У Київському академічному театрі юного глядача на Липках відбулася прем’єра вистави за п’єсою Яна та Ірини Златопольських «Ярмарковий гармидер». Режисер вистави — заслужений діяч мистецтв України — Віктор Гирич.
Ярмарок створено для чудес. Де, якщо не тут, збираються найколоритніші персонажі: на людей подивитися — себе показати. А де веселощі й горілка через вінця, там і хвостатий може з’явитися. Особливо якщо його дуже чекають, кличуть і навіть намагаються висидіти, наче курча, як Пан і Пані — до сліз комічні герої артистів Марини Лях і заслуженого діяча мистецтв України Сергія Савчука.
На сцені — хатка із солом’яним дахом на тлі туманного неба (сценографія заслуженого діяча мистецтв України Андрія Александровича-Дочевського). «Тиха українська ніч». Але раптом виявляється, що хатка не проста, а вертепна: підіймається солом’яний дах, відкриваючи другий «поверх». Ярмаркова вистава починається!
Персонажі вистави наділені ляльковою пластикою. Грим утрируваний і гротескний: якщо вже личко в дівчини рум’яне — то яскраво й на всю щоку, а вуса в хлопців такі, що сам Тарас Бульба позаздрив би.
В основі вистави — три повчальні історії, учасником яких стає птахолов (Валентин Томусяк), який піймав в свої тенета чарівного птаха (Анжеліка Горб). Він намагається продати свого птаха на ярмарку, але той відмовляється співати в клітці. Як викуп за свою свободу, птах пропонує три мудрі поради, зрозуміти безцінність яких птахолов зможе, лише опинившись у трьох різних життєвих ситуаціях.
Валентин Томусяк приміряє на себе одразу три образи, для кожного з яких вигадані особливі способи сценічного вираження. Наприклад, граючи Дрантюха, артист наділяє його пластикою Чарлі Чапліна. Кваплива хода перевальцем, по-собачому голодний вираз очей, плащик iз клаптиків — збірний образ бідолахи, який вічно шукає щось поїсти.
Відвідувачі ярмарку виступають тут не просто масовкою: кожний з них — самобутній персонаж, який добре запам’ятовується, має свій характер і ту неповторну цікавинку, що не дає загубитися поміж інших. Вони співають народні пісні, їхній гумор — справжній, характерний, дотепний і анітрохи не образливий, а розмаїття прислів’їв і приказок — справжнє джерело народної мудрості.
На другому рівні хатки, наче в клітці, сидить Птах. У вертепних виставах верхній поверх скрині традиційно призначено для гри сакральних, біблійних вистав. Чи не тому образ-в’язень птахолова явно нагадує священне створіння, може, світлокрилого янгола, який прийшов, аби нести світло.
Сюжет «Ярмаркового гармидеру» чимось схожий на пушкінську казку про золоту рибку. Тільки рибка, спіймана в сіті, хоч і виконувала бажання, жорстоко провчила своїх ненаситних мучителів. А чарівний птах дає можливість самому зрозуміти, до чого призводить надмірна скупість — не тільки матеріальна, а й духовна.
Ця вистава, змальована яскравими фольклорними барвами, хоч і поставлена театром у дитячий репертуар, насправді буде цікава й дорослому глядачеві. Тому що «Хто це побачить — матиме неабияку вдачу!».
