Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

З язика «зіскочило»

Чому ми часто вимовляємо неправильні слова?
31 січня, 2007 - 00:00

«Ляпсусом» називають будь-яку неправильно вимовлену фразу. Дуже часто за ситуацією, коли з язика зіскочило, стоїть не що інше, як проблема з артикуляцією слів, пише inopressa.ru. Або, наприклад, мізерний словниковий запас, про що свідчить велика частина обмовок Джорджа Буша. Розвінчуючи роль підсвідомості у використанні помилкового слова, нові дослідження зміщують увагу на проблеми мови і артикуляції слів. Жоден аналітик не пояснить нічим іншим, як неправильною синтаксичною побудовою, фразу: «Говорити чудовою англійською — це те, у чому мене рідко звинувачують», яка є одним з «перлів» бушизму.

Але з другого боку, мова є простою справою лише на перший погляд. Про це йдеться у статті про мовні помилки, опублікованій в часописі Mente&cervello. «Коли ми щось вимовляємо, — говориться у статті, — ми вибираємо в середньому три слова за секунду із запасу обсягом, щонайменше, у 40 тисяч слів, ми одночасно відтворюємо п’ять складів і дюжину фонем, у вимовлянні яких беруть участь до 100 різних м’язів». І це не все. У дослідженні Зенці Гріффіном iз Технологічного інституту Джорджії, що опубліковане в часописі Psychological Science. У ньому говориться про те, що коли людина помиляється, неправильно називаючи об’єкт, що перебуває в полі її зору, то помилка, частіше за все, відбувається на лінгвістичному або фонетичному рівні, більш поверхневому щодо рівня, про який розмірковував Фрейд.

— Безумовно, коли людина вимовляє термін «мати» замість «дружина», можна говорити про існування якогось глибокого смислу, — каже Альберто Оліверіо, психобіолог iз Центру наукових досліджень і університету La Sapienza. — Але іноді помилка є наслідком витягування з пам’яті помилкової моторної схеми. Кожному слову відповідає певний рух м’язів мовного апарату. Мозок може зробити помилку, витягнути з пам’яті та «відіслати в ефір» помилкову моторну схему.

Типовим прикладом язика, що «спотикається» може бути вираз «Romolo e Remolo» («Ромул і Ремул») колишнього прем’єра Сильвіо Берлусконі. «Іноді, — говорить Оліверіо, — ми намагаємося надати психологічне значення обмовці, але не завжди мова йде про підсвідомість. Безумовно, коли помилка має подвійний сенс, хоча б у сексуальному плані, то вона, можливо, як дефект в мовному потоці й не заслуговує на увагу, перетворюється в анекдот, який врізається в пам’ять слухачів. У цьому значенні фрейдистські обмовки легше всього запам’ятовуються».

Олена ДУЗІ
Газета: 
Рубрика: