Як ми вже повідомляли минулого тижня, день «Дня» в Чернігові 20 березня був насиченим подіями. Після зустрічі зі студентами трьох місцевих ВНЗ у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка головний редактор «Дня» Лариса Івшина відкрила фотовиставку газети у місцевій галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт».
Найкращі роботи фотоконкурсу «Дня» 2008 року, а також власники гран-прі минулих років заповнили стіни всіх семи(!) просторих залів галереї загальною площею близько тисячі(!) квадратних метрів. Хто бував у переважно тісних столичних галереях, може собі уявити цей зовсім не регіональний розмах.
— Протягом десяти років ці фото об’єднують навколо себе думки, ідеї та симпатії людей, — зазначила у привітальному слові під час відкриття фотовиставки «Дня» головний редактор Лариса Івшина. — Фотографія особлива тим, що вона дає тобі шанс зазирнути у світ інших людей, які інакше мислять, інакше бачать світ і, врешті-решт, інакше знімають. За допомогою фотовиставки «Дня» ми дуже м’яко та делікатно знайомимо країну саму з собою. Це безболісний спосіб сприйняття великого обсягу знань про свою країну і про світовідчуття інших людей. Дуже часто нам кажуть, що на наших фотовиставках можна побачити ту країну, яку не видно (даруйте, колеги-телевізійники) в «ящику». Це ніби додатковий погляд, який ми практикуємо у наших газетних матеріалах, а також підкріплюємо візуальним рядом — нашою фотовиставкою.
Журналісти, фотографи, фотохудожники, представники влади, громадських організацій, духовенства, творча та наукова еліта Чернігівщини і навіть дитячий ансамбль бандуристів... Того дня у галереї «Пласт-Арт» було всього багато — якісних фото, непересічних особистостей і цікавих вражень.
ЧЕРНІГІВЩИНА — «День»: НЕВИДИМИЙ, АЛЕ ДОБРЕ ВІДЧУТНИЙ ЗВ’ЯЗОК
Особливий зв’язок між Чернігівською землею і «Днем» почав формуватися вже давно — завдяки потужній читацькій підтримці, зустрічам головного редактора «Дня» з місцевою громадою, фотовиставкам «Дня», які бували тут уже двічі — у 2003 та 2004 роках.
Начальник управління у справах преси та інформації обласної державної адміністрації Дмитро НИКОНЕНКО розповідає, що започаткував співпрацю Чернігівщини з нашою газетою колишній керівник управління у справах преси та інформації Віктор Тканко. Нагадаємо, що саме пан Віктор став ініціатором видання історико-краєзнавчого альманаху «Чернігівщина Incognita», яке скоро, між іншим, отримає своє продовження у вигляді другої частини.
— Ще один ланцюжком, який поєднував нас із газетою «День», був Джеймс Мейс, — продовжує розповідь Дмитро Никоненко. — Він уподобав Чернігівщину, а ми завжди радо його тут зустрічали.
Чернігів — місто, яке разом із багатьма іншими містами та містечками України, подарувало фотоконкурсу «Дня» своїх «зірок». Деякі з місцевих фотохудожників стали призерами і постійними учасниками нашого всеукраїнського фотозмагання. Найпершими спадають на думку Валерій Інютін та Віктор КОШМАЛ.
— З 1979 року я працюю керівником дитячої фотостудії. З фотографією разом усе своє життя. Це для мене не просто хобі, а сенс життя, — зізнається Віктор Кошмал, який сьогодні співпрацює з провідними медіа Чернігівщини і деякими столичними ЗМІ. — Уперше я взяв до рук фотоапарат у 12 років, коли хрещений батько подарував мені камеру «Смена-6». Зараз я вже маю гарну професійну апаратуру. Я — вільний репортер. Усі знають мою майстерність, і цим я живу.
Уперше у фотоконкурсі газети «День» Віктор взяв участь, як він стверджує, ще до 2000 року. Через декілька років по тому він уже перейшов у ранг постійних учасників і переможців.
— Звичайно, я ставав переможцем не завжди. Я падав, набивав собі лоба, але підіймався і просувався далі-далі-далі, а не йшов класти цеглу. Щороку я приїжджаю на відкриття фотовиставки «Дня», відчуваю цей творчий пафос, бачу справді класні роботи. О, а тут і моя висить! Так добре стає на душі... — мрійливо посміхається фотограф.
До речі, у обласній науковій бібліотеці імені Володимира Короленка щойно відкрилася персональна виставка робіт Віктора Кошмала з поетичною назвою «З любов’ю про людей».
А фотовиставка газети «День»-2008 у Чернігові, так само як і 2004 року, розташувалася у залах галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт». Нашу співпрацю з цим прогресивним мистецьким закладом Чернігівщини так само вже можна вважати доброю традицією.
Художник, заслужений діяч мистецтв України, керівник галереї Борис ДЄДОВ розповів «Дню», що галерея «Пласт-Арт», якій минулої осені виповнилося 10 років, найбільша галерея не тільки на Чернігівщині, а й в усій Україні.
— Десять років — це близько 120 виставок, — розповідає пан Борис. — Тут виставлялися усі наші земляки — лауреати Державної премії імені Шевченка. Із закордонних митців — Михаїл Шемякін, всесвітньо відомий художник, скульптор і друг Висоцького. Чернігівці можуть виставлятися тут скільки завгодно. Жоден художник не заплатив за свою виставку ні копійки, отже галерея «Пласт-Арт» — це, вважайте, абсолютно меценатська акція. Але з точки зору інтересу чернігівців існування галереї абсолютно виправдане. Місцева влада надає оренду цього приміщення на пільгових умовах, тому я не беру грошей з громади за вхід і з художників — за експонування їхніх робіт. Минулого року ми створили проект «Перехрестя». Велику групу молодих митців — поетів, письменників, художників, фотохудожників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва ми об’єднали в один проект, бо кожен із них окремо ще не може зайняти своїми творами навіть одну залу. А їхні твори, зібрані разом, — це красивий зріз сучасного молодіжного мистецтва.
— Тут зібралося дуже багато ЗМІ, — констатує начальник управління у справах преси та інформації Дмитро Никоненко. — Фотовиставка «Дня» цікава журналістам, яких у принципі складно чимось зацікавити. Особисто для мене найцікавіше на цій виставці те, що тут необмежений віковий ценз учасників. Люди з вами співпрацюють. І, мабуть, це — найголовніше. Вони не бояться віддати свої фотороботи на ваш творчий суд. У цьому і є особливість фотовиставки газети «День».
ФОТО, ЩО ПУЛЬСУЮТЬ ЖИТТЯМ
«Додатковий погляд» на Україну у вигляді фотографій, що надходять на конкурс з усієї України, завжди привертає увагу великої «строкатої» аудиторії. Центральна увага на відкритті фотовиставки у Чернігові дісталася не тільки яскравим настінним образам і краєвидам, а й зовсім юним бандуристам, які своїми тоненькими голосами і автентичним українським інструментом ніби «підігравали» світлинам. Учнів Чернігівської музичної школи №1 ім. Стефана Вільконського найбільше зворушило фото їхнього однолітка, що постраждав під час Скнилівської трагедії. Співчуття у дитячому серці однієї з наймолодших учасниць ансамблю «Надія» викликало фото «Остап Хміль. Скнилів» авторства Євгена Кравса, яке здобуло гран-прі на фотоконкурсі «Дня» у 2002 році.
Валентина ІЩЕНКО, заслужений працівник культури України, голова Кобзарської спілки Чернігівщини розповідає, що кобзарська школа у Чернігові — одна з найбільших в Україні. Її було засновано в 60-х роках. Сьогодні серед її учнів — лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
— Дітям дуже подобається бандура, українська пісня і національна культура загалом. У міському парку культури Чернігова є навіть кобзарський майданчик, де в теплу пору року щонеділі збираються наші діти, грають і співають, — розповідає пані Валентина, і менш оптимістично додає: — Існує дуже велика проблема з інструментами. Не працює фабрика музичних інструментів імені Павла Постишева, яка виробляла бандури. Зараз ми дбайливо ставимося до тих інструментів, які в нас є, бо нових, на жаль, немає...
Неквапливо і вдумливо розглядає фото єпископ Чернігівський і Ніжинський ІЛАРІОН. Він вважає, що фотографія може вплинути на людську душу. Однак в основі цього впливу — не властивості самої фотографії, а ми і наш внутрішній світ.
— Дуже часто у фотографії можна зловити той неповторний момент радості чи глибокого суму, який може ніколи не повторитися. І пізніше, для тих, хто їх розглядатиме, вони матимуть певне морально-повчальне значення і вплив на душу. Це та естетична і моральна роль, яку відіграють усі види мистецтва. Враження кожної окремої людини від фотографії залежить від самої людини. Якщо вона позитивна — з добрим характером, сильною волею, цілеспрямована, то хоч би якою була фотографія, вона вбачатиме у ній момент виховний і морально-естетичний.
Враження завідувача кафедри філософії та культурології, доктора філософських наук, а за сумісництвом і куратора галереї «Пласт-Арт» Володимира ЛИЧКОВАХА теж незвичні, адже фотовиставку він розглядає з наукового, культурологічного погляду.
— Десята фотовиставка — це свідчення культурницької, гуманітарної, просвітницької і навіть державницької роботи газети «День». Перше, що впадає в очі на цій фотовиставці, — це нетрадиційна розвіска. Ми бачимо різнобарв’я фотографій не тільки тематично-сюжетне, а звернення до різних боків, аспектів і рівнів нашого життя. Для нас за старими візантійськими традиціями, з точки зору вертикалізму, було б звичніше побачити окремий зал, присвячений політичній еліті, а в інших залах — так би мовити, український демос. Але тут фотографії принципово розміщено в живому порядку, тобто порядку самого життя, бо в країні все відбувається одночасно — і життя політикуму, і простих людей. Фотовиставка «Дня» — це зріз миттєвостей життя України, своєрідна фотоенциклопедія сучасного життя. Виставка ѓрунтується на універсальних українських архетипах, наприклад, архетипі матері, храму. Тут читається українська емоційність. Фото просто пульсують життям. Виставка сприймається дуже модерно, а не ретроспективно. Є й багато гумору, який майстерно передано блискучими фотографіями. Український комізм дуже відчувається. Але, як на мене, українська душа перш за все лірична, ба навіть сентиментальна. Тому найбільше мені сподобалися фотографії, де є ліризм, сентименталізм, романтизм, можливо, навіть утопізм. Така наша душа...
Пан Володимир також поділився з «Днем» власною теорією щодо історичного зв’язку між Черніговом та Києвом.
— Як представник культурологічної науки я розробляю останнім часом концепцію регіональних сигнатур культури, тобто знаково-смислових систем, під якими розвивається культура певного краю. У мене вже є наукові публікації, де я сигнатуру Чернігівщини вбачаю у нашому Спасо-Преображенському соборі і називаю її «сигнатурою Спасу». Сигнатуру Софії, яка характерна для Києва, розвинув професор і автор «Дня» Сергій Кримський. Для мене духовним центром, який організує наші хронотопи, є Спасо-Преображенський собор і наш Вал в цілому. Я навіть кажу про взаємодоповнення сигнатур Софії та Спасу. У такому доповненні вони розкривають зв’язок між чоловічою і жіночою ментальностями. Так склалося історично, і так є зараз: ці два міста і древньої України, і сучасної складають своєрідну вісь — політичну, культурну, духовну, навколо якої крутиться вся наша історія.
Директор Державного архіву Чернігівської області Раїса ВОРОБЕЙ керує одним із найбагатших архівів України, який було створено 110 років тому і який зберігає унікальні документи. Пані Раїса розповідає, що зараз в архіві працює дуже багато дослідників — це і науковці, і громадяни, які просто цікавляться історією. А останнім часом з’явилося багато відвідувачів, які вивчають свою генеалогію за метричними книгами.
— Це дуже складна робота, — наголошує директор архіву. — Такий інтерес, на мою думку, свідчить про зростання свідомості, бажання віднайти свої корені — хоч би якими вони були.
Пані Раїса вважає, що світлини, представлені на фотовиставці «Дня», можуть у майбутньому стати дуже показовими для наших нащадків.
— Із повним правом ці фотороботи могли б стати для наших нащадків тими фотодокументами, які давали б характеристику сучасному життю. Роботи дуже цікаві і дуже вдало підібрано моменти. Є надзвичайно зворушливі роботи, а поруч — іронічні фото на політичну тематику.
Фаворитом начальника управління культури і туризму обласної державної адміністрації Сергія МОЙСІЄНКА стало фото Ольги Кузнєцової із зображенням юного любителя кавунів, який став своєрідним символом фотовиставки «Дня»-2008 і отримав приз головного редактора Лариси Івшиної. За словами пана Сергія, на цій світлині він впізнав себе...
Інший представник влади Юрій МУЗИКА (заступник начальника управління з питань внутрішньої політики обласної адміністрації) погоджується з думкою, що ця фотовиставка може слугувати джерелом натхненням навіть для державницької роботи:
— Мені сподобалося те, що тут представлено весь спектр життя України. Можна і посміхнутися, і засумувати... На жаль, працюючи державним службовцем, поволі костенієш. Особливо якщо немає спілкування з цікавими людьми та мистецтвом. А ваша фотовиставка — це й спілкування, і мистецтво.
— Виставка відображає життя в усіх його гранях, — ділиться враженнями Марина ФЕСЕНКО, бібліотекар Центру підвищення кваліфікації держслужбовців. — Виставка цікава тим, що поруч — зовсім різні фотографії, трагічні і комічні, на одних зображено політики і тут же — сільські бабусі. Одна фотографія відображає життя маленького сільського хлопчика, а на наступній — Президент України. Це вражає.
Широкий спектр гостей фотовиставки «Дня» доводить, що вкластися душею у ці знімки може кожен — і єпископ, і державний службовець, і митець. Яскраві персонажі, показові сюжети, естетично наснажені картини, здобрені талантами найкращих українських фотохудожників, не просто вражають чи захоплюють, а справді знайомлять кожного з нас із самим собою.
