Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Без сірих плям...

В Україні з’явилася інтерактивна карта, де легко можна позначати місця, доступні й недоступні для людей з інвалідністю або літніх людей, вагітних жінок та інших маломобільних категорій громадян
28 лютого, 2013 - 12:36

«Міста для людей з інвалідністю не існує» — білборди та плакати з таким написом з’явилися в Києві та інших містах і містечках України. Вони закликають кожного долучитися до наповнення віртуальної карти доступності на сайті Wheelmap.org. Віртуальний путівник доступних місць — це міжнародний проект, створений німцями ще 2010 року. Щодня на карті з’являються понад 200 позначок доступності чи недоступності тих чи інших міських об’єктів в різних частинах світу. В кінці 2012 року соціальну ініціативу вирішили адаптувати і для України.

Розпочали це, а нині активно просувають у суспільстві Національна асамблея інвалідів України разом з рекламними агентствами Talan Group. За словами голови Національної асамблеї інвалідів України, народного депутата Валерія Сушкевича, сьогодні в нашій державі налічується понад два мільйона осіб, які пересуваються на інвалідних візках. «Якщо їх можливості обмежені, це не означає, що вони не мають права вільно пересуватися. Кожне публічне місце в Україні повинно враховувати потреби таких людей. Поки це завдання на далеке майбутнє. Але вже зараз ми разом можемо створити карту доступних місць, за допомогою якої кожна людина в інвалідному візку буде почувати себе комфортно», — цитує Сушкевич офіційний сайт Асамблеї.

Навігація сайта — інтуїтивна й проста. Зайшовши на веб-сторінку проекту, користувач бачить перед собою карту з сірими позначками міських об’єктів: громадських закладів, інституцій тощо. Клікнувши на таку позначку, можна обрати рівень доступності для людей із особливими потребами. Зелений колір — місце є доступним: обладнане пандусом, поруччям, не має сходів тощо. Жовтий — на вході в заклад або між його кімнатами є одна сходинка до 7 сантиметрів, тобто, з певними зусиллями людина може туди потрапити. Червоний колір — недоступний міський об’єкт, що має сходи, високі бордюри, вузькі вхідні двері тощо.

Поки на українській карті переважають сірі, тобто не позначені об’єкти, а також червоні — недоступні. Що загалом відповідає реальній ситуації. Ініціатори проекту наводять таку цифру: у Києві 96% закладів громадського користування не пристосовані для людей з інвалідністю. Люди у візках, на милицях, незрячі та слабозорі не знають, що на них очікує в тому чи іншому закладі, а тому така повна і зрозуміла карта доступних місць є вкрай необхідною. Ініціатори проекту вже почали залучати волонтерів, зокрема студентів профільних вузів, які легко користуються Інтернетом — майбутніх архітекторів, соціальних працівників і педагогів, — до наповнення карти. Загалом же, це може зробити кожен, позначивши ті об’єкти, якими користується сам — магазини біля будинку чи офісу тощо. Правда, тут постає питання достовірності — наскільки люди розуміють, що таке доступність.

«Коли ми говоримо про доступність, мова не йде лише про людей з порушенням опорно-рухового апарату або про людину, яка пересувається на візку. Для людини, яка пересувається за допомогою милиць чи трості, є важливою наявність поруччя, для незрячою людини — тактильні попереджуючі стрічки, лінії тощо. Для слабозорої людини — добре освітлення, великі шрифти на носіях інформації або альтернативні шляхи цю інформацію отримати», — пояснюють «Дню» в Національній асамблеї інвалідів України, — Тому перед нами стоїть велике завдання поширення інформації, якими є базові компоненти цієї доступності».

Організатори очікують, що проект буде корисний не лише для людей з інвалідністю, а загалом для своєрідного «оздоровлення суспільства», зміни громадської думки та сприйняття таких людей. «Ми хочемо звернути увагу закладів і загалом людей, що відвідувач з особливими потребами — це такий самий користувач, як і будь-хто інший. Людина, яка пересувається за допомогою візка і хоче потрапити до ресторану, не просить знижки, пільги чи безкоштовної послуги, вона хоче поїсти в цьому ресторані і заплатити за це на тих самих умовах, що і будь-який інший клієнт. Ми розраховуємо, що суспільство буде бачити в людині з інвалідністю рівного такого ж активного споживача послуг, як і інші люди», — пояснюють організатори в розмові з «Днем». Сподівання мають під собою основу. «Вже мали у Києві кілька звернень від торгових центрів і ресторанів про те, що вони забезпечили доступність. Вони запитували, чи можуть отримати від нас рекомендації як заклади, що є доступними для всіх. Ми очікуємо таку ефекту і після активізації віртуальної карти», — підсумували в Асамблеї.

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
Газета: