Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Я думав, які теми були б цікаві...»

Під такою назвою у Чернігові вийшла збірка про Григорія Кураса
20 січня, 2011 - 00:00

Книжка присвячується людині, якої вже майже три роки нема з нами — українському історикові Григорій Михайловичу Курасу. Народжений у містечку Щорс (колишній Сновськ), що на півночі Чернігівщини, свої останні дні він закінчив у Нью-Йорку, де опинився за родинними обставинами. Громадянин трьох країн (колишнього СРСР, України, США) відміряний 51 рік Григорій Курас залишався людиною, яка щиро та самовіддано вивчала українську історію кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Незважаючи на зміни політичних режимів у рідній країні чи вимушений переїзд за океан.

Власне, там Григорій Михайлович підготував свої останні статті. Деякі з них побачили світ в українських виданнях, насамперед у журналі «Сіверянський літопис». Тобто коли більшість наших емігрантів в Америці думала перш за все про завоювання свого місця в новому суспільстві, Курас скористався нагодою, аби продовжити улюблену працю — шукати документи, писати статті, отже — працювати заради своєї не надто гостинної батьківщини. Причому не чекаючи іншої винагороди, крім можливості бути почутим.

Для нинішнього комерціалізованого світу ситуація майже нереальна. Принаймні, коли автор цих рядків намагався пояснити студентам першого курсу, що не все в цьому світі вимірюється обсягом отриманих коштів, з’ясовувалося, що дотеперішня їхня повсякденна життєва практика свідчила про зворотне. Може, звідси й брак патріотизму в Україні. Та не всі американські матеріали Григорія Кураса оприлюднювалися на Батьківщині: деякі вміщувалися в українських та російськомовних виданнях у США. Вони, в силу зрозумілих причин, не стали відомими в Україні. Між тим, безперечно, є вартими уваги. До речі, як і обставини їх появи.

Григорія Кураса добре знали в Науковому товаристві ім. Тараса Шевченка в Нью-Йорку та Українській вільній академії наук (некомерційні громадські організації, створені з ініціативи частини західної та східної української діаспори з метою збереження історико-культурної пам’яті та розвитку наукових досліджень). В українській діаспорі досі зберігаються суттєві розбіжності між прихильниками рухів та ідей, які в Україні вивчають за навчальними посібниками. Але, як зазначав директор адміністрації НТШ Василь Лопух, Григорій Курас не звертав уваги на існуючі внутрішні історично обумовлені суперечки всередині громади, натомість працював там, де знаходив необхідну літературу та джерела. Тож науковця скрізь приймали та сприймали.

Та, з огляду на тематику досліджень, більш цікавою для історика виявилася бібліотека УВАН. Як зазначила її адміністратор Оксана Радиш-Міяковська Григорій Курас відвідував Академію дуже часто — так, начебто він тут працював на постійних засадах. УВАН розраховувала на Григорія Кураса як на людину, що змогла б вести її повсякденну роботу. Та не судилося. Аби зробити відомими в Україні останні публікації Григорія Кураса та вшанувати його пам’ять чернігівські історики й підготували згадану збірку. Ініціювала її створення доцент Чернігівського національного педагогічного університету Тамара Демченко. До книги увійшли статті, присвячені митрополиту Андрею Шептицькому, архівісту, літературознавцю, дипломату Ільку Борщаку, дипломату, історику, громадсько-політичному діячеві князю Івану Токаржевському-Карашевичу, скульптору Олександру Архипенку, науковцям Михайлу Могилянському та Володимиру Міяковському, майору, а потім священику Володимиру Колодницькому, історику та громадсько-політичному діячеві Дмитру Дорошенку, поетесі Ладі Могилянській.

Такий перелік відображає підходи науковця: на минуле він дивився через його постаті, їх життя та вчинки. Крім уваги до персоналій у статтях українського історика виразно простежується інтерес до українсько-єврейських відносин, адже народився він в інтелігентній єврейській родині. Григорія Кураса своїм вважали і українська, і єврейська громади. Працями та особистим життям він демонстрував сполучення їхніх прагнень.

А ще у збірці читач зможе познайомитися зі споминами про Григорія Кураса його колег, друзів, близьких і не дуже знайомих. Книга вийшла звичайним для таких видань в Україні накладом — у півтисячі примірників. Водночас вона доступна за адресою в інтернеті http://www.siver.uct.ua/biblioteka.php. Під час презентації видання в Чернігові її учасники висловили свою підтримку ініціативі української діаспори, яка просить Щорську міську раду (де ріс, вчився та вчителював науковець) надати одній із вулиць Щорса ім’я Григорія Кураса.

Володимир БОЙКО, Чернігів
Газета: 
Рубрика: