Філолог за фахом, знавець російської, української, англійської мов, пані Аліна (своє прізвище жінка називати відмовилася з міркувань безпеки) підтримує українських військових, чим може. Вона разом із подругами збирає продукти, готує їжу і передає захисникам України. Однак чим далі, тим більше перешкод, і з кожним днем передавати передачі дедалі складніше. Проте Аліна не опускає рук.
— Ми двадцять три роки жили спокійно й мирно у Севастополі, ми своїми руками будували все, що пов’язано з Україною: пам’ятники великим українцям, українські телеканали, систему освіти, але ніколи нікого не ображали, не вішали ярлики, ми товаришували із росіянами і навіть не думали, що росіянин — значить ворог, такого не було, тим паче, що у багатьох севастопольців родини є змішаними: можуть складатися з українців, росіян, кримських татар, євреїв. А сьогодні нас хочуть зіштовхнути лобами.
Я не заперечую, що в Севастополі є люди, які хочуть, щоб Крим став російським. В основному, це люди старшого віку, звичайно, також є молодь, яку виховали у відповідних — радянських традиціях. Але таких людей не переважна більшість. У Севастополі є українці, кримські татари, для яких єдиною Батьківщиною була, є й буде Україна, саме вони виступають за єдність нашої країни, бо розуміють, наскільки це важливо. Таких, за моїми підрахунками, близько десяти відсотків.
Переважна частина севастопольців, так само, як і кримчан, є нейтральною. Це люди, які звикли до спокійного життя, вони аполітичні, не беруть участі в жодних акціях протесту і просто хочуть нормально жити, своєчасно отримувати зарплати та пенсії. А їм весь час хочуть розповісти про те, що не сьогодні, так завтра до них приїде «потяг дружби», де будуть люди з Майдану, які нищитимуть пам’ятники і вбиватимуть людей. Це залякування, що може мати дуже серйозні негативні наслідки, адже, по суті, таким чином здійснюється поділ людей на своїх та чужих. Такий поділ людей на українців і росіян є неприпустимим, адже всі ми звикли жити в мирі й злагоді. А зараз по всіх севастопольських телеканалах іде відверта антиукраїнська пропаганда, яка має на меті розсварити людей і вбити в голову думку про те, що все, пов’язане з Україною, — фашистське. Фашистською називають з екранів телебачення українську владу та людей, які стояли і стоять на Майдані. Мине певний час, і якщо нова влада не зробить те, що обіцяла, не виведе країну з кризи, вона піде у політичне небуття, а на її місце прийдуть інші, можливо, знову Партія регіонів чи інша, але ж це не означає, що інша половина України, яка за них не голосуватиме, має називати цю команду фашистами, просто через те, що вона їй не сподобається. Треба сьогодні це розуміти і припинити поділ людей. Бо поділ людей на своїх і чужих — це шлях в нікуди.
