Вже стало традицією, що кожного року 19 серпня у Музей народної архітектури та побуту в Пирогові, що під Києвом, з’їжджаються з усієї України знахарі-травники, аби поділитися унікальними народними методами лікування хвороб.
Старший науковий співробітник Музею Романа Кобальчинська спеціально до свята власноруч виготовила із квітів та трав спасівську символіку, яку, аби нею змогли помилуватися всі охочі, виклала на столі, накритому лляною скатертиною.
— На Спаса люди ідуть до церкви, щоб освятити овочі та фрукти, які нам подарувала щедра земля. Кошик оздоблюють квітами — чорнобривцями, васильками, деревієм, колосками пшениці чи жита, а в центрі букета ставлять велику воскову свічу. Потім, коли, не дай Боже, у родині трапиться лихо чи хтось занедужає, цю свічку запалюють перед образами і читають молитву. Це дуже допомагає при різних негараздах. Також, аби вберегтися від усякого зла та недоброзичливців, такі букети висушують та зберігають під іконами або на іншому почесному місці у хаті. Окрім цього, відвари із освяченого зілля додають у воду для купання дітей чи й дорослих, — розповідає пані Романа.
На Івано-Франківщині, за словами оповідачки, існує звичай святити ще й спасівську китицю із колосків жита, пшениці, обкладену квітами чорнобривців, деревію та перев’язаною червоною ниткою (за народними повір’ями, це допомагає від зурочення). Потім на Різдво вона стає «колядником» — господарю бажають здоров’я і багатства, промовляючи слова: «на жито і пшеницю». На Буковині, на спасівські кошики клали спасівські хрести, зроблені з трьох, п’яти або семи колосків. А от на Львівщині до святкових букетів ще й додавали ягоди калини.
— Вся ця символіка — дуже гарна й несе радість і спокій у людські душі. Дотримання споконвічних традицій свідчить про високу духовність нації. Національне і традиційне це — основа основ української культури, яку необхідно передавати дітям, — вважає Романа Кобальчинська.
У тому, що лікування травами повинно стати головним у нашій медицині, переконаний і викладач із Національного аграрного університету Павло Ковбасюк, котрий не тільки розповів читачам «Дня» про унікальні властивості деяких рослин, а й поділився кількома рецептами лікування від хвороб.
— Сьогодні все більшої популярності набуває траволікування, яке є гідною альтернативою хімічній фармакології. Перевага рослинних препаратів у тому, що вони не тільки полегшують стан хворого, а й володіють профілактичними та стабільними лікувальними властивостями. До прикладу, візьмемо валеріану лікарську. Всі знають, що вона допомагає від серцевих недуг, але мало кому відомо, що вона ще й кровоочисна та імунностимулююча. Або інший приклад — лофант ганузовий. У Туреччині його обожнюють і називають «Божою травою». Адже ця рослина — не лише ефіроолійна культура, а й очищує кров, має бактерицидну дію, відновлює клітини організму, запобігає старінню, а також є чудовим профілактичним засобом від онкологічних хвороб, — розповідає Павло Ковбасюк.
Найбільш сильними зборами народної медицини пан Павло вважає ті, у які входять ісоп лікарський, алтея лікарська та мелісса лікарська. Хвороби очей лікує волошка синя, шлунково-кишкового тракту — полин звичайний, а хто постійно двічі на день вживатиме по півсклянки настою з чорнобривців, той ніколи не хворітиме на рак. Для приготування цього настою, Павло Ковбасюк радить: три квітки чорнобривців залити склянкою окропу (в жодному разі не кип’ятити, оскільки руйнуються лікувальні властивості трави) і настояти, бажано в термосі.
Однак, щоб рослини допомагали, їх потрібно збирати не тільки у визначену пору року, а й, навіть, у певні години.
— Найбільшими лікувальними властивостями володіють рослини зібрані до 10 ранку або від 16 до 18 години по обіду. В дощ та сонячну погоду біологічний склад лікарських трав різко змінюється у негативний бік. Слід пам’ятати, що наземну частину трав’янистих однорічних найкраще збирати під час цвітіння, кору — до початку сокоруху, кореневища і корені — пізно восени або ранньої весни, — зазначив пан Павло.
В свою чергу знахарка із Полтавщини Анастасія Коваленко розповіла, як, за допомогою народної медицини, жінкам завжди залишатися молодими і гарними. Потрібно заморозити відвари із семи трав: ромашки, нагідків, м’яти, деревію, липи, подорожника, шавлії, і протирати обличчя шматочками такого льоду.
— А ще перевага траволікування у тому, що воно не лише ефективне, а й доступне кожному. Адже, щоб зібрати чи купити рослини багато грошей не потрібно, підкреслила пані Анастасія.
Можливо, наші предки тому й були набагато здоровішими від нас, що лікувалися методами, перевіреними століттями. Адже, часом маленька рослинка може більше допомогти, аніж найдорожчі «хімічні» ліки.
