Кожна людина більш чи менш охоче дбає про своє помешкання, облаштовує затишне для себе середовище. Через анексію Криму та війну на Донбасі понад мільйон українців такої можливості позбавлені. Свій символічний дім, яким можна опікуватися, переселенці знайшли у Національному музеї народної архітектури та побуту України, що поряд з історичним селищем Пирогів на околиці Києва. Тим паче, виявилося, що донецька хата потребує уваги.
Торік активісти Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» взяли шефство над будинком, який потрапив до музею з села Ольховчик. Хата є частиною експозиції «Соціалістичне село», де представлені будинки XX століття з усіх областей України. До речі, саме село Ольховчик згодом увійшло до складу міста Шахтарськ на сході Донецької області, яке з квітня 2014 року окуповане бойовиками «ДНР».
«Хтось із нашої команди якось побував у музеї, побачив стан цієї хати, і виникла ідея навести лад. Домовилися з керівництвом музею, що можемо прийти туди на суботник, і минулого літа провели першу акцію, — згадує Катерина Жемчужникова, представниця донецького осередку «Комітету виборців України». — Керівництво музею поставилося до нашої ініціативи дуже схвально. Справа в тім, що є традиція: кожною хатою з цієї експозиції опікується земляцтво відповідного регіону. Кілька земляцтв у Києві неактивні, тому деякі хати залишились без такої опіки, і донецька була одною з них».
Тепер будинок з Донеччини стоїть причепурений: чисто вибілені стіни і свіжа блакитна фарба на вікнах, замість бур’янів — квіти і молоді дерева. Але цього літа, коли активісти вперше за рік приїхали до хати, штукатурка була потріскана, десь взагалі відвалилася. Просто пофарбувати вікна було замало, тому оголосили збір коштів на порятунок будинку. Так отримали трохи більше восьми тисяч гривень. В основному, до збору долучались члени донецького осередку «Комітету виборців України» та активісти громадської організації «Донбас SOS». На виручені гроші найняли робітників, які повністю відновили фасад будівлі.
Донецькі активісти вибираються до хатки кілька разів на рік, як правило, влітку. Цього року влаштували там дружні посиденьки з висадкою дерев ще й у вересні. Катерина Жемчужникова каже: «І надалі будемо періодично навідуватися до музею, дивитися, в якому стані хата. Коли знадобиться освіжити фарбу на вікнах-дверях — зробимо. Слідкуватимемо, щоб прижилися дерева. Будемо розвивати цю ініціативу».
Втрата контролю над частиною Донецької області призводить до занепаду цієї території, нагадують у «Комітеті виборців України», і з цим важко сперечатися. Дбаючи про хату з Ольховчика, активісти мріють про відбудову Донецької та Луганської областей — і їх віра у свою справу та любов до рідного дому вселяють надію у хороше.
