Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

З "Малої студентської енциклопедії"

15 серпня, 1997 - 00:00

Бакалавр

Ледь не щодня ми з подивом виявляємо: в нашому "клятому дореволюційному минулому" не все було таке вже й погане. І навіть навпаки.

І починаємо потроху, ще не дуже впевнено, але все ж таки повертатися до цього минулого. Повертатися не спиною, а обличчям. У кого воно, звичайно, є.

Здійснюємо, як сказали б медики, часткову реанімацію. Спочатку повернули старі військові звання й погони. Тепер узялися за школу і науку. Трохи сором'язливо, наче стидаючись чогось, відроджуємо гімназії і ліцеї. Щоправда, не зовсім упевнено. Інколи - навпомацки...

Переживає другу молодість і вчене звання "бакалавр". Утім, чи другу? Адже цей латинський термін (bacca laureatus) має місце ще в словниках IX століття. І значить він "увінчаний плодами лавра" (звідси й загальновідоме "лауреат").

Так, саме плодами. Бо, погодьтеся, плоди більш принадні і поживні, аніж листя. Коли, звичайно, йдеться про людину, а не про козу.

Утім, спочатку в Іспанії та Південній Франції бакалавром називали молодого дворянина - власника маєтку. Там середньовічний шляхтич, певна річ, збирав у своїх садочках плоди - дари природи.

Значення ж ученого звання слово "бакалавр" набуло лише в середині XVII століття. У Росії та Україні бакалаврами спочатку називали викладачів духовних семінарій. На початку XIX століття цей термін перейшов і до університетів.

У нинішній Україні бакалаврами вважатимуться випускники спеціальних навчальних закладів, які успішно складуть державні іспити і захистять дипломну роботу. Бажано свою.

Звичайно, це не так уже й легко. Але, як казали стародавні римляни, коріння науки гірке, зате плоди солодкі. Повною мірою це стосується слова "бакалавр". Слова, яке ми витягнули буквально з глибини століть.

Але не заспокоюйтесь, новоспечені бакалаври. Бо це зовсім не фініш. Це лише старт на вашій професійній дистанції. Бо, якщо уважно подивитися на ті плоди, виявиться, що то лише квіточки. А справжні ягідки, як мовиться, ще попереду.

Магістр

Перефразовуючи відоме прислів'я, можна сказати: "Поганий той бакалавр, котрий не мріє стати магістром!"

Походить це слово від латинського magister (учитель, керівник, наставник). Звідси пішло італійське "маестро" і, можливо, наше "майстер".

У Стародавньому Римі цим терміном позначалося понад п'ятдесят найрізноманітніших посад. Приміром, magister navis (капітан корабля), m. gladiatorum (наставник, тренер гладіаторів), m. morum (ревнитель моралі), m. elegantiarum (учитель гарних манер) і т. ін. Звання m. populi (вчитель народу) відповідало поняттю "диктатор". То єдиний випадок відверто негативного значення слова "магістр". Негативного, зрозуміло, з точки зору народу, а не диктатора.

У середні віки звання магістра мав глава духовно-рицарського ордену. У ті ж середні віки магістрами називали вчителів "семи вільних мистецтв" (septem artes liberales) - самовідданих і гармонійних попередників університетських професорів.

З часом словом "магістр" позначали вчений ступінь на філософських факультетах університетів Західної Європи. На початку XIX ст. його замінює вчений ступінь "доктор філософії". Але з роками це звання стало не таким вагомим: у деяких зарубіжних країнах "доктор філософії" має право написати перед своїм прізвищем чи не будь-який спеціаліст, який захистив дисертацію (навіть з медицини чи кібернетики).

Отже, в університетах Європи і США магістр - наступний учений ступінь після бакалавра. Присуждується він після успішного складання спеціальних іспитів і захисту магістерської дисертації. А в нас званню магістра досі відповідає учений ступінь кандидата наук. До речі, переважна більшість кандидатів твердять: найважче, найскладніше не сам науковий пошук, не іспити, не написання дисертації, а оформлення супроводжувальної документації до неї для ВАК (Всеукраїнської атестаційної комісії).

Дуже хочеться вірити, що наші майбутні магістри позбудуться тих додаткових і (будемо відверті) нікому не потрібних навантажень і перевантажень. Аби всі свої здібності, сили й знання могли присвятити улюбленій науці, а не остогидло-безплідним канцелярським паперам. Бо слово "магістр" звучить гордо! Незалежно від галузі знання. І звучить уже понад дві тисячі років.

Юрій ШАНІН
Газета: 
Рубрика: