Terra incognita — так у давнину римляни називали всі незвідані землі. На жаль, для більшості українців рідний край залишається такою ж таїною, як колись землі варварів для римлян. Українська «Terra Incognita» ставить собі за мету показати співвітчизникам усі принади України, а оскільки коріння цих туристів-краєзнавців походить із Тернополя, тож й організована ними подорож «Мандрів» нашим краєм теж почалася саме з нашого міста.
Не можна сказати, що досвід веслування був новим для професійних музикантів. Фома свого часу сплавлявся Південним Бугом, а Салман має чималий досвід подорожування на байдарці. Усі інші, а саме: бас-гітарист Сергій Чегодаєв (Чиж), ударник Андрій Занько та директор «Мандрів» Володимир Гергель виявилися теж у чудовій фізичній формі та в доброму гуморі. Ранок для кожного з «мандрівників» починався по-своєму, однак, як вдало запримітив перкусіоніст гурту Салман, усіх їх до купи збирала вранішня кава. Найраніше намет покидав бас-гітарист Чиж, який виявився також азартним рибалкою, шкода тільки — дністровська риба його азарту не поділяла. Директору Володі, який не мав змоги в дорозі організовувати майбутні концерти гурту (покриття UMC усе ще оминає Дністровський каньйон), не залишалось нічого іншого, як шліфувати свої футбольні навички та іноді складати компанію Чижу. Салман, як правило, починав день десь на самоті з природою та цигаркою. Барабанщик гурту Андрій чимало часу проводив, знімаючи на камеру все побачене на нашому шляху. А знімати насправді було що, адже Дністер — це не лише чудове водне плесо, а й дуже мальовничі береги, які на ділянці, що ми проходили, якраз утворювали затишний каньйон. Час від часу на шляху траплялися травертинові скелі, в яких тисячоліття тому полюбляли оселятися ченці-самітники. Крім того, біля таких скель, як правило, є й невеличкі водоспади, в яких найпершим завжди купався соліст гурту Фома.
«ЕКО-МАНДРИ» ТА УКРАЇНСЬКИЙ «ТВІН ПІКС»
Попри відверте відпочинково-пізнавальне спрямування подорожі, всі радо та із завзяттям узялися ще й за виконання екологічної місії. Дністер виявився багатим не лише на чудові краєвиди, пам’ятки природи та історії. Разом із нами річкою сплавлялися пластикові та скляні пляшки, різноманітні бляшанки з-під кави, фарби, дезодорантів та інші свідчення людської байдужості й невігластва по відношенню до природи. Без жодних труднощів було зібрано кількасот літрів сміття. «Мандри» по-справжньому перейнялися цією проблемою, пообіцяли обов’язково долучитися до екологічних проектів у майбутньому та загітувати на їхню підтримку ще кількох потужних гравців українського шоу-бізнесу.
Незважаючи на всі заплановані для показу музикантам перлини Дністра, чи не найбільший ажіотаж викликала зовсім невідома пам’ятка. Одного вечора Фома та керівник «Terra Incognita» Сергій Підмогильний замість чистої джерельної води принесли на вечерю купу вражень від випадково знайденого в лісі покинутого хутора. Говорили хлопці про нього з великим захопленням. Пізній вечір додав таємничого колориту знахідці, атмосферу хутора порівнювали із фільмом «Твін Пікс» та згадували гоголівський «Вій». Усі були настільки заінтриговані, що наступного ранку гуртом попрямували до містичного покинутого хутора. У денну пору таємниць там залишилось небагато, але місце й справді було особливе: кілька напівзруйнованих будинків, в яких раніше жили доволі багаті люди, чудові сади навколо. Зрештою, не дивно, що ця картина так надихнула Фому, подібна обстановка та аура, яку вона створює, — це дійсно стихія «Мандрів». Головний співак «Мандрів» Фома висловив припущення, що навіть зірки світового масштабу з радістю проводили б тут свої відпустки й, не вагаючись, викладали б за це чималі суми.
ДНІСТЕР-БЛЮЗ
Учасники сплаву — немузиканти, звичайно ж, розуміли, що «Мандри» у відпустці та хотіли б відпочити від звичайного роду діяльності, тобто музики та співів. Але глибоко в душі всі таки сподівалися почути у виконанні гурту невеличкий концерт та мали надію, що краса дністровського краю налаштовує музик на потрібний лад. З вірою в це я навіть прихопив гітару, й хоча особливою якістю звучання вона не вирізняється й останнім часом слугувала частіше житлом для павуків, ніж музичним інструментом, для справжніх музикантів цього було достатньо, аби створити для себе та оточуючих святковий настрій. Крім гітари та сопілки, використовували всі підручні предмети: весла та кришку від бочки як ударні, банка з цукром заміняла марокаси. Крім творів власного репертуару, особливою популярністю користувалися пісні «Братів Гадюкіних», «Вія», а також народні. Однак особливо вдалою була імпровізація, яку назвали «Дністер-блюз», а також чудова інтерпретація акапельної грузинської пісеньки «Ґоґія». А справжній шквал емоцій викликала пісня Гадюкіних «Аривідерчі, Рома!», яку за нами з берега вправно підтягували заїжджі рибалки з Коломиї.
Завершальним акордом мандрівки був Джуринський водоспад, Червоногородський та Микулинецький замки й музей-їдальня «Старий млин» у Тернополі. Саме в «Млині», вперше за всю подорож, музикантів по-справжньому наздогнала слава й ті, незважаючи на поспіх, чемно роздавали автографи та знімкувалися з шанувальниками їхньої творчості. Ще більшу шану музикантам має принести новий альбом, який, сподіватимемося, буде натхненний саме принадами Дністра та Тернопільщини.
