Корінна кримчанка Юлія Гаврилюк проміняла косметичний Олімп у розкішній Ялті на погріб із гливами у селі Степанівці на Вінниччині.
Якби хтось колись сказав молодій і успішній Юлії, яка у свої 28 років вже встигла сформувати потужну клієнтську базу та стати лідером із продажу косметики, що їй доведеться все це залишити і переїхати в село — вона б не повірила. Поки Юля перебувала з робочою поїздкою в Америці, вивчала технології виробництва косметичних засобів, її рідний Крим окупувала Росія. Повертатися додому бажання не було. Чоловік вирішив продати нову квартиру та перевезти родину до своїх батьків на Вінниччину, а сам поїхав воювати на Донбас.
Приїхавши до свекрухи, Юля зайнялася пошуком квартири у Вінниці, бо звикла жити в місті. Жінка зверталася до органів соціального захисту, але всі розводили руками — житла у Вінниці не було. Намагаючись знайти хоч кімнату в гуртожитку, Юля потрапила на гачок аферистів, які пообіцяли здати їй свою оселю, а зрештою взяли задаток і зникли. Після сліз і поневірянь, батьки чоловіка порадили не чекати манни небесної, а оселитися в бабусиному будинку, який 15 років стояв пусткою у селі Степанівці, під Вінницею.
«Коли я вперше побачила цю маленьку хату на величезному городі, то злякалася. Там не було ні води, ні газу, туалет на вулиці... Про себе я подумала: тільки б свиней не тримати і корову не доглядати, — сміючись, зізнається дівчина. — Коли повернувся чоловік, робота закипіла. Швидко все привели в порядок, відремонтували двері, пофарбували вікна: це далеко не квартира, але жити можна було. Я ж намагалася відродити свій косметичний бізнес, але в селі це здійснити нереально».
З пошуком роботи не складалося. Тож Юлія вирішила звернулася до громадських об’єднань, знайшла в мережі друзів за нещастям і разом почали відвідувати курси з підтримки жінок-переселенок. Під час одного з занять Юля зрозуміла — настав час створювати власний бізнес. Порадившись із чоловіком, вони вирішили, що найліпше зайнятися вирощуванням грибів.
«Нам пощастило: поруч з хатою був розташований добротний погріб, він найкраще зберігся і мав достатньо велику площу. Ми розмірковували, як можна його використати. І чоловік пригадав, як ми чотири роки тому проходили відбір для збирання грибів у Канаді. Спеціально для цього їздили до Києва, вивчали англійську, складали іспити. Але поїхати не вийшло, та знання виявилися не даремними, бо ідея чоловіка зайнятися вирощуванням глив була ідеальним варіантом. Ми склали бізнес-план і виграли грант. Перших коштів вистачило на те, щоб викопати криницю, привести приміщення в порядок. Зараз встановлюємо опалення, вентиляцію і запускаємо процес».
На запитання, чому саме гливи? У Юлії відповідь проста: у Вінниці їх небагато, а отже, конкуренції не буде. Та якщо торгівля не складеться, то родина вже попередньо домовилася про поставки своєї продукції в інші регіони України. «Тепер я не боюся розпочинати життя з чистого аркуша. Я проміняла Ялту на Степанівку, а косметику — на гриби, та не шкодую, бо розумію переваги сімейного бізнесу, — переконує Юлія. — Хто знає, можливо, наша справа буде настільки успішною, що ми зможемо працевлаштовувати й інших жителів Степанівки. Роботи у селі не вистачає. Якщо справи підуть вгору, розвиватимемо село».
Поки Юля ставить бізнес на колеса, її чоловік вже склав іспити до нової поліції. Зараз проходить навчання, а вже на початку нового року буде патрулювати вулиці Вінниці. Схоже, у родини Гаврилюків розпочинається нова сторінка їхнього життя.
