Або - сумніше, але реальніше: кому потрібен у нас хокей?
Валентин ЩЕРБАЧОВ
За розпалом хокейних пристрастей у світовому масштабі квітень завжди піковий місяць. На жаль уже давно гребені цих хокейних хвиль і уболівальницьких пристрастей згасають далеко на підступах до України. "Не тягнемо ми на великий хокей", а, можливо, просто не хочемо?
Найкращі наші льодові бійці прикрашають сьогодні клуби НХЛ, Росії та... Якось не справляла враження їхня 50-доларова зарплатня у провідному нашому клубі. Хокейні центри в Харкові, Запоріжжі, Сєвєродонецьку зачахли. Сьогодні з заздрістю й... жалістю дивлюся на сімох молодих харків'ян, котрі вже 5 років живуть у сирітських умовах у Москві й виступають за молодіжну збірну Росії. Так-так, на чемпіонаті Європи у Швеції ці 18-річні хокеїсти суперничатимуть з краянами, хоча, якби було бажання й воля нашої (української) сторони, вони могли б принести медалі цього чемпіонату своїй Батьківщині. Я більше ніж переконаний у цьому позаяк на НТБ регулярно дивлюся їхні ігри в Росії, бачу на зборах російської команди в Новогорську.
Доросла збірна нашої країни виступить у Словенії на чемпіонаті світу вже в середній групі Б, але її перспективи, навіть із приходом досвідченого тренера Анатолія Богданова, не можна назвати райдужними. Адже Богданов довго працював у хокейній Фінляндії й адаптовуватися до того, що "в нас тепер..." йому доведеться ще довго. А реалії сьогоднішніх наших лідерів - це й хронічний брак тренувального льоду, і низький рівень матеріального забезпечення, і моральний прес виду спорту - "вигнанця з сім'ї олімпійських і перспективних", як у нас його називають.
Ось чому з величезною радістю всі фахівці, батьки юних хокеїстів, ми - журналісти - зустріли введення в дію, після довготривалої реконструкції ковзанки "Крижинка" на комплексі Олімпійський у Києві. Пройшов матч у якому зустрілися юні вихованці школи "Крижинка" й команда "дорослих дядечків" з ветеранів "Сокола" батьків юних хокеїстів і нас - журналістів. Задоволення від матчу важко з будь-чим порівняти, та, мабуть, і не варто. Хотілося б, аби й ті, від кого багато залежить, спробували хоч раз і зрозуміли, який він - цей хокей, яка щиро захоплена підростає в нас хокейна молодь і, що не менш важливо, як потрібен хокей людям старшого покоління!
Дурниці все це й собаче марення - теревені про те, що в нас не зимова країна й такий вид як хокей у ній не прищепиться, занадто дорогий. Просто слід пошукати й зібрати разом розкиданих долею диваків-умільців, ентузіастів і людей хокею, тих, на кому світ тримається, і про котрих газета "День" уже не перший четвер розповідає. Буде й лід, як в Олександра Тимофєєва з Лівобережного в Києві, і хокеїсти підростатимуть, як в Олексія Богінова на "Крижинці", коли її три роки ремонтували, а його хлопці вигравали різні престижні турніри, буде й у "Соколі" сильна матеріальна база, якщо Василя Фадєєва на справу серйозно націлити... Необхідні лише увага й розуміння. Адже, приміром, сьогодні оголосять Богінов і його тренери набір у школу "Крижинка" і примчать тисячі хлопчаків.
Але ж коли тренери знають, що кинули їх на "самовиживання", то й хлопчаки невдовзі це відчують. Самого ентузіазму замало. І першими залишать лід, зі слізьми досади, хлопчаки з малозабезпечених родин. Піде більшість талановитих, позаяк найбільше наших родин є саме малозабезпеченими. Отакі причинні взаємозв'язки. Нині в повітрі ідея, яка вийшла зі стін Держкомспорту: "Створення на "Крижинці" центру розвитку хокею й фігурного катання". Запропоновано працювати на засадах самоокупності. Але я дуже жваво уявляю собі цих "самоокупних капіталістів" - тренерів-професіоналів не з бізнесу, а зі спорту. Як вони створять платні стоянки для автомобілів, буфети й бари... Кожен має робити те, до чого має покликання. Отож і уявіть собі, звісно, ті, хто їх знає, Альошина, Павлова, Богінова, Михайловську, Тупоту в ролі господарів і барменів... Смішно й боляче. Адже їх від основного фаху й покликання просто не відокремити. Та й не потрібно, ні в якому разі. Їх і сотні таких як вони слід берегти для справи, підтримувати їх у переконанні, що вони необхідні. Бо країні потрібна сильна здорова молода поросль. А вони - тобто вчителі - гарантія сили й майбутнього. Не дістануть хокеїсти, фігуристи й дирекція "Крижинки" півтора мільйона баксів на "розкрутку" центру. Допомога держави їм просто необхідна. А де брати гроші, показала передвиборна кампанія: нинішні народні обранці не шкодували їх на політику. Можливо, хоч хто-небудь знайде кошти на таку потрібну й перспективну справу як хокей. Для початку можна, прийшовши на "Крижинку", вдягнувши форму, покатавшись і покидавши шайбу, на собі відчути багатогранність впливу цієї гри на м'язи та психіку людини. Тож нехай "Крижинка" й ті льодові бази, які досі є у країні, не перетворюються на айсберги людської байдужості! Зберіться, люди розумні, підтримай їх, Державо! Зникне риторика питання винесеного в заголовок. З надією на краще.
ФОТО ВОЛОДИМИРА РАСНЕРА
