Близько місяця тому в Португалії під егідою Міжнародної федерації йоги пройшов дванадцятий чемпіонат світу з цього екзотичного для переважної більшості українців виду спорту. Проте варто зробити застереження. Йога це не так вид спорту, як стиль життя. Журі на змаганнях оцінює технічний бік приблизно в тій же пропорції, що й психологічний стан виступаючого. Адже йога, в перекладі з санскриту означає керування, контроль. І в даному контексті не так контроль за фізіологічними процесами як контроль за емоціями. Адже свідомість іноді має більшу міру свободи, аніж це нам здається. Побувавши на прес-конференції, присвяченій результатам чемпіонату української команди, подібних сентенцій вислухати довелося безліч. Адже для того, щоб стати професійним йогом, без філософських світоглядних позицій не обійтися. Проте українським спортсменам можна вірити. Оскільки в Португалії з приблизно 20 країн-учасниць наша країна посіла друге (!) загальнокомандне місце, поступившись лишень родоначальникам йоги — індійцям.
У трьох із п’яти номінацій українці виступили більш аніж успішно, завоювавши три «золота», «срібло» й дві «бронзи» в трьох із п’яти дисциплін. У ще двох номінаціях наших спортсменів просто не було заявлено. Так у артистик- йозі (яку можна порівняти з довільною програмою, наприклад фігуристів) перше місце посів Анатолій Зенченко, а в жінок — Тетяна Півень. Другою тут стала також українка Ірина Воронцова. Ще одна «золота» медаль дісталася нашому дуетові В’ячеславу Гуцалюкові і Сергієві Кулигіну в ритмік-йозі (синхронні вправи). У дисципліні олімпік-йога (обов’язкова програма) «бронзу» здобув Роман Рокотел. Він же склав компанію Зенченку на «бронзовій» сходинці в артистик-йозі. Успіх тим більше вагомий, що Україна вперше виступала на найбільших міжнародних стартах збірною командою. Призи та визнання вже були, але переважно індивідуальні, без загальнокомандного заліку. Тож дебют вийшов просто чудовим (із 8 осіб — жоден не опустився нижче п’ятого місця у своїй дисципліні). Дивуватися не варто. Кожен із членів команди на Батьківщині є інструктором йоги, з власною секцією йоги і методом — симбіозом численних індійських шкіл.
У мешканців стародавнього Індостану перші згадки про йогів датуються 5-м тисячоліттям до н.е., розповів чемпіон світу Анатолій Зенченко. У манускриптах і малюнках зображалися люди в різних позах, які й понині використовуються сучасними йогами. Цікаву історичну паралель можна провести у зв’язку з цим і з Україною. Непрямим підтвердженням того, що арії на наші землі прийшли з Індії, можна вважати розкопки трипільських курганів. Серед інших різноманітних знахідок там виявили і наскельне малярство з класичними позами йогів, і безпосередньо останки трипільців, розташовані вже в похованнях відповідно до цих поз. Тож той факт, що Україна нині одна із законодавиць мод у йозі — можливо, факт генетичної схильності. Але жарти жартами, а друге місце дійсно змушує замислитися про перспективи цього спорту і популяризацію подібного способу життя в Україні.
На початку жовтня відбудуться установчі збори майстрів йоги (практично тих самих, що їздили до Португалії). На них вирішать питання про створення Української федерації йоги й у перспективі — центру йоги, де ті, хто бажає, зможуть опанувати цей вид спорту, який стрімко завойовує світ. На сьогодні ж йогою українці можуть займатися під наглядом інструктора в деяких фітнес-центрах. До такої інфраструктури йоги, яка є в Індії, нам ще, звичайно, дуже далеко, але маючи таких неабияких особистостей як Анатолій Зенченко, Роман Рокотел та інші, справа може просуватися дуже швидко. І зовсім необов’язково домагатися висот на міжнародних змаганнях, адже йога саме і є, за своєю сутністю, пропагандою здорового способу життя. Не даремно спонсори, завдяки яким українці виїхали в Піренеї, — є не стільки навіть спонсорами, як друзями й послідовниками мистецтва йоги наших спортсменів.
