За В. Корчинським, добре знаним у столичних мистецьких колах живописцем і графіком, лауреатом двох мистецьких премій ім. Георгія Якутовича, в останнє десятиліття закріпилася слава неперевершеного майстра виготовлення художньої витинанки. Він освоїв цей трохи екзотичний вид мистецтва, притаманний сільському побуту, надав йому друге дихання, зробивши із звичайної витинанки повноцінну книжкову ілюстрацію, практично ніхто в Україні раніше на це не наважувався!
Це тільки на перший погляд здається, що із звичайного кольорового паперу, склавши його у кілька разів, можна дуже легко вирізати ножицями витинанку на будь-який смак, удекорувавши нею приміщення напередодні відзначення улюбленого свята. Здебільшого аматори ажурного витинання саме так і роблять, не маючи жодного уявлення про давні традиції народного ремесла. Зовсім інша картина постає перед нами, коли до справи береться справжній професіонал, націлений на пошук художнього образу.
— Я виріс на Поділлі, з дитинства мама і бабуся залучали мене до оформлення нашого сільського обійстя, розкриваючи при цьому секрети виготовлення витинанок, — згадує Василь КОРЧИНСЬКИЙ. — Вирізані витинанки прикріплювалися до сволока, рукомийника, вікон і до печі... З плином часу техніку витинання максимально удосконалив, привнісши зовсім іншу методику виготовлення. Брак якісного кольорового паперу змушує мене сьогодні самостійно його виготовляти, використовуючи до трьохсот відтінків фарб!
Мабуть, Василь Корчинський — один із перших художників в Україні, який, працюючи в жанрі книжкової графіки, трансформував витинанку в ілюстрації до літературних творів, народних пісень, релігійних свят тощо. Ще навчаючись у Львівському поліграфічному інституті імені І. Федорова на київському вечірньому факультеті книжкової графіки, свою дипломну роботу він присвятив творчості Михайла Коцюбинського. Ілюстрації до повісті «Тіні забутих предків», створені в кінці 1980-х, ще й досі зберігаються в музеї видатного класика української літератури в місті Чернігові.
— Фактично через тридцять років я знову вирішив повернутися до «Тіней забутих предків», бо в мене з’явилося відчуття якоїсь незавершеності, переоцінки зробленого, — каже художник. — Тому 2010-й став роком появи нової серії з 12 ілюстрацій, в яких витинанка стала основним графічним елементом. До речі, у витинанці надзвичайно складно відобразити сюжетну лінію, як, наприклад, в ілюстрації, створеної тушшю і пером. Тому в таких роботах, як «Дитинство», «Вітали трембіти», «Свята вечеря», «До храму», «Весільне деревце» із серії «Тіні забутих предків» фабула вибудовується через певні символи і знаки, присутні в творі Михайла Коцюбинського.
ВИТИНАНКА «НЕ Я Б’Ю, А ВЕРБА Б’Є»
Оглядаючи творчість Василя Корчинського, одразу впадає в око його намагання через живопис, графіку, витинанки відродити давні міфи та легенди дохристиянської доби. Тут і образи давньоукраїнської богині неба, матері Сонця і дружини Дажбога («Коляда»); бога худоби, чередників і музики («Овечий цар»); Лісового Пана, захисника пастухів і лісорубів на карпатських полонинах («Чугайстер»). Інша серія — «Сільське життя», — яка складається із тридцяти робіт, навіяна спогадами про дитинство і юність автора. Промовисті назви творів дають чітке уявлення про те, що в них зображено: «Мої дитячі забави», «Прогулянка з котом», «На ярмарку», «Пастух», «Біля млина». Більш глибоким філософським змістом позначений еротичний триптих: «Родень», «Родиня» і «Родання», в якому художник спробував наблизитися до розкриття таємниці зародження всього живого на Землі.
— Вважаю, що мені пощастило, коли мої роботи кілька років тому експонувалися на виставці «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», організованої знаним в Україні художником-монументалістом Олександром Мельником, — підсумовує Корчинський. — Серед кількох живописних картин, що тоді демонструвалися в столичному Будинку художника, одна, як на мене, заслуговує на увагу. Це живописне полотно-триптих «Скіфський степ», де є намагання заглибитися в сиву давнину, фрагменти якої й досі зберігає наша генетична пам’ять.
