Нинішня пандемія коронавірусу змушує нас згадати про аналогічні найбільші глобальні епідемії, що вразили людство протягом останніх 100 років. Перше місце серед них належить «іспанці» — так званому «іспанському грипу», що спалахнув у квітні 1918 року у Франції. «Іспанкою» ж хворобу називали тому, що Іспанія була першою з європейських країн, що публічно оголосила про пандемію. У Франції й інших державах, які воювали, цензура забороняла повідомляти про епідемії, тому першою про неї розповіла світу в травні-червні 1918 року преса нейтральної Іспанії. Тут до кінця травня 1918 року було заражено 8 мільйонів людей або 39 % населення. Вірус H1N1 викликав гіперцитокінемію, що призводила до швидкого руйнування запалених тканин легенів і заповнення їх рідиною, що спричиняло високу летальність хворих на «іспанський грип». Симптоми іспанки — ціаноз, пневмонія, кривавий кашель. На пізніших стадіях хвороби — внутрішньолегенева кровотеча. Але найчастіше хвороба проходила безсимптомно.
За перших 25 тижнів «іспанський грип» убив, за деякими оцінками, до 25 мільйонів людей. Він швидко поширився по всьому світу. Епідемії сприяла демобілізація армій країн — учасниць Першої світової війни. За різними оцінками, загинуло від 40 до 50 млн осіб, а інфіковано було від 500 до 550 млн осіб — приблизно третина від тодішнього населення Землі. Епідемія «іспанки» тривала 18 місяців і припинилася з природних причин. Засоби боротьби були ті ж, що й сьогодні — карантин, захисні маски, заходи санітарії та гігієни. Проте загальнонаціональних карантинів і жорстких карантинів у великих містах не було, як не було й обмежень економічної та побутової активності. Смертність складала близько 10%, а беручи до уваги зниження смертності з розвитком епідемії, можна передбачити, що протягом перших місяців поширення «іспанки» летальність складала 15—20%. Це була найпоширеніша пандемія грипу в історії і за кількістю тих, що заразилися, і за кількістю жертв. Вакцина від «іспанки» так і не була розроблена.
Атипова пневмонія, або Важкий гострий респіраторний синдром, що викликається коронавірусом SARS (Severe acute respiratory syndrome), вперше виявили в листопаді 2002 року в китайській провінції Гуандун. Цей коронавірус у процесі розмноження руйнує клітини легеневих альвеол. Джерелом коронавірусу SARS були цивети або вівери — рід хижих ссавців із сімейства віверових, що мешкають у субтропічних і тропічних країнах Африки й Азії. Цивети поїдають кавові ягоди, а місцеві жителі збирають зерна, що пройшли через стравохід цивет, і, трохи обсмаживши, варять із них своєрідну каву — Копі Лювак, ціна якої набагато вища за звичайну каву. Ймовірно, таким чином коронавірус потрапив від цивет до людини.
Протягом двох місяців захворювання з Гуандуна поширилося на сусідній Гонконг і В’єтнам, а з кінця лютого 2003 року — на інші країни та континенти, охопивши 26 країн. Найбільше заражених було в провінції Гуандун, а також у Гонконзі, Ханої, Сінгапурі, Тайбеї і Торонто. Останній випадок захворювання атиповою пневмонією був зафіксований наприкінці червня 2003 року. Всього було зафіксовано 8437 випадків захворювання, з яких 813 закінчилися летально. Для людей, старших 50 років, летальність складала близько 50%, а в середньому для всіх хворих — 9,6%. Атипова пневмонія за симптомами схожа на грип або пневмонію: висока температура, головний біль, загальна слабкість, м’язові болі, сухий кашель.
Обмежувальні заходи щодо пацієнтів з підозрою на атипову пневмонію або з підтвердженим діагнозом зводилися до стандартних запобіжних заходів (гігієни рук); запобіжних засобів при безпосередньому контакті (використання халатів, захисних окулярів і рукавичок); і заходи з обмеження повітряно-краплинного поширення інфекції (негативний тиск у кімнатах, де знаходяться пацієнти, використання одноразових респіраторів). Глобальний карантин був запроваджений лише у В’єтнамі, надалі ВООЗ цей карантин припинила. Вакцина проти коронавірусу SARS не була розроблена, але лікарі звернули увагу, що він не переносить високих літніх температур, тому його поширення має сезонний характер. Швидкість поширення коронавірусу SARS була невисока, що поєднувалося з відносно високою летальністю.
Вірус того ж серотипу H1N1, що викликав «іспанку», призвів до пандемії «свинячого грипу» 2009 року. Пандемія «свинячого грипу» A/H1N1 почалася в березні-квітні 2009 року зі столиці Мексики — Мехіко. Потім «свинячий грип» поширився на інші регіони Мексики, а потім — США й далі по всьому світу. Він поширений серед домашніх свиней у США, Мексиці, Канаді, Південній Америці, Європі, Кенії, материковому Китаї, Тайвані, Японії й інших країнах Азії. Внаслідок мутацій можуть з’являтися штами, які передаються людині. Симптоми схожі з симптомами звичайного грипу: головний біль, підвищення температури, кашель, нежить, потім діарея, блювота, болі в животі. Істотну роль у патогенезі відіграє ураження легенів і бронхів. Усесвітня організація охорони здоров’я оголосила про завершення пандемії вірусу A/H1N1 в серпні 2010 року. Вона тривала трохи більше 18 місяців. Всього було підтверджено 6 724 149 випадків зараження. Померло 19 654 людини, у тому числі 3433 — у США, 2135 — у Бразилії, 2024 — в Індії, 1316 — у Мексиці, 800 — у континентальному Китаї, 656 — у Туреччині, 626 — в Аргентині, 604 — в Росії. В Україні померло 17 осіб. Карантинні заходи, окрім ізоляції виявлених хворих і людей, що контактували з ними, зводилися до закриття всіх або частини шкіл і деяких вузів у окремих регіонах. Вакцина проти свинячого грипу була розроблена ближче до кінця пандемії. Летальність склала 0,3%.
Нинішня епідемія коронавірусу COVID-19 лякає медиків своїм надзвичайно швидким поширенням, порівнянним із поширенням збудників «іспанки» та «свинячого грипу», і високою летальністю, що наближається до летальності тієї ж «іспанки» або атипової пневмонії. У Китаї, де епідемія вже практично переможена, летальність на сьогодні складає близько 4%. Якщо передбачити, що епідемія коронавірусу COVID-19 може набути такого ж поширення, як епідемія «свинячого грипу», тобто ризик, що за наявності 6,7 млн. хворих ми можемо отримати близько 268 000 померлих. Якщо додати до цього приблизно втричі більшу кількість хворих, яким потрібна інтенсивна терапія, у тому числі з використанням апарату штучної вентиляції легенів, а також ризик того, що така кількість хворих з’явиться навіть не протягом 18, а 6—12 місяців, то це паралізує національні системи охорони здоров’я багатьох, якщо не більшості країн світу. А це загрожує не лише медичними, але й руйнівними соціальними наслідками. Тому все більше країн запроваджують драконівські карантинні заходи. Але, разом із тим, залишається надія, що нинішня епідемія, як і епідемія атипової пневмонії 2003 року, також викликана коронавірусом, матиме сезонний характер і завершиться не пізніше кінця червня.
