В суботу на мальовничому березі річки Рось зібралися друзі та близькі Миколи Вінграновського — видатного українського поета, прозаїка, кінорежисера. Тут, на мальовничій галявині серед густої трави стоїть невеличкий пам’ятник видатному українському поету. За життя Вінграновський найбільше любив природу, часто з наметом зупинявся на цьому місці поблизу села Яблунівка Білоцерківського району. Тепер тут уже четвертий рік поспіль (минуло чотири роки з дня смерті поета) відбуваються «Літературні зустрічі у Миколи Вінграновського», на які з кожним роком збирається все більше людей.
Ініціатором проведення літературних читань стали білоцерківська та яблунівська громади на чолі з головою яблунівської сільради Анатолієм Савчуком, головою Білоцерківського осередку фонду культури Анатолієм Кульчицьким та місцевим підприємцем Сергієм Мовчаном. З їх легкої руки і була започаткована традиція в останній тиждень травня збирати шанувальників творчості Миколи Вінграновського в місці, яке так любив поет. Гості ділилися спогадами, читали поезію Вінграновського та про Вінграновського. Як зазначила поетеса, завідувач відділу мови газети «Слово Просвіти» Ніна Гнатюк, «Микола Вінграновський по-справжньому не відкритий для світової поезії».
Зате Миколу Вінграновського для себе відкрили молодята з Білої Церкви Вікторія та Олександр Шавро, що в день свого весілля приїхали покласти квіти до пам’ятника поету. «Сподіваюсь, наші діти так само любитимуть поезію Вінграновського, як і я», — говорить наречена.
Подякувати гостям за те, що пам’ятають та вшановують найближчу їм людину, приїхали син поета і засновник Фонду Миколи Вінграновського Андрій Вінграновський та дружина Олександра Іванівна.
Звання «вєліколєпного» поета (словотвір Миколи Вінграновського) та імпровізовані призи у вигляді вишитих серветок гостям роздавав голова яблунівської сільради Анатолій Савчук. «Переконаний, що «вєліколєпним» Микола Степанович міг би назвати кожного з вас», — говорить яблунівський мер. Наприкінці зустрічі — традиційна юшка і вже теж традиційний заплив у водах Росі в пам’ять про їх друга підприємця Сергія Мовчана та редактора журналу «Буковина» з Чернівців Мирослава Лазарчука.
Вже чотири роки немає Миколи Вінграновського, проте любов до життя, якою пронизана його творчість, досі об’єднує друзів, близьких, навіть незнайомих з ним шанувальників. «Справжнє визнання творчості Миколи Вінграновського ще попереду», — переконані учасники Літературних зустрічей. Проте для самого Вінграновського, напевно, найвищим визнанням є тепла пам’ять про нього близьких йому людей.
