Міністерство екології та природних ресурсів хоче оголосити 2014 рік — Роком роздільного збору сміття. Це при тому, що нині в Україні переробляються лише 5% відходів, і немає жодного (!) заводу з їхньої переробки...
Сьогодні Україна лідирує в Європі за кількістю відходів. Експерти Національного проекту «Чисте місто» підрахували, що 4% території нашої держави сьогодні вкрито сміттям. Це — приблизно 350 кілограмів сміт тя на одного мешканця країни, або площа, яка дорівнює території Кіпру. І, на жаль, з кожним роком кількість сміття в країні збільшується в середньому на 1,5—2,5% і становить 14 мільйонів тонн. На таку величезну кількість сміття в країні немає жодного заводу з переробки сміття. Існує лише два сміттєспалювальні заводи, 15 сортувальних ліній, понад 32 тисячі несанкціонованих звалищ і понад шість тисяч полігонів (загальною площею 7,4 тисячі гектарів), з яких паспортизовано лише половину. Переробляється тільки 5% відходів, інші 95% вивозять на полігони.
Згідно з даними офіційної статистики, найбільше відходів продукує населення — 60%, трохи менше — юридичні особи та бюджетні організації — 30% і 10% відповідно... Попередні спроби запровадити серед населення практики сортування сміття — зазнали крах, адже, зрештою, акуратно розділене громадянами сміття згодом усе одно потрапляло на один полігон...
Про те, за яких умов роздільна переробка сміття буде ефективною в Україні, які перспективи та ризики має бізнес із переробки відходів та як ідеї школярів можуть покращити екологічну ситуацію, — в матеріалах наших кореспондентів.
За рік в Україні накопичується 12 мільйонів автомобільних шин, за переробку яких підприємці могли б отримувати 300 мільйонів гривень, однак більша частина опиняється на полігонах. Чому?
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Активісти столичного Євромайдану показали всій Україні, що хороші барикади можна робити зі старих автомобільних шин. І хоча екологи не в захваті від такої ідеї, адже дим, який утворюється від їхнього згорання, шкодить і людям, і довкіллю, та факт лишається фактом. Гума горіла у центрі Києва упродовж кількох днів, а люди носили і звозили відпрацьовані шини сотнями. Звідки стільки шин? І що насправді треба робити зі старою гумою в мирний час: зберігати вдома про всяк випадок, викидати на смітник чи здавати на утилізацію? Судячи з того, скільки шин пішло на барикади, і не лише у столиці, українці обирають найлегший спосіб.
По всій території України діють пункти прийому гуми та кілька підприємств, до яких її привозять на переробку, одне з них — «Укрекоресурси». Установа розставляє спеціальні контейнери для окремого збору таких відходів, як скло, папір, пластик, метал тощо, але потужності його невеликі, щоб вирішити проблему в цілому.
Організовано здають старі шини великі підприємства, бо їх до цього зобов’язує держава (їм слід здавати фінансові звіти), а звичайні громадяни лишаються осторонь цього процесу, оскільки за утилізацію треба платити гроші. Якщо пошукати в Інтернеті пункти прийому гуми, то в середньому ціни коливаються на рівні півтори-двох гривень за кілограм.
На багатьох сайтах таких компаній українців аж просять — здайте шини, бо це безпечніше для екології, адже гума розкладається століттями, при цьому у ґрунт та підземні води виділяються шкідливі речовини. А з неї можна зробити купу корисних речей. Наприклад, при переробці гуми вилучають метал, який іде на переплавку, вуглецевий конденсат, який використовується на нафтопереробних заводах, і ще один варіант — зі старої гуми роблять нову. Та чомусь українці неактивно реагують на ці заклики. А підприємці, що займаються збором та утилізацією шин, неохоче діляться, чи багато відпрацьованої гуми їм здають і що саме з неї роблять.
«День» поспілкувався із в.о. заступником директора ТОВ «СП-Капітал» Владиславом В’ячеславовичем. Назвати своє прізвище наш співрозмовник відмовився, пояснивши, що у такому бізнесі це незручно. Підприємство знаходиться у Дніпропетровську, має філіали у кількох регіонах України, здебільшого співпрацює із великими підприємствами, від яких і приймає шини за ціною 600 гривень за тонну.
«Шини ми переробляємо або в крихту, або передаємо на котельні, де система опалення облаштована так, що вони працюють на гумі, — розповів «Дню» пан Владислав. — Із крихт виготовляється інша гума, яка використовується для прокладання залізничних доріг, або інші колеса для автівок, тобто, можна зробити зі старішої шини нові колеса. Також можна робити люки. Щоб займатися утилізацією шин, треба отримати ліцензію від Міністерства екології. Зізнаюся, зробити це нелегко...».
У Європі шини теж переробляють на крихти, які потім використовують при асфальтуванні доріг, за рахунок чого збільшується термін їхньої експлуатації. У нас же шини розмальовують, вирізають і прикрашають ними дитячі майданчики чи клумби. Невідомо, чи всі СТО, які займаються шиномонтажем, здають шини на утилізацію, бо поки що їх до цього ніхто не зобов’язує.
Денис Павловський, координатор проектів із хімічної безпеки ВЕГО «МАМА-86» каже, що щорічно в Україні виготовляється близько 12,5 мільйонів штук автомобільних шин, у середньому це 110 тисяч тонн. І якби в Україні працювала налагоджена схема збору старої гуми та її переробки, то прибутки від цього сягали б 300 мільйонів гривень (одна тонна гумової крихти коштує приблизно 2800 гривень).
«Проте переробкою шин на державному рівні, по суті, ніхто не займається. В Україні зі старими шинами працюють в основному маленькі приватні підприємства, які співпрацюють з Китаєм, якому продають гумову крихту. Такі підприємства з переробки шин на даний момент перебувають у стані зародження. Проблема полягає в тому, що немає ініціатив з боку держави, які могли б дати певні умови та пільги для розвитку, і тому поки що це ризиковий, але, разом з тим, і прибутковий бізнес. У розвинених країнах переробка сміття є прибутковою справою, бо доходи від цього мають як переробники сміття, так і населення, яке його сортує. Отримані кошти від сортування та переробки сміття, населення в основному спрямовує на оплату комунальних послуг, що є стимулом для такого процесу», — пояснює Денис Павловський.
Певні шанси на вирішення цієї проблеми дає прийнята урядом Концепція загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013—2020 роки. Але за умови, що усі моменти, починаючи від того, хто і яким чином здаватиме шини, до того, хто привозитиме їх до підприємства на переробку, будуть детально прописані у законодавстві.
«На законодавчому рівні треба багато працювати над цими питаннями, якщо передбачена утилізація шин, то яким чином населення їх буде передавати, хто платитиме за транспорт, який його збиратиме, тобто схема повинна бути прописана до кінця», — говорить еколог.
Окрім цього, експерт радить чиновникам відмовитися від плати за утилізації шин для населення, так само, як це зробили європейці. Бо інакше — стара гума і далі опинятиметься на полігонах.
