Заява Рима про те, що Карфаген має бути зруйновано, знайшла підтримку в самому Карфагені, де партія рабів завжди дотримувалася політики поразки власного уряду. Й у відповідь на заклик до руйнування вона висунула зустрічне гасло: Карфаген має бути зруйновано, а на його місці збудовано Коринф. Чому Коринф? Адже Коринф міститься у Греції. Справа не у Греції. У Коринфі зовсім інше життя, там всі раби давно вже стали рабовласниками. І всі раби цих рабів стали рабовласниками. У всьому Коринфі не залишилося жодного раба, і всі його жителі - всуціль рабовласники. Такі були чутки серед карфагенських рабів, які, як усі раби, мріяли про одне: стати рабовласниками.
Представниці жіночого руху були з цим не згодні. Карфаген, звичайно, має бути зруйнованим, але навіщо на цьому місті будувати Коринф? Чому б не збудувати острів Корфу, де на ринку одна жінка варта чотирьох чоловіків? Це ж така перемога в боротьбі за емансипацію!
Спільними зусиллями Карфаген було зруйновано до "основания, а затем". Потім на його розвалинах одні стали будувати місто Коринф, а інші, звичайно, острів Корфу. Вони будували таке місце, де зовсім не буде рабів і за ринковими цінами за одну жінку даватимуть вчетверо дорожче, ніж за одного чоловіка, - ось така там буде емансипація!
Та руїни були старими, і нічого нового з цього старого побудувати не вдалося. Кожен камінець, кожна цеглинка берегла пам'ять про старе місто Карфаген, і коли вони починали між собою з'єднуватися, у них виходило старе місто Карфаген.
Проте у завзятті великого будівництва ніхто цього не помічав. Кожен будівельник-раб уже бачив себе рабовласником, а жінки раділи: уже скоро, скоро їх поведуть продавати, й тоді вони покажуть цим чоловікам, чого варта жінка!
