Нинішнього року в Міжнародному фестивалі «Володимир Крайнєв запрошує» взяли участь 16 солістів з різних країн, струнний квартет імені К. Шимановського з Варшави, камерний оркестр «Пори року» з Дніпропетровська, два київськi оркестри — Національний і філармонічний, хорова капела «Думка».
Кияни тепло приймали всіх — фестиваль уже має своє сформоване коло «фанів». Зустрілися зі своїми «старими» знайомими: Паскалем Годаром, Ігорем Четуєвим, Оленою Колесниченко, Катею Сканаві, Іллею Рашковським. А завоювати любов публіки вони зуміли несподіванкою і переконливістю трактування, бездоганним володінням інструмента. Цього разу Паскаль Годар підкорив усіх виконанням «Рапсодії у стилі блюз» Дж. Гершвіна — він не став «американцем», не зображав із себе «джазмена», у його виконанні фортепіанна партія прозвучала вишукано й елегантно, з істинним французьким шармом. Ігор Четуєв зіграв один із найскладніших за образною наповненістю творів — «Рапсодію на тему Паганіні» Рахманінова. Надзвичайно чуйний ансамбль створював Національний симфонічний оркестр (диригент Володимир Сіренко).
Проте були й «новенькі». Милим сюрпризом стала представниця наймолодшого покоління — учениця 4 класу керченської школи, але вже лауреат багатьох конкурсів Валерія Мірош (вона виконала Концерт Й. Гайдна). Вперше виступили на фестивалі у Києві піаніст Мартін Хельмхен, скрипаль Маріуш Патера і струнний квартет ім. К. Шимановського.
...Музиканти змінювали один одного, сідали за інструмент, починали грати і простір навколо оживав і розцвічувався. Потім після всіх вийшов сам маестро Володимир Крайнєв — зосереджений над клавіатурою і схожий на східного чарівника, який дарує світу казки Шехерезади. Таку тишу і такі овацiї не часто можна почути в наших залах. Не можна не визнати: практично всі учасники «крайнєвських» фестивалів при всій творчій своєрідності наділені спільними рисами. Якщо говорити професійною мовою — то це незвичайно пластичний звук, найрізноманітніша палітра туше, усвідомленість кожного звуку, уміння чути партнерів по ансамблю. Якщо ж говорити про риси вдачі — то це відсутність зоряної хвороби, взаємоповага, відкритість душі.
Найчастіше доводилося співпрацювати з учасниками фестивалю художньому керівнику Національного симфонічного оркестру, диригенту Володимиру Сіренку. Він брав участь і в конкурсах В. Крайнєва в Харкові, і у фестивалях «В. Крайнєв запрошує».
— Навколо Крайнєва збираються люди талановиті, чарівні, — говорить Володимир Сіренко. — Неможливо в цій компанії задерти носа, такі у нього не затримуються. У заключному концерті І. Четуєв чудово зіграв «Рапсодію на тему Паганіні». Настільки ясно за думкою і розкуто по-музикантському! Ігор ніколи не ганявся за голою віртуозністю. Я не можу забути, як ми два роки тому грали Концерт Чайковського. Здавалося б, скільки можна... Він — один із моїх улюблених піаністів. Із ним можна грати без репетицій. «Рапсодія на тему Паганіні» нелегка, це шматок здоров’я. У нас з Ігорем не просто «взаємоввічливість», а довіра.
— Для того, щоб були результати, повинен бути людський контакт у педагога й учня, — вважає Каріне Георгіан. — І вплив педагога досить великий, іноді більший навіть, ніж батьків. Мені подобається в цьому фестивалі те, що ми наочно бачимо — грають і Володимир Крайнєв і його учні. Ми бачимо тенденцію передачі від одного покоління до іншого. Це дуже плідна атмосфера.
