Передати зміст самих цих жанрових сценок тут я не беруся. Вони дуже багаті на пластику й вигуки. Значення ж слів, що залишаються в невеликій кількості, наводить грамотного стороннього спостерігача на сумні думки про те, що у нас немає ні знання, ні культури зброї. Нема, не було в найближчому минулому, і навряд чи (обертаючись на тих, хто стоїть біля прилавка, як з того, так і з іншого боку) з’явиться в найближчому майбутньому.
До речі, навіщо громадянам зброя? Всього-то три справи: захист, полювання, захоплення. Ще є спорт, але він виникає в кожному з трьох пунктів, і — частково — має стосунок до армії, чого ми тут не торкаємося.
Щодо самозахисту... Коли літають у середовищі громадян запитання про те, яку зброю для самозахисту краще мати, іноді хочеться сказати: «ніякої — здоровішими будете». Навіть за самого невинного розкладу на одного озброєного громадянина припадають двоє: бандит і міліціонер. А якщо врахувати, що бандити існують бандами, а міліціонери — ходять нарядами... Але тверезо підійшовши до питання, можна сказати, що зброю громадянинові мати все-таки треба. Тільки ж це повинен бути громадянин, а не особа морально сумнівна. Мало того, людина повинна в зброї розбиратися.
Дозволю собі викласти особистий погляд на речі. Найголовніше: кожен вид зброї має свій, особливий стиль застосування й часто це напряму визначає тип його власника. У жодному разі не можна, наприклад, ніж тримати так, ніби це у вас в руках пістолет, а пістолет тримати так, неначе ви стріляєте з нього в тирі. У нас тепер в ходу газові балончики, тобто ОР подразнюючої дії в аерозольній упаковці. Такі балончики ніколи й ні під яким приводом не є засобом виведення людини з ладу, оскільки не мають справжньої зупиняючої дії. Це означає, що як самозахист газовий балончик може служити тільки у двох типах ситуацій. Перший — коли ви не поступаєтеся нападнику в «бойовому» розумінні або поступаєтеся трішки. Тоді балончик дає вам додаткову перевагу. Другий — коли вам є як або куди заховатися від нападника, і для цього потрібні секунди. Вам їх дає газовий балончик. У всіх інших випадках балончик, спрацьовуючи як подразник, лише зашкодить. До речі, коли нападник — п’яний, наркоман чи маніяк, ефективність балончика знижується до випадкової. На собак рецептури звичайних газових балончиків (CS, CN, CR) не діють зовсім. Настільки, що це те саме, що бризнути в морду чотириногому водою з-під крана. Усе вищесказане повною мірою стосується й газових пістолетів і револьверів. Раніше говорили, що коли у ваших руках газовий пістолет, будьте готові, що його визнають бойовим. Тепер — навпаки. Є ще один чинник — динамічний удар струменя порохових газів. Через це гинуть люди, при безглуздих жартах на кшталт притуляння дула до скроні (при цьому про особливі бойові якості холостої стрільби не йдеться).
Пневматичні пістолети й револьвери — інструменти винятково для тиру. Ніякого захисту вони дати не можуть. Хіба що до вас у приміщення увірветься миша чи пацюк. Ця зброя має нікчемну дульну енергію й питому енергію куль. Цього досить для мішеней, але при конфлікті абсолютно нічого не дасть.
У холодній зброї міліція не полюбляє: саморобність (зокрема лагодження чи переробку фабричної); упор на рукоятці; довжину леза більшу за 100 мм; товщину леза більшу від 3 мм; фіксацію леза, яке розкривається; автоматизацію процесу відкривання-закривання ножа. Все інше — ваше. Причому співвідношення дозволених довжини і товщини леза — цілком вдала бойова пропорція. Гірше було б, якби при цій товщині лезо було довшим: воно гнулося б, наче пружина. Тут колись законодавці щось недодумали... Але холодної зброї у своїх руках бійтеся — для неї потрібна майстерність.
Маленький штрих. Забудьте про зброю «дамську» й «кишенькову». Це виробники всіх часів і мастей натовпом заграють з вами. Либонь «кишенькових» і «дамських» розбійників не буває. А техніка ще не змогла поєднати потужність із мініатюрою. Те саме стосується й гігантоманії.
Знайте, зброя від зброї відрізняється. Одна зброя — це суворо, спокійно, серйозно й раціонально. Інша зброя — це кіч, бур’ян, який виріс на грунті справжньої, але майже не видимої через бур’яни, справи. Увесь цей блиск і бойова фантасмагорія форм — навіщо?
Зброя — не інструмент людинолюбства. Хоча її за правом зберігають у музеях і приватних колекціях — це все-таки не картини і скульптури. Не найсвітлішої хвилини буття людина вигадала зброю і взяла її до рук, як бере й досі.
