Киянці Марійці Мельничук 10 років. Її мама ще з початку весни думала, де проводитиме дитина літо. Зрештою батьки вирішили написати заяву з проханням записали дівчинку до пришкільного табору. Вони погодилися на ранкові гучні лінійки на шкільному подвір’ї та організовані екскурсії в музеї громадським транспортом. Тобто обрали такий собі економ-варіант — 108 гривень за зміну. Така ціна в Києві. У регіонах вона трохи вища — приміром, у Донецьку перебування у пришкільному таборі коштує 135 — 180 гривень, а у Харкові — близько 140 гривень. Зазвичай три чверті оплачується з місцевих бюджетів — у Києві від повних 432 гривень — це 5%. Пільговики ж взагалі проводять дозвілля у шкільних стінах безкоштовно. Проте всі недовго — пришкільні табори закриваються 18—20 червня. На липень—серпень батьки мають самі розробити план та календар відпочинку.
«Коли дітей немає, або вони вже виросли з «таборового» віку, то не замислюєшся над цим питанням, думаєш, можна віддати дитя до бабусі у село — говорить мама Марійки Леся Мельничук. — Але коли ти розумієш, що дитині корисно було б і відпочити, і поспілкуватися з однолітками у невимушеній обстановці, й, можливо, чогось навчитися, то виходить, що треба вирішувати надскладне завдання. Ще важче, коли родина обмежена певним бюджетом».
ГЕОГРАФІЯ
Деякі батьки не хочуть відпускати своїх дітей далеко від себе, тому шукають місця для відпочинку недалеко — у радіусі кількох десятків кілометрів від дому, аби у будь-який момент можна було приїхати до чада і у разі потреби забрати додому.
Наприклад, під Києвом є кілька мовних таборів для дітей від 7 до 17 років. Зазвичай, у них не тільки розваги, а й один-два уроки англійської (або іншої іноземної) мови на день та живе спілкування з іноземцями під час ігор, вікторин, змагань. Ціна питання — 5 тисяч гривень за десять днів. Звичайно, у надійні руки можна відпустити дітей і за кордон для занурення у природне мовне середовище. Найдешевше — десь на Мальті чи Кіпрі, де тиждень відпочинку коштуватиме від 1 тисячі євро. У Великобританії значно дорожче — у середньому десь 3—4 тисячі євро.
Про такий відпочинок мріє багато хто, насправді ж відпочивають лише сотні. Інші їдуть туди, куди є можливість. Приміром, недалеко від Києва, як і поблизу інших великих та малих міст, існують бюджетні варіанти. У таких таборах, зазвичай, пропонує відпочивати держава, сплачуючи певний відсоток. Як-то у таборі «Дніпро», що у респектабельній Конча-Заспі, в якому нещодавно з інспекцією побував прем’єр-міністр Микола Азаров. Невідомо, чи був задоволений урядовець, коли побачив у лісі в елітній Конча-Заспі косметичний ремонт у коридорах та кімнатах корпусів, старі меблі, геть несучасний басейн та нашвидкуруч пофарбовані гойдалки. Директор дитячого оздоровчого комплексу Людмила Латаш говорить, що на нове грошей не вистачає — останні кілька років від держави допомоги не було. Але, незважаючи на всі труднощі, табір вижив та нині просить за відпочинок 3,5 тисячі гривень за зміну. А це теж чималі гроші.
БЕЗПЕКА
Виживає в Україні чи не кожен табір чи санаторій. Якщо матеріально-технічна база застаріла — це півбіди. Страшніше, коли будівлі не витримують. Тоді стаються лиха, як у санаторії «Юність» у Сімеїзі, де обвалився балкон у спальному корпусі, якому вже 107 років, унаслідок чого загинула дівчина (детальніше про це — у «Дні» №94 від 4 червня 2013 року). Санаторій працює не лише влітку, а й упродовж усього року, і належить Міністерству охорони здоров’я України. Воно нині перевіряє свої установи у Криму. Проте одна справа перевіряти, інша — попереджати. Але на це в Україні щороку бракує коштів.
Перевіряти всі санаторії та табори візьметься і відомство Наталії Королевської, бо саме їй за кілька тижнів до трагедії займатися модернізацію закладів відпочинку доручив прем’єр-міністр. Проте можна прогнозувати, що всі ці перевірки суттєвих результатів не дадуть — у кращому разі закриються виходи навіть не на аварійні балкони, а діти як відпочивали, так і відпочиватимуть у тих умовах, що є — зі зручностями на вулиці й бідним харчуванням за кілька тисяч гривень.
ЦІНА — ПОПИТ
Якщо умови поліпшені, то фінансові витрати інші. До того ж літо — це не лише час відпочинку, а й оздоровлення. Найдорожче — на березі моря. Зокрема, у мрії дітей декількох поколінь — «Артеці», що належить до сфери управління Державного управління справами Президента України. Там і морське повітря приносить користь, і матеріально-технічна база цілком задовільна — є не просто кімнати для проживання, а й vip-кімнати, до того ж у цього року відкрився головний стадіон табору, який за технічними характеристиками зможе приймати матчі FIFA. Але щоб дитина могла відпочити в елітному таборі у Криму, батьки мають заплатити від 7 до 16 тисяч гривень за зміну — три тижні. За ці гроші діти можуть відпочивати або за стандартною артеківською програмою, або ж у тематичних загонах, де пропонується відпливати на човнах у море, брати участь в археологічних експедиціях або ж знімати кіно.
Експерти в галузі турбізнесу говорять, що цього року ціни на путівки до дитячих таборів та санаторіїв зросли. «Приблизно на 10 — 15% у порівнянні з минулим роком. Але це сталося прогнозовано, — говорить Наталія ОЛЕШКО, директор турфірми. — Подорожчання відбулося через підвищення вартості комунальних послуг, палива та продуктів харчування». Незважаючи на підвищення цін, зріс попит — на 20%. Приміром, нині на перші зміни у таборах Криму майже всі місця заброньовані. Більшість батьків сплатили кошти ще в лютому — березні. Встигнути потаборувати можна ще наприкінці липня та у серпні.
СИМВОЛІЧНО ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА
Дитячий відпочинок — досить дороге задоволення. Але його можна дещо здешевити. Наприклад, за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Той може відшкодувати приблизно 30% від вартості путівки (згідно з постановою правління Фонду від березня 2013 року, на харчування дітей держава відшкодовує не більше 39 гривень, на лікування та дозвілля — не більше трьох гривень на одну дитину на день). Окрім того, пільгові путівки розподіляють управління та відділи сім’ї, молоді, фізичної культури і спорту міських рад та районних державних адміністрацій.
«Розмір батьківської плати залежить від пільгової категорії, до якої належить дитина, враховується соціальний статус і матеріальне становище сім’ї, в якій вона виховується. Безкоштовні путівки надаються дітям-сиротам, дітям-інвалідам, малозабезпеченим і багатодітним родинам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи тощо», — говорить заступник міністра соціальної політики України Лідія ДРОЗДОВА. Пільговики можуть також потрапити й до «Артека» — безкоштовно або за умов часткової сплати за відпочинок. Так, лише 30% мають сплачувати талановиті діти, переможці обласних та міських олімпіад, а 50% — лідери дитячих громадських організацій.
Якщо дитина часто хворіє та перебуває на диспансерному обліку, є шанс отримати путівку у дитячій поліклініці та потрапити до санаторію місцевого або загальнонаціонального значення. Зокрема, у санаторії, підпорядковані Міністерству охорони здоров’я. У них хворих можуть лікувати безкоштовно. «У першу чергу бюджетними путівками забезпечуються хворі діти з числа дітей-сиріт, діти, позбавленні батьківського піклування, діти-інваліди та інваліди із захворюваннями на туберкульоз, діти, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи, діти військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, які загинули під час виконання службових обов’язків, діти загиблих шахтарів, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей», — говорять у прес-службі відомства. Але це лише на словах. Наприклад, дітей, хворих на церебральний параліч, держава має забезпечувати безкоштовними путівками до санаторіїв, але у цьому році таких не буде. У МОЗ пояснюють все стисло: «Кабмін не врахував рекомендацій МОЗ, відповідно, в бюджеті на 2013 рік не передбачені кошти на виконання Постанови КМУ №1345 від 3 грудня 2009 року «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками дітей-інвалідів». Тож діти мають проводити літо вдома, бо батькам не під силу сплатити з власної кишені за оздоровлення хворого малюка близько 200 гривень на добу.
Між тим, за чиновницькими підрахунками, оздоровитися зможуть цього літа приблизно три мільйона дітей — тобто приблизно 70% (згідно із Постановою Кабміну, оздоровленню підлягають діти віком від 7 до 16 років). Але таких показників досягнути дуже важко. Якщо, звичайно, не прикриватися пришкільними таборами, перебування в яких оздоровленням назвати важко.
