоправда, не всі роботи на виставці World Press Photo вимагають кількасторінкових коментарів. Є й такі світлини, які від глядачів не вимагають нічого, крім розплющених очей. Справді, «найсильніша» риса конкурсу — це світова всеосяжність подій. Саме на цій перевазі постійно наголошують організатори. Після помпезної багатолюдної інавгурації президента Обами ви раптом опиняєтеся в Еквадорі та проживаєте день разом із Сесі, 20-річною танцівницею танго. Поруч із глобальними темами найпрогресивніша світова фотожурналістика не менше цікавиться й людиною, вона розглядає її під своєрідним соціальним мікроскопом, часом навіть втручаючись у дуже особисте. Наприклад, у спальню — як на фото Пітера Ван Хоопена, де зафіксовано оголену натуру Кеті, жительки Хангрі Хорс (штат Монтана, США) — міста з населенням усього 900 осіб. Або на фото Зеда Нельсона, де 22-річний Крістофер розглядає свої груди після видалення волосся воском у салоні краси в Нью-Йорку. А ось — портрет світлоспинного димчастого альбатроса, який дивиться на Голд Харбор на Антарктиці (автор — Пол Ніклен).
Історія 22-річного американця Крістофера або світлоспинного димчастого альбатроса, може, й не важливіша за вибухи на Сході, але вона також варта уваги. Ось про що нам кажуть провідні фотокореспонденти світу.
Україна у World Press Photo — окрема історія. Щоправда, сьогодні ця історія зовсім нетривала, адже наші фотокореспонденти беруть учать у конкурсі тільки два роки, протягом яких ми вже отримали і переможців (Гліб Гаранич, робота котрого присвячена серпневим грузинським подіям 2008-го року, вона взяла 3-тю премію в категорії «Новини з гарячих точок»), і дискваліфікованих учасників (Степан Рудик).
— В Україні своя фотографія, свій шлях і своя атмосфера, ми не повинні грати з Європою в «перегони», намагатися щось надолужити, запозичувати якісь стилі, — вважає Євген ЗУБЕНКО, головний редактор журналу Photographer. — Час довів, що українську фотографію розуміють та цінують на Заході, і про це, зокрема, свідчить призове місце Гліба Гаранича на цьому конкурсі. Українські фотографів часто відзначають і на інших престижних міжнародних фотоконкурсах. Якщо говорити про те, чого бракує Україні для розвитку фотографії, то, очевидно, що саме події такого плану і масштабу, як World Press Photo. Думаю, років за п’ять-десять титульною фотографією цього всесвітньо відомого конкурсу обов’язково стане знімок українського фотографа.
Експозиція World Press Photo виставлятиметься в Київській міській галереї «Лавра»з 6-го до 26 серпня. Нагадаємо, що на виставці ви можете придбати альбом з найкращими роботами з фотовиставок газети «День» — «The Best Photos».
