Особистість великого художника завжди загадка для публіки. Звідки Божий дар, особливе бачення світу, уміння не тільки дивитися, але бачити суть, логіку-зв’язок буття?
Вже дев’ять років як закінчилося земне життя художника Юхима Рудминського, а його перебування у вічності стає вже певною віхою у часі.
У холодному й голодному дитинстві йому пощастило зустріти справжнього вчителя — художника А. Балазовського, який побачив у тихому підліткові, який відвідував гурток малювання, неординарну особистість. Далі, як пише у своїй короткій біографії сам художник: «…з Божою допомогою в особі художника Н. Глущенка (трапилося так, що він звернув увагу на мої роботи) я вступив до художньої школи». Потім був архітектурний факультет, після закінчення — єдине місце роботи до кінця днів — НДІ «Київмістобуд». І знову слова майстра: «Запам’ятовуються не стільки дати, скільки окремі стани».
Про те, що талановитий архітектор Юхим Рудминський був ще і дивовижним і плодовитим живописцем, не знав ніхто. Для його колег по роботі це було відкриттям у всіх значеннях.
І зараз, коли художник з’явився перед нами у двох іпостасях, мистецтвознавці сперечаються, де ж він більш значиміший. Кандидат архітектури С. Килесо відстоює пріоритетність досягнень Рудминського саме в архітектурі. Він говорить, що Рудминський, як творча людина, постійно брав участь у міжнародних конкурсах: Париж, Берлін, Мадрид, Японія. І «…що вражає, його завжди відзначали престижними преміями». Ось неповний перелік значних робіт архітектора Рудминського: санаторний комплекс «Верховина» (Прикарпаття), «Шаяни» (Закарпаття), санаторій «Південний» (Форос), будівля російського посольства (Київ). Як відзначає Килесо, «уперше в нашій архітектурі відбувся пошук національних форм, але не у прямому цитуванні, а в художньому осмисленні». Незвичайними були проекти пам’ятників-меморіалів «Голодомор» і «Бабин яр». У останньому випадку ідея художника була у тому, щоб, використовуючи камені різної форми (камінь як символ трагедії і вічності), які поволі зменшуються, ніби зникають, — показати трагедію єврейського народу.
Рудминський говорив: «На мистецтво дивлюся як на єдиний у часі потік культури (немає минулого, теперішнього і майбутнього), що залежить від таємниці буття». Ці слова художника —певний ключ до розуміння того, що є для нього живопис.
Художня спадщина Юхима Рудминського, а це більше тисячі робіт живопису і графіки, стала відома лише після його смерті. Роботи дивовижні, різні за стилями, напрямами, художньою технікою… Складається враження, що у нього всередині величезний мінливий світ, і він поспішає висвітлити для нас фрагменти того, що він бачив і знав. Проносяться тонкі, ліричні, завжди трохи сумні пейзажі: тут і скороминучий київський Поділ, і пронизливий Крим, ласкаві барвисті Карпати, і нез’ясований смуток Балтії.
Цикл «Біблійні пророки»… Вражаюче сильні за емоційним впливом картини, біля них завжди довго стоять люди. Ці лики дивляться на нас прямо з глибини тисячоліть. Взагалі у портретних роботах Рудминського завжди присутня якась бетховенська нота: страждання і водночас мудре усвідомлення свого хреста-призначення. Хочеться привести слова мистецтвознавця Юрія Неймана: «Це вічна скорбота, навіть не скорбота, а роздум — вічний, тихий, із певним смутком, коли, будучи істотою надчасовою і надпросторовою, ти вимушений існувати у конкретному часі й просторі все цьому простору віддавати».
Хранителем спадщини Ю. Рудминського й упорядником виставок у містах України є його дружина Клавдія. Створено сайт — віртуальний музей Рудминського в якому найбільш повно представлено його багатогранну творчість, видано чудовий альбом…
