ТИТРИ
Наймасштабніша в країні музична акція має назву «Таврійські Ігри». Минулого року фестиваль гучно відсвяткував власне десятиріччя (п’ять днів), а принципом останнього дійства вперто намагався зробити формулу «10+1». Тобто, ударно відпрацювавши дві перші п’ятирічки, «Таврійські» вирішили експериментувати, повсякчас наголошуючи саме на експериментальному характері цьогорічного шоу. Час для новаторства назрів давно, адже фестиваль вже встиг перетворитися на такий собі зашкарублий пам’ятник усьому найбільшому, найкрутішому та іншим най... най... Справедливо повзуть чутки, що потрапити на нього важко, що втім не завадило головному режисерові Д. Криворучку на першій же прес- конференції радісно знущатися з музикантів: «Потрапити на фестиваль просто — стати зіркою, і ти на фестивалі». Стати зіркою... Знову постає питання: «Для чого існують фестивалі?» Одні щось (когось) відкривають, інші — смакують вершки. Втім, традицію «оглядів кращого» цього року трохи посунуто виступами не дуже розкручених груп та виконавців.
Цього року «Таврійські Ігри» тривали три дні. Приємно, що крім першого концерту, два інших закривали наші виконавці, а «почесні гості» мали виступи усередині програм. Позиція «Таврійських» тут максимально симпатична — не нав’язуючи, вони пропонують у достатній кількості якісну українську музику. Однією з чуток фестивалю стала інформація від генерального спонсора: наступного року на конкурсі «Євробачення» переможе... Україна. Як відомо, неньку там презентуватиме Олександр Пономарьов. При всій повазі до вокальних та інших здібностей «кращого співака» — «Дай бог нашому теляті вовка з’їсти!» Втім, щиро бажаємо перемоги. Ще одна приємна новина: концерт «Рамштайна», який мав відбутися у червні, не відміняється. «Таврійські» знову обіцяють його, але вже у серпні.
Усі концерти починалися о 20.00 і тривали до часу, коли навіть еротичні серіали по телебаченню вже не крутять, бо усі нормальні люди сплять. Однак фестивальна публіка ніколи не вписувалася до цієї сумнівної категорії нормальності, і тому відривалися, як хто міг. Окрім розваг консервативного характеру — алкоголь та музика, чи музика та алкоголь (від перестановки...) — можна було купатися у Каховському водосховищі, засмагати на сонці, їсти морозиво та отримувати естетичну насолоду від споглядання високої концентрації «зірок». Олімпійські жителі пароплавів «Т. Шевченко» та «Маршал Кошовий» мали ще одну ексклюзивну насолоду — чудо техніки під назвою кондиціонер, що надзвичайно актуально на Півдні.
ЕПІЗОД I: АТАКА ЖАР ПТИЦІ
Після урочистих фанфар та бадьореньких вигукувань незмінного ведучого фестивалю Олександра Богуцького, на сцену вийшли учасниці конкурсу краси «Королева України». Вони символізували другу частину слогану «Таврійських Ігор», відповідно до якого це має бути «Свято музики і краси». Дефілювали красуні, тримаючи у тендітних руцях зворушливі надувні кульки, що відтворювали кольорову гамму французького прапору... Але сьогодні не їхній день. Отож, па! Першою ластівкою власне музичної програми став гурт «Таліта кум», що вже встиг трохи розкрутитися на FM- станціях та засвітитися на багатьох столичних вечірках. Пам’ятаєте сумну пісню «Всі ми — іноземці...»? Так оце вони. Ватага якісно відіграла, сумлінно виконуючи ще одну фестивальну настанову — «живий звук». «Наші» в більшості дотримувались «живої ідеології», чого не скажеш про шановних заморських світил. Але все по черзі. Символи та випадковості на цьому не закінчились — коли у небо запустили знову ж таки зроблений з кульок логотип партнерів фесту «SV», фігура своєвільно трансформувалась, утворивши виразне «US». Містика та й годі. Юлія Лорд презентувала свій новий образ, хоча після «старої» Юлії цей мало захоплює. Прихильниця масштабності Руслана привезла на «Таврійські» свій «гуцульський проект». Співачка — вперта максималістка: граничне використання сильних вокальних даних, безпрецедентний кліп на пісню «Знаю я» (який крутили на найбільшому в Україні кристалічному екрані — 35 м 2 — що був розташований на середині сцени), використання цілого оркестру з величезними барабанами, вихід iз трембітами і т.п. Руслана пропонувала модернізовані гуцульські ритми та культовий карпатський танок аркан.
Основна подія дня — вручення VI Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця». Цього року премія вручалась у дев’яти номінаціях. Як неактуальну було зліквідовано номінацію «Альтернатива», натомість «Пісня» вже не одна, а цілих 10. Враховуючи досвід попередніх років, організатори також значно скоротили список експертів — з 500 залишилося 100. До списку не увійшли артисти та їхні продюсери, результати голосування яких є наперед прогнозованими. Послідовність нагородження була наступною: «Сольна програма» — Т. Повалій у палаці «Україна» (повний глядацький та внутрішній ступор, обвал культурно-мистецьких, вокально-естетичних та інших навколомузичних орієнтацій). «Альбом» — з-посеред доволі сильної жмені компонованих збірок перемогу отримав минулорічний вибух «Модель» «Океану Ельзи» (вдячні овації, трохи спантеличені, але щасливі «Океани» дякують зі сцени). «Відеокліп» — «Больше никогда не будет любви» Н. Могилевської (знову стан легкого непорозуміння такого успіху завсідниці «Таврійських Ігор»; лауреатки не було — приміряє на себе маску акторки у місті Москвi). «Співачка» — Ані Лорак (на момент вручення також перебувала за морями-океанами — у Лондоні). «Співак» — щоб ніхто не сумнівався, «у державі головне — стабільність» — О. Пономарьов (вшосте (!) поспіль, і було б це вкрай обурливо, якби не прикра дрібниця: а дати більше просто немає кому; у Сашка ж лірика, й навіть трагізм змішаний зі справжнім драйвом; та й голос — не пара зібровим-павликам). «Відкриття року» — за відсутності спалахів музичного попелу, не присуджувалась. «Поп-група» — «Скрябін» (на місці Кузьми і К о , я хоча б зробив вигляд, що образився. Саме час писати «Спатанку №2»). «Рок-група» — нормальна логіка підказує «ВВ», які вже тричі до того посідали цю сходинку, але ж ні... «Океан Ельзи» (з року в рік «Океанів» кидають iз номінації в номінацію. Раніше й самі хлопаки були байдужі до того, що вони грають: «аби слухали...». Втім, провівши нещодавно репозиціонування власного продукту (це таке в рекламі є), вони однозначно заявили: «Ми граємо рок!» Щоб надалі ніхто не плутав. Вітаємо з подвійним призом!). «Пісня» — десятку пісень- лауреатів можна легко почути на музичних каналах та FM-станціях. Усі премійовані отримали персональні салюти, які разом iз урочистим «салютом-відкриття» випалили тижневий запас кисню над водосховищем.
Цього вечора також виступали крупнокаліберні зірки: «король Мамба» Лу Бега та принцеса депресії Земфіра. Перший відзначився неймовірно веселим настроєм, запальними мелодіями, під які навіть у традиційно апатичному VIP-секторі здіймали куряву, та використанням фонограм. Кажуть, що три з восьми пісень мюнхенець проплямкав ротом з виключеним мікрофоном, мовляв, музика складна. А у інших, виходить, легка? У приватній номінації автора «Розчарування дня» з великим відривом лідирує Земфіра. Дівчина-кросворд знову «зашифрувалась»: упор на похмуру лірику, ніякого світла на сцені, роздуми на тему «більше ніколи не будемо брати участь у політичних акціях». Лебедина пісня шанувальника має звучати так: «Пожалуйста, не умирай, или мне прийдется тоже...» До речі, нещодавно вкотре підтвердились вперті чутки про зловживання допінговими препаратами — з цього приводу співачку покинула подруга та продюсер Настя Калманович.
ЕПІЗОД II: ПИВО НАНОСИТЬ УДАР У ВІДПОВІДЬ
Другий день — це свято відкриттів та згадуваних «експериментів». Полягали вони у виступах груп, які вперше були присутні на фестивальній сцені «Таврійських». Почали «Белки» (рос., з наголосом на другому складі). Енергії цих пацанів вистачить, щоб зварити в круту чималенько слухацьких вух. Гурт вперше засвітився на такій великій сцені, хоча у музиці далеко не новачки — принаймні я пам’ятаю їх по «Перлинах сезону» три- чи чотирирічної давності. Три хлопа заповнюють увесь діапазон звукового сприйняття і, здається, мають непогане майбутнє. Потім був «Тартак». Чесно кажучи, незрозуміле боягузтво продюсерів, адже на такій музиці можна зробити справжній успіх. Виступи Положинського «сoтоварищи» на столичних акціях та сцені «Таврійських» зірвали шквали емоцій. Музика така, що «Тартаком» можна заряджати підсівші акумуляторні батареї, як раніше це робив Чумак по телевізору з водою. Кілоджоулі енергії розбризкуються з неймовірним азартом і необачністю. Ну, а «Прокрутіть цю пісню по радіо» просто стьобова міні- енциклопедія з вітчизняного шоу- бізнесу (для тих, хто визнає його існування).
«Скрябіни» влаштували справжнє шоу трансвеститів: Кузьма у просторому червоному балахоні, інші учасники «косили» під сніжинок і зачуханих домогосподарок. Потім вони скинули це неподобство і залишились у трусах літнього настрою та фасону радянського війська. З іншого — якісна музика та червоненький фронтмен (мабуть від спеки), що паралельно вдавав із себе на сцені лижу. Оплески. Потім була (був) «золотий голос». Тобто, Тая Повалій. Очевидно, що існує кричуща несумісність між форматом фестивальної публіки та амплуа співачки. Коротше кажучи, занудила вона всіх, за що вдячні глядачі майже позбавили її оплесків. Далі «спеціальний гість» із Фінляндії Bomfank MC’s. Семпли гарячих скандинавів, пропущені через 140 кВт звуку, могли реально продовбати дірку в серці. Це справжній кумулятивний заряд сучасної танцювальної музики. Після їхнього виступу якраз час переглядати російські анекдоти про загальмованість прибалтів. Народ вставав, танцював і залюбки фотографувався на фоні сцени: я та зірки! Чи зірки на моєму фоні... Під час розгромного хіта Freestyler — справжнє шаленство.
Тим часом традиційний для «Ігор» пивний чемпіонат, по мірі свого просування у часі, вишліфовував результат. Однак побити минулорічний рекорд так і не вдалося — півлітра пива за 1,6 секунди. Всьому є межа. Закривав день «Океан Ельзи». Публіка чекала виступу своїх улюбленців і добряче наспівалася разом із ними. Окрім відомих хітів, «Океани» запропонували зовсім нову тему «Сьюзі». Виступ вийшов непоганий: справжній драйв «Коли тебе нема», хітова «Машина», «Друг» із візерунком східних арабесок... Чомусь тільки під кінець другого дня постановники згадали, що у них є 400 кВт світла, яке так і не було використано й наполовину.
ЕПІЗОД III: ПОВЕРНЕННЯ КРАСУНЬ
Останній день фестивалю — неділя. Всупереч англійській назві цього дня, над Каховкою з самого ранку збиралися хмари, а одразу після сніданку сипонув дощ. «Море» гнало хвилі, а учасники вітрильної регати «Таврійських Ігор» у яскравих помаранчевих комбінезонах міцніше закріпляли швартовочні троси. До речі, регата, всупереч приписам відповідних офіційних наглядових органів відбулася. Змагання вважається однією з фішок фесту, але умови безпеки перебування яхт біля набережної не виконані. Однак, якщо сильно захотіти... Дощ за пару годин несподівано закінчився.
Родзинкою неділі став конкурс краси «Королева України». 26 найвродливіших дівчат у міру своєї сміливості та гнучкості моральних засад змагалися за цей почесний титул. Привітання, вихід а-ля-тема-футбол, купальники (ну як же без них?) та вечірні сукні. Конкурс краси став черговим залізобетонним підтвердженням знаної тези про недосконалу сумісність жіночої краси і розуму. А може, це просто юний вік дався взнаки? Взагалі припущення вкрай сумнівне, але коли починаєш червоніти, слухаючи красунь, розумієш, звідки ростуть його ноги. Кількасекундні, до автоматизму завчені репліки дівчат були просто артикульованим жахом. Втім, західнячки принаймні менше запиналися. Королевою глядацьких симпатій традиційно для Каховки було обрано представницю Херсонa Ольгу Шевченко, титул другої віце-королеви здобула Лілiя Кондратьєва (Дніпропетровськ), перша віце-королева Аліна Мальцева (Харків). Звання «Королева України» та «Королева Таврії» здобула скромна та дійсно чарівна Ірина Твердохліб, що представляла Вінницю. Дівчатам щось там дарували, страхували і т.п.
В плані музики цей день був найбільш провальним, а варті уваги виконавці лише увиразнювали ситуацію. Серед останніх М. Бурмака, якій виставили неймовірно жахливий звук — він зникав, шипів, хрипів... Марічка таки заслуговує на більше, та й фестивалю такого рівня не гоже так відверто «лажатись». Є.Власова співала про якесь «Северное сияние», що «как птица» — мабуть пінгвін, бо інших у тих широтах не водиться. Разом із тим вона дуже мило наказувала: «Тише, фонограмма!». Ані Лорак, щойно з англійської столиці, через слово промовляла «кохання», багато посміхалася та заспівала не нашою мовою. «Гвоздьом програми» була сльозоточива, мов міліцейська, «Черемуха», група «Руки вверх». Власне, основна публіка прийшла подивитися саме на спадкоємців слави «Ласкового мая». Дівчатка в істериці, надривають незміцнілі голосові зв’язки, ручки піднімають відповідно до назви «краснознаменного» ансамблю... «Не вынесла душа поэта», і я пішов до каюти голитися, тому, на жаль, позбавлю вас належних подробиць виступу гурту, що зібрав рекордні овації на цьому фестивалі. Асоціації: соліст гурту скоро наздожене (за розмірами) Сергія Крилова, потяг мас до примітиву безмежний, відчуття симпатії (майже любові) до заморожено-надутого VIP-сектору, який не зрадив своїй традиції тотальної апатії.
Закривали фестиваль шамани вітчизняного року «Воплі Видоплясова». «ВВ» дають ту рафіновану енергію, яка зігріває навіть після часу ночі, коли почався їхній виступ. Зіграли не тільки бест, а й багато нових пісень. Здорова частина «солодкої» публіки спалахнула, мов цукор, що увібрав у себе доброго старого абсенту. Скрипка викладається на сцені так, як у нас не вдається нікому. Таких одиниці навіть у світі. Це дає йому повне право сказати наприкінці: «За мікрофоном працював Олег Скрипка...» Саме працював, а не відтворював «пластмасову музику». «Весна», «День народження», вже рідкі «Танці». Потім заслужений «біс!» і фантастична «Країна мрій»... «ВВ» отримали окреме «Золоте перо» з офіційно-партійним формулюванням «За внесок...» Насправді просто за те, що вони є. У небі — фінальний салют.
ЕПІЗОД IV: ПРИМАРНІ ЗАГРОЗИ
Радість від фестивалю дещо стишується існуючими проблемами. Починаючи з елементарних туалетних кабінок, яких катастрофічно не вистачало багатотисячному натовпові, манерами правоохоронців і закінчуючи симптомами вітчизняної музики: нема нових відкриттів, вже шостий рік нема жодної конкуренції «Співаку»... Так, є «Океани», які завоювали чотири премії. Вони дійсно того заслуговують, але де рух інших? Фестиваль вкотре показав убогість репертуару та голосів багатьох виконавців. Цьогорічна сцена являла собою суміш естетики фільму про Електроніка, роману про голову професора Доуеля і шкільних вражень щодо хуліганства гігантських восьминогів. Якісь труби надувні, та ще й у «гайках». В найвідомішій поемі Л. Подерв’янського «Гамлет» є крісло, «позбавлене художнього смаку»... Окремої похвали організатори заслуговують за «не основну» програму фестивалю — міні- спартакіаду та виставку творчих робіт інвалідів. Вже сам факт відсутності страху «зіпсувати» візками естетику «свята музики і краси» робить їм неабияку честь.
