Мені пощастило жити у Києві біля озера. Це — шматочок природи посеред бетону. Тут мешкають птахи і звірі, є риби, комахи, квітнуть кущі й дерева... Такий собі джекпот для міського мешканця. Повний набір для спілкування з природою і поновлення сил після робочих буднів. Але кожної весни тут відбуваються речі, за які стає соромно перед жителями озера: сміття у воді, сміття на берегах, зламані дерева, сліди від десятків вогнищ... А останнім часом хтось ночами почав випалювати торішній очерет.
Якось, прогулюючись ввечері довкола водойми, ми побачили чергове кострище. Поряд тривожно кричала лиска, яка сиділа в очереті на гнізді. Нам вдалося погасити вогонь — на щастя, він був невеликим. Наступного дня підпали повторилися. Було важко збагнути логіку палія — так він очищує озеро від старої рослинності й думає, що робить благо? Просто хуліганить? Має власні естетичні вподобання? Але було очевидним одне: городяни досі не навчилися бути добрими сусідами для тварин і не усвідомлюють особистої відповідальності перед ними за свої вчинки. А головне — немає розуміння, що, шкодячи природі, ми робимо зло передусім собі.
«Це дуже велика проблема — люди думають, що, підпалюючи траву й очерет, вони дуже допомагають природі, — говорить Віталій Казанник, старший лаборант кафедри зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Але у природі немає нічого зайвого. Треба пам’ятати, що у траві гніздяться птахи, вже є маленькі зайченята, не говорячи про комах. Всі вони згорають. Страждають не лише видимі тварини, а й живі мікроорганізми, яких багато у ґрунті. Знижується плодючість. І людині це шкодить — багато в кого є алергія на дим».
Заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк наводить конкретний приклад: «Є багато птахів, які живуть і гніздяться лише в сухому торішньому очереті. Наприклад, прудка очеретянка через цю проблему зараз на межі вимирання».
Але підпали — далеко не єдина проблема, з якою зіштовхуються тварини і птахи, які живуть у містах. Замість цінувати таке сусідство, люди його нищать — свідомо чи несвідомо. «День» дослідив, що заважає гармонійному співіснуванню в місті людей і тварин.
ТУРБУВАТИСЯ Й ПОВАЖАТИ
Для початку городянам треба усвідомити, що міські озера та парки такі ж густозаселені, як і київські багатоповерхівки. «У київських водоймах можна зустріти бобрів, живуть ондатри, водяні щури, жаби, тритони. Є болотяні черепахи. Птахів дуже багато. Основні види, які можна зустріти біля води, — це очеретянки, кобилочки, крижні, лиски, різні мартини. Серед безхребетних — бабки, деякі метелики, жуки-плавунці, — перераховує Віталій Казанник. — У міських зелених зонах можна зустріти їжаків, гніздяться дрозди, шпаки, ворони, галки, граки. Хижі птахи, такі, як боривітер, сокіл, гніздяться на будівлях і горищах. Можна зустріти досить рідкісних птахів, особливо взимку. Ще у містах живуть сапсани, соколи. Сичі також трапляються, навіть на багатоповерхівках. Сови зустрічаються в парках, наприклад, у Голосіївському лісі, на території колишньої ВДНГ...»
Життя у місті має для тварин свої особливості, розповідає зоолог. «Птахи звикли, що людина поруч, і чекати від неї небезпеки, в принципі, не варто. Вони ніби призвичаїлися тут шукати захисту. І в місті легше пережити зиму — тут тепліше і більше їжі, тим паче, люди часто підгодовують птахів, — пояснює Віталій Казанник. — Мінуси — це те, що середовище неприродне, птахи та інші тварини страждають від шуму, забруднення, накопичують важкі метали, що впливає на їхнє розмноження».
Тому, радить науковець, варто зберігати парки, сквери та інші зелені зони, водойми, щоб тварини могли знайти там прихисток. А ще — підгодовувати птахів, особливо взимку, і створювати місця для гніздування навесні: шпаківні, дуплянки та інші пристосування.
«СУБОТНИКИ — ВЗАГАЛІ НЕ ВИХІД»
«Настав період гніздування, тому треба у зелених зонах дотримуватися тиші й менше втручатися в рекреації, де гніздяться тварини. Не палити листя, очерет, траву — це категорично заборонено законом. Людина або організація, які це роблять, — правопорушники. Контролює в нас ці речі Державна екологічна інспекція. Тобто якщо ви стали свідком, що відбуваються такі підпали, обов’язково треба дзвонити на гарячу лінію ДСНС, щоб вони погасили вогонь. Бо це може закінчитися трагічно не лише для птахів і тварин, а й для людей, якщо вогонь піде далі. І одразу ж подзвонити у Державну екологічну інспекцію, яка має виїхати на місце і провести розслідування», — пояснює Світлана Берзіна, еколог, президент громадської організації «Жива планета».
«Зараз почнуться травневі свята, Великдень, люди вийдуть у парки... Народ не зупинити, ми всі любимо відпочинок на природі, — продовжує еколог. — Але треба закликати до того, щоб люди поводилися гідно, прибирали за собою сміття і дотримувалися тиші».
Для цього, на думку Берзіної, варто краще організовувати рекреаційні зони, щоб забезпечити гармонійне життя і людей, і тварин. Еколог ставить у приклад німецькі парки. «У них є чітке і продумане зонування. Людина заходить у парк і бачить вказівники: ліворуч — зона відпочинку з дітьми, тобто там можна пошуміти. Праворуч — зона для занять спортом, поруч — зона вигулу собак. Це нормальне побутове зонування: собака не вкусить дитину і не побіжить за бігуном, діти своїм галасом не заважатимуть птахам, що гніздяться у парку... Є окремі зони для пікніка. Комунальні служби, які обслуговують ці парки, мають облаштовувати там місця для кострищ, лавочки, поставити смітники. Все одно люди підуть відпочивати в парки, тому треба створити умови для цього і забезпечити контроль. І тут не треба великих бюджетних коштів, лише — здоровий глузд», — пояснює Берзіна.
Еколог упевнена, що суботниками проблему засмічень зелених зон не вирішиш. «Краще — дружинники, які допомагають органам державного контролю виявляти і штрафувати людей, що смітять. А суботники, це — вранці поприбивав, а до вечора там знову гори сміття. Це взагалі не вихід. Можна спробувати просвіщати людей, вводити ефективну систему нагляду, залучати громадських активістів. Але треба розуміти, що громадські активісти все не вирішать. Тому, звичайно, мають бути спеціальні патрулі. На весняно-літній період варто залучати до цього поліцію, в неї є низка повноважень — скласти протокол, закликати до порядку», — говорить Берзіна.
Щодо необхідності контролю і великих штрафів солідарний із колегою й Олексій Василюк. «Це непросто, але змінити екологічний менталітет людей можна. В ЄС і Білорусі ситуація зі ставленням людей до природи набагато краща, ніж у нас. І я впевнений, що це — завдяки великим штрафам. Українці розуміють, що погано смітити у парках, погано зривати продавати первоцвіти, самовільно вирубувати дерева, палити траву. Але це їх не зупиняє. Тому треба довести систему штрафів до того, щоб люди не хотіли робити ці речі», — пояснює еколог.
«ЯКЩО ТИ ЩОСЬ ЛЮБИШ, ТИ НІКОЛИ НЕ БУДЕШ ЙОГО КРИВДИТИ»
Екологи та активісти упевнені: високі штрафи значно покращать ситуацію. Але наголошують: щоб змінити стан речей докорінно, треба йти від зворотного. А саме — прищеплювати людям любов до навколишнього середовища і давати більше знань про природу, яка нас оточує. Запит на це вже є. Про це свідчить популярність екологічних проектів та міських екскурсій зеленими зонами. Одна з таких ініціатив, що регулярно запрошує киян на спостереження за птахами та вивчення рослин у міській смузі чи навіть грибів та мохів, — це «Зелений ліхтарик».
«Усім нам відомі окремі факти про природу, але більшість людей не знають, як цими знаннями користуватися на практиці. Мені хотілося, щоб з’явилася ініціатива, яка допомагає зробити зв’язок людини і природи більш емоційним, щоб люди більше помічали і знали те, що їх оточує, відчували від цього якусь дитячу радість, — розповідає Олена ОСИПЧУК, географ, засновниця і координаторка проекту «Зелений ліхтарик». — Ми віримо, що саме через такий підхід формується емоційний зв’язок із природою і позитивне ставлення до неї. Людині важко любити те, що вона не знає. Коли вона дізнається більше, в неї виникає ланцюгова реакція — дізнатися ще, побачити більше, захистити. Це стає з часом основою для того, щоб піклуватися про природу. Бо якщо ти щось любиш, тобі щось подобається, ти ніколи не будеш його кривдити...»
Олена розповідає, що їхня ініціатива рідко підтримує такі екологічні акції, як збір сміття чи щось подібне. «Ми поділяємо це, але вважаємо, що збереження природи через прищеплення любові має більшу силу. І ми всі свої зусилля сфокусували саме на цьому», — підсумовує Олена.
