Звичайно, ще рано говорити про те, аби диктувати тенденції моди у світі. Але серед представлених учасників фестивалю і творча група «Акцент», і модельєр Оксана Караванська, і, врешті, сама Джаміля Асадулаєва вже мають визнання не тільки на українських, а й на міжнародних фестивалях та конкурсах моди. Утім, глядача це фактично не хвилювало. Важило інше: наскільки гармонійною є та чи інша колекція, її характер, настрій, чи цікаві моделі з погляду людини, яка б у це вбралася.
У цьому плані дійство вдалося. Кожна з представлених дванадцяти колекцій п'ятнадцятьох модельєрів мала своє обличчя і свій шарм: чи то елегантні вечірні сукні з «Мелодій океану» Юлії Брегін, чи поєднання ідей прет-а-порте з авангардом у «Лабіринтах безмежжя» Володимира Возняка, чи яскраві писанкові мотиви у «Храмі духу мого» Оксани Заяць-Лобас тощо. Особисто мені найбільше припали до душі в чомусь загадкові, у чомусь химерні, в чомусь дуже модернізовані або ж практичні «Паралелі часу» Джамілі Асадулаєвої, навіяні німецьким художником Альбрехтом Дюрером. Кажуть, щоб на належному рівні втілити свою колекцію, Джамілі довелося продати власне авто, але то вже зворотній бік медалі.
Отже, «Львівські сезони» відбулися. За бажання можна, звичайно, як і в будь-якій події, познаходити в них організаційні «блохи». Але навряд чи варто це робити. Двоє вродливих талановитих дівчат мали ідею і зуміли її зреалізувати — місто отримало фестиваль моди, який має стати щорічним. Варто наголосити: перший фестиваль моди у Львові.
