Так вийшло, що, мабуть, про Олімпіаду в Сіднеї я знаю побільше багатьох представників преси в Україні. Я був протягом трьох тижнів волонтером від Оргкомітету, протокол-асистентом президента НОК України Івана Федоренка. Допомагав я йому безкоштовно з усіх питань і супроводив скрізь: на змаганнях, на засіданнях штабу тощо. Ніколи до цього я його не знав — і тому ні в якій упередженості мене не можна звинуватити.
Прочитав я ваш матеріал в Інтернеті «З невдачею вас...» від 10.10. Одна назва — ганьба... Якщо свої ж українські ЗМІ не радіють медалям наших спортсменів у Сіднеї, то хто ж порадіє? Що австралійські газети писали про Яну Клочкову? Робити їм більше немає чого — своїх героїв навалом! Одна фотографія була за всі три успішнi виступи в сіднейській пресі. А що, срібні й бронзові медалі вже нікому не потрібні? Тобто або «золото», або не треба нічого?
І грошей не так уже багато країні заощадили: 650 000 — правильно ви підрахували (команда — грошовий приз іде один на всіх)... Але за таким підрахунком 50, 30, 20 тисяч доларів — в Атланті (суперуспіх, на вашу думку) належало б $750 000... Тобто економія $100 000 або 0,2 американських цента на душу населення...
Вся делегація перебувала в Сіднеї за рахунок Оргкомітету ігор. Тому наші керівники й вирішили взяти максимум спортсменів і чиновників — все одно все було безкоштовно (включаючи харчування в Олімпійському селі). Так що не хвилюйтеся — державні гроші тут ніхто не витратив. А чому б не дати спортсменам узяти участь у цьому чудовому святі?
Навіть нашим народним депутатам (що приїхали «погуляти» в Сіднеї) Іван Федоренко не міг дозволити купити квитки на церемонію закриття, як вони того дуже хотіли... Природно, що відмовити було не можна — довелося «дурити» організаторів — понавішували на нардепів акредитації тренерів, що вже поїхали, — хто там при вході на стадіон із волонтерів придивлявся — так що і тут усе безкоштовно. Навіть наш колишній прем’єр Валерiй Пустовойтенко не став витрачати свої (або державні) гроші й користувався однією з машин, що були люб’язно надані оргкомітетом нашій делегації (включаючи і волонтера-водія).
Віктор Ющенко дав свій вердикт — провал! І всі, як папуги, підхопили! А чому не успіх? Так, були невдачі в окремих видах спорту. Але сам Віктор Ющенко планував приїхати, але не приїхав, приславши «дуже розумний» факс, типу: «Адміністрація прем’єра повідомляє — Ющенко участі в Олімпіаді брати не буде». І так розвага депутатів та інших «екстраофіційних» осіб забирала багато енергії спортивних керівників. Не сильно вони були раді, це деталі. У Івана Федоренка спортивних справ було навалом — але куди без цього?
Те, скільки зараз виділяється на спорт, — дещиця в загальному бюджеті — і якщо вам спорт байдужий, то національний престиж так-таки, важливий. Скажу вам по секрету, що якби не спорт, то про Україну ніхто б і не знав. Вірніше, деякі фанати випусків новин знали б тільки: Чорнобиль та серiйний убивця...
А так усі любителі футболу в світі знають Андрія Шевченка (на жаль, в Австралії «сокер» не такий популярний, зате популярна англійська Прем’єр-Ліга — так що знають Сергія Реброва). У Німеччині всі знають братів Кличків. Ну а Яну Клочкову, можливо, вже забули. Але того пам’ятного вечора плавання (перший день Олімпіади) — всі пам’ятають, що перемагали лише австралійці, американці та українці.
Так, зараз 21 місце при майже такому ж результаті, як у Атланті. Причина — на жаль, мало золотих медалей — але стало набагато більше «срібла». А так Україна без питань — в двадцятці найсильніших країн світу.
Провал??? Цікаво, а на якому місці у світі економіка товариша Віктора Ющенка? Проблем, звичайно, багато — але вже зараз виділено гроші на три центри спортивної гімнастики. Коробчинський цим займеться — один у Києві, два — на місцях.
Загалом, ще дуже багато можна писати — але передусім пресі про спортсменів треба писати — а не колупатися в брудній білизні — тим більше, що побував я «всередині» команди — нічого «брудного» і суперсекретного не виявив. Практично всі істотні питання відображено на прес-конференціях Івана Федоренка. (Єдине, суперечка в федерації художньої гімнастики — про яку всі знають і яка коштувала в кінцевому результаті Олені Вітриченко медалі, а Єрофеєвій декількох десятих бала). До речі, Альбіна Дерюгіна притягла-таки Ганну Бессонову до Сіднея... Довелося вмовляти діаспору прийняти її — адже без акредитації в «селі» вона жити не могла, як і тренуватися в офіційних залах.
Далі за вашою статтею — ви думаєте, ірландці радіють повній невдачі на Олімпіаді... Але в Атланті також був успіх — Мішель Сміт. Та вони собі місця не знаходили в барах Австралії. Соромно їм було — і мабуть зараз займуться цим питанням... Як зайнялися у Великiй Британії після невдачі в Атланті. А як нам бути?
