Нагадаю, жителів Великої Олександрівки популярний композитор Микола Мозговий вважав своїми «ангелами-охоронцями», який у минулому році вже пішов у Вічність. Кілька років тому біля Великої Олександрівки сталася аварія, розбився маестро (автівку збила вантажівка, вискочивши на зустрічну смугу. Машина впала з висоти близько двадцяти метрів). Микола Петрович їхав у машині сам. Встиг тільки зателефонувати дружині, що потрапив у аварію і втратив свідомість, не встиг повідомити де саме сталася катастрофа... Мозгового знайшли місцеві жителі, викликали «швидку», врятувавши життя композитору. Потім було 16 складних операцій, артист не тільки вижив, а й повернувся на сцену. Вдячний за своє спасіння, почав опікуватися місцевим дитячим будинком. Згодом дітей із цього будинку перевели в Бориспіль, Мозговий не перестав опікуватися ними, ще й почав приїздити з благодійною допомогою до місцевої школи. Торік композитор не стало, але співробітники Палацу «Україна» вирішили продовжувати традиції, започатковані Миколою Петровичем.
Треба зазначити, що гостей із Києва маленькі місцеві жителі очікували зранку. Усі зібралися в актовому залі школи біля ялинки, з цікавістю позираючи на сцену, де вчителі розпаковували ящики з подарунками. Найсміливіші підходили до Діда Мороза, щоб сфотографуватися на пам’ять. Дід Мороз закликав заспівати, поколядувати або прочитати віршика. Спочатку дітки не наважувалися вийти на сцену, але вже через деякий час утворилася черга, щоб виступити.
— Зараз ми живемо в Чубинському, — розповіла генеральний директор, головний режисер Палацу «Україна» і вдова композитора Віолета Борисівна Мозгова: — Микола Петрович хотів оселитися в Великій Олександрівці. Це близько до Києва. До того ж він тут отримав друге народження. Йому запропонували ділянку землі, навіть почалося будівництво... та не встигли відсвяткувати новосілля. У цьому селі раніше був дитячий будинок, а коли його мешканців перевели в Бориспіль, ми кожного року приїжджали й зараз продовжуємо ним опікуватися. Хоча це не єдиний заклад, який підтримує наш колектив. Щороку ми проводили акції разом із Київським дитячим фондом для дитячих будинків із різних регіонів України. На Новорічні свята й Різдво в Київ приїздили діти з усіх областей нашої країни. Фірма «Світоч» забезпечила цукерками, Самаритяни — подарунками. У Великій Олександрівці ми зібрали дітей із малозабезпечених родин, обділених увагою.
— У нашій школі вчаться 322 учні, — долучається до розмови директор загальноосвітньої школи у Великій Олександрівці Олександр Петрович Рябус. — Серед них — 79 дітей із багатодітних родин, восьмеро сиріт та стільки ж напівсиріт. Тобто третина наших учнів живе дуже бідно. Кожна дитина радіє звичайним цукеркам. Але якщо вдома є менший братик або сестричка, обов’язково поділяться... У нас навчається хлопчик-інвалід. Для нього спочатку вчителі планували влаштувати індивідуальне навчання вдома. Ми обговорили це з батьками, але вони вирішили віддати хлопчика до звичайної школи. І нам вдалося налаштували дітей так, що вони добре ставляться до нього. Нині хлопець уже у сьомому класі, не відчуває дискомфорту в школі...
— Усі, хто хоче допомогти, знаходять для цього способи, — вважає голова сільської ради Великої Олександрівки Галина Миколаївна Шевченко. — Так і наші друзі з Палацу «Україна». Ми вдячні за увагу й турботу до земляків. У нашу школу ходять діти з чотирьох сіл: Чубинського, Великої і Малої Олександрівки та Безуглівки. Дуже хочеться, щоб у школі було побільше дітей, але поменше з категорії «малозабезпечених»...
