Андрій Фомін, підприємець з Луганська, у Києві всього кілька місяців. Каже, що всю війну перебув у Луганську, там у нього дружина та старенька мати. Але виїхав, бо не бачить перспектив для свого бізнесу і морально втомився жити у ворожому середовищі. Тепер шукає у Києві земляків, аби разом розробляти бізнес-проекти. Така можливість для пошуків партнерів-земляків з’явилася у нього під час семінару для переселенців, як налагодити свою підприємницьку діяльність, котрий організувала громадська організація «Луганське земляцтво».
«Земляки все-таки тримаються гурту, разом можна буде рухатися вперед. Перереєстровувати бізнес не хочу, як це дехто робить, бо не хочу працювати на сепаратистів. У мене був цех з виробництва меблів, торгові майданчики, склади, зараз усе це законсервовано. Ми до останнього не знімали зі свого кіоску український прапор, прибрали, коли вже почалися обстріли, — розповідає свою історію Андрій Фомін. — У Луганську немає жодних перспектив, треба просто там пожити, щоб це зрозуміти. Я за рахунок того, що мав бізнес, міг прожити півтора роки. Дружина лишилася там з мамою, а тут буду організовуватися з луганчанами, щоб разом щось робити. В принципі уже намагаюся співпрацювати з однією компанією, якщо все правильно організовувати, то можна досягти результатів. Дієві люди завжди цікаві, вони ж не сіли і не вигукують, як нам тяжко».
Чи готова держава бачити дієвих людей та використовувати їхній економічний потенціал? До речі, про це самі переселенці неодноразово наголошували на зустрічах із представниками державних структур. Та досі держава не знає, хто переселенці за освітою, якого робочого місця потребують, не кажучи вже про доступні кредити на житло чи власну справу. Ці факти підтверджує керівник Державного агентства з відновлення Донбасу Вадим Черниш. За його словами, більшість проектів для підтримки внутрішньо переміщених осіб реалізовують за кошти міжнародних партнерів або завдяки таким громадським об’єднанням, як «Луганське земляцтво». «Іноді люди знають, чим хочуть займатися, але їм треба допомогти з початковим фінансуванням, написати просто бізнес-план, надати юридичні чи бухгалтерські послуги», — коментує Черниш, але в агентства на це грошей немає.
Тому за це береться знову громадськість. Вадим Горан, голова «Луганського земляцтва», розповів, що розпочинають новий проект «Східне партнерство», розрахований на адаптацію, інтеграцію переселенців та розвиток їхнього бізнесу: «Це асоціація організацій, бізнесу та окремих громадян, котрі займаються проблемами переселенців. У рамках проекту буде консалтинговий центр для осіб, котрі хочуть почати бізнес чи продовжують його вести».
Андрій Фомін розраховує знайти собі місце у цьому проекті, адже переконаний, що дороги назад немає. Каже, що луганське життя не перекреслює, просто продовжує його у Києві, облаштовуючись з нуля, плануючи придбати житло, перевезти в новий дім усію родину, у тому числі й улюблену вівчарку.
