Цими вихідними в Україні вшановували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рр. Мільйони українців по всій країні та за її межами запалили в цей день скорботні свічки на знак шани й поваги до пам’яті безневинно замордованих предків. «Тоді нас врятував хліб, тепер нас врятує пам’ять» — аксіома, яка через 80 років після страшної трагедії, стала стрижневою для тисяч людей, котрі, зокрема, взяли участь у жалобній ході в Києві. Під спільним знаменом суботнього дня скорботи, до Національного меморіалу жертв Голодомору пройшли понад десять тисяч людей. Левова частка присутніх — діти, молодь і старі, більшість із яких тримали в руках перев’язані чорною стрічкою колоски, жовті свічки з воску, а подекуди — буханці свіжого білого хліба.
На запитання, чому вирішили прийти на ходу, багато опитаних людей старшого віку зі сльозами на очах говорили, що захотіли поставити свічку і помолитися за загиблих у голодні 1932—1933 роки рідних, близьких, родичів, знайомих та друзів. У той же час, молоді люди казали, що їм відома роками замовчувана правда про тяжкий злочин сталінського режиму, а мета приходу — твердо заявити про свої переконання. Утім, як перші, так і другі, одностайно переконували, що чи не основним стимулом для артикулювання своєї громадянської позиції є фактичне небажання влади публічно визнати трагедію Голодомору геноцидом українського народу.
Як вдало зазначив один із організаторів акції, член Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду, історик Володимира В’ятрович: «Ця хода є винятково громадською ініціативою, а відсутність допомоги з боку влади робить її тільки сильнішою».
Прикметно, що столична хода відбулася без партійної символіки, а над головами учасників подекуди майоріли лише жовто-блакитні національні прапори з жалобними стрічками. Деякі люди несли плакати зі словами, що Голодомор 1932—1933 рр. є геноцидом, а на чолі колони учасники ходи розтягнули масштабне полотно зі словами Василя Симоненка «Народ мій є, народ мій завжди буде».
Також молоді люди несли зшитий воєдино банер із посланнями людей з різних регіонів України, адресований співвітчизникам, які вшановуватимуть пам’ять жертв Голодомору через 20 років, на 100-ту річницю трагедії. Живу колону очолили політики трьох опозиційних сил, а також позафракційні народні депутати. Натомість представників влади на заході помічено не було.
Біля Національного меморіалу жертв Великого Голоду до учасників акції приєднався перший президент України Леонід Кравчук, лідери опозиції, а також члени Ініціативної групи «Першого грудня». Усі вони, а також тисячі небайдужих українців взяли участь у поминальному молебні, який відправили Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет та ієрархи УГКЦ, УПЦ, УАПЦ.
Учасники акції поставили свічки до меморіалу на знак вшанування загиблих від Голодомору. До акції приєдналися міста України, дипломатичні місії, представники різних конфесій, Конгрес українських націоналістів та низка політичних сил.
Перед громадою виступив Вадим Скуратівський, представник Ініціативної групи «Першого грудня», який зазначив, що «доки українці пам’ятають про страшні події 1932—1933 років, ми живемо як нація». «Коли ми забудемо — ми помремо», — наголосив публіцист.
Поминальні заходи з приводу 80-ї річниці закінчилися загальнонаціональною хвилиною мовчання та стартом всеукраїнської акції «Засвіти свічку». У присутінковому Києві, за оцінками організаторів, запалили відразу 10 тисяч свічок. У цей самий час мільйони свічечок і лампадок засвітили по всій України, а також у десятках країн світу. «Ми пам’ятаємо — світ визнає, а нація, що вижила, воістину, незнищенна», — додали організатори.
