І ось знову випадок!
Відвідавши своїх батьків, які живуть у Броварах, пізно ввечері Юрась повертався додому в Київ. Їдучи в маршрутному автобусі, він спокійно слухав плеєр і читав журнал. У салон зайшли три останніх пасажири, і мікроавтобус рушив. Ці троє, видно, тільки-но залишили «веселеньку» вечірку (для них вона, щоправда, все ще продовжувалася). Не заплативши за проїзд, молодики занадто голосно ділилися враженнями, давали «тверезу» оцінку навколишньому середовищу, природно, пасажирам автобуса також. Водій, схоже, був людиною не конфліктною, і вважав за краще їхати мовчки, начебто погоджуючись із образами на свою адресу.
Розуміючи, що ніхто не зможе що-небудь протиставити хуліганам, Юрась сам зробив їм попередження. Як звичайно в такій ситуації, зауваження було сприйняте «в багнети», почалися прямі знущання, матюки й погрози, але вже, зрозуміло, у бік «захисника громадських прав і свобод». Промовчати в такій ситуації було важко...
МС Юрась обрушив цілу серію ударів у бік поганих хлопців, бійка проходила в режимі «напівсидячи», він пошкодив свою праву руку об чиїсь зуби, але свого домігся — браві «ковбої» були поставлені (а точніше — покладені) на місце.
— МС Юрась: «Як завжди, усі мовчали, а я не звик до подібного. Таких нахаб потрібно зупиняти».
Ось такою незвичайною вийшла у Юрася поїздка до батьків.
№184 26.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
