Морський геолог Масаакі Кімура говорить, що руїни міста біля узбережжя острова Йонагуні, на південно-західному кордоні Японії, являють собою сліди азіатського аналога Атлантиди — стародавньої цивілізації, поглинутої океаном. Загадкові скельні утворення було знайдено 1985 року туристами, які займалися підводним плаванням. Кімура працював десятиріччями, щоб довести: це — сліди стародавнього міста, яке могло породити легенду про землю Мю, тихоокеанський еквівалент легенди про втрачене місто атлантів, пишуть РІА «Новости». Скелі, які досліджує професор Кімура, в деяких місцях мають надзвичайно рівну поверхню. В одному місці можна роздивитися щось на зразок кам’яних сходів. Науковий працівник допускає, що приблизно 4 тис. років тому ця ділянка океанічного дна могла перебувати над водою. Також він згадує легенди про таємничу цивілізацію Лемурію, яка, як дехто стверджує, затонула в глибинах Тихого океану.
Крім вищезазначених сходів, професор розповів про такі знахідки, як залишки замку, храму, величезного театру на зразок римського Колізею, тріумфальної арки, навіть людиноподібних статуй. Вчений вважає, що місто було змите під час землетрусу 3 тис. років тому. Однак багато вчених сперечаються з його заявою, вважаючи, що руїни могли бути утворені природними причинами, такими як припливно-відпливна та вулканічна діяльність. Вони скептично ставляться до головного аргументу професора Кімури — шматка каменя, який, на думку вченого, являє собою висічену голову водяного буйвола. Скептики також говорять, що декілька артефактів, таких як глиняні горщики чи зброя доводять тільки те, що люди жили серед скельних утворень. Кімура ж залишається при своїх переконаннях. «Я майже впевнений, що це — загадкова цивілізація, загублена в тектонічній деформації Тихого океану», — говорить він.
Лемурія, або земля Мю, — міфічний острів (чи континент), який загинув унаслідок Всесвітнього потопу. Вважалося, що вона існувала в Індійському океані, і від неї залишилися Мадагаскар, Цейлон, західні острови Індонезії, більш дрібні острови Індійського океану. Але нечисленні дослідження не знайшли будь-яких переконливих доказів існування великого острова або континенту з розвиненою цивілізацією, і деякі прихильники існування Лемурії поспішили перенести затонулу землю до Тихого океану.
Сліди поселень на дні океану вчені знаходять регулярно. Наприклад, британці виявили власну Атлантиду недалеко від британського острова Вайт. Британські археологи передбачають, що, коли через потепління клімату рівень світового океану почав підвищуватися, стародавні люди були змушені переселитися на підвищення, залишивши свої житла.
Стародавнє місто було знайдено дайверами і на дні Чорного моря, неподалік від Євпаторії. Воно перебуває на глибині 14 метрів. Підводні зйомки відобразили вулиці, стіни будинків, фрагменти колон. Наразі невідомо, до якого часу належить знахідка, можливо, на дні моря знайдено залишки міста 450— 500 рр. до нашої ери, яке пішло під воду разом зі шматком суходолу внаслідок землетрусу.
Експедиція Роберта Сармаста виявила Атлантиду у 80 км південно-східніше острова Кіпр на глибині 1,5 кілометра під поверхнею Середземного моря. Ультразвуковий ехолот приніс із цієї глибини зображення кам’яної стіни, яка тягнеться по прямій на три кілометри і в одному місці перетинається з іншою такою ж стіною. На думку автора книги «Атлантида» Святослава Романова, відшукати затонулий стародавній континент із його палацами, які пішли під воду, храмами й майданами теоретично можна в 300 місцях. Саме такий висновок дозволило зробити вивчення «свідчень» античних і середньовічних дослідників таємничого острова.
