«У 1990-ті ми втратили майже все: 90% програмного продукту представляли суворо засекречені проекти для військово-промислового комплексу. Щоправда, компанія «Інтеркомп’ютер» вийшла на світовий ринок ще за радянських часів, але все застопорилось із загибеллю її засновника, донецького бізнесмена Олександра Момота, 1996 року. Випускники, викладачі почали виїжджати за кордон, є групи, які у повному складі працюють у Канаді», — розповідає декан факультету комп’ютерних наук і технологій (КНТ) Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олександр АНОПРІЄНКО. IT-експерт Олексій ДРУЖИНІН додає: «Той, хто міг розвивати інформаційні технології на Донбасі, йшов в основні для регіону галузі — вугілля і металургію».
За розвитком нових технологій область випереджає відносно невелика Вінниця (місто в топ-6 IT-міст України), найбільше великих IT-компаній у Києві — 17. Наразі, щоправда, з’явилися зрушення: восени в Донецьку пройшов форум «Індустрія інформаційних технологій-2012», нещодавно відкрито офіс компанії «IBM».
«Програмування вкрай потрібне області: триває скорочення шахтарів, попит на наш метал падає, треба переорієнтовувати ринки збуту», — вважає Дружинін. Сфери впливу у світовій економіці давно розподілено, нові технології — єдиний сектор, у який може «вклинитись» регіон.
Зарплата працівників IT-сфери теж надихає — за словами Олександра Анопрієнка, після кризи вона різко зросла до 24 тисяч гривень. Але Олексій Дружинін зазначає: «У Києві працівник сфери IT отримує близько 3000 у. о., а в Донецьку — 1700. У столиці таких кадрів, як тут, мало, багато хто переїздить до Києва та Харкова».
У столиці ціла діаспора донеччан-програмістів — близько 10% від загальної кількості працівників усієї сфери. Інколи вони мріють повернутись до рідних міст, щоб відкривати там нові проекти, але Олексій Дружинін вважає: «Це — шлях у безвихідь, дрібні компанії в Донецьку з’являлись і до великих не доростали. Київ і Донецьк — дві різні економічні моделі, вільний і монополізований ринки відповідно. Найбільше ми схожі на Китай, де представники місцевої еліти беруть під контроль весь цикл виробництва — це й наш шлях теж». Нині інформаційно-комп’ютерний сектор у Піднебесній нестримно розвивається і становить близько 4% обсягу національної економіки; в Україні, за даними Олександра Анопрієнка — приблизно 1%.
ДОНБАС НАЗДОЖЕНЕ І ПЕРЕЖЕНЕ СТОЛИЦЮ
Дружинін вважає, що якщо великі бізнесмени регіону займуться інвестиціями в IT-проекти і вихованням молодих фахівців, залучать досвідчених працівників з інших міст, невдовзі Донбас наздожене і пережене столицю. А оскільки більшість IT-компаній в Україні працює на аутсорсинг — розробляє проекти для іноземних фірм, наші магнати стануть підрядниками світових фінансових груп. У масштабах країни цей процес посприяє збільшенню експорту, що дуже важливо для національної економіки.
Для регіону ці розрахунки теж вірні, вважає Олена Веровець, в.о. начальника Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин Донецької облдержадміністрації. «Керівництво регіону налаштоване на продукт з високою доданою вартістю, який дають високі технології. Ми робитимемо все в рамках повноважень, аби сприяти розвитку галузі: це і підготовка кадрів, і створення програмного продукту», — говорить вона. Але приватний бізнес не поспішає назустріч управлінцям: «Влада може створювати майданчики для інвестиційних IT-проектів, і нам цікаві такі вкладення, але ініціаторами мають бути підприємці, а вони чомусь не йдуть», — розмірковує Олена Веровець. Поки чиновник пообіцяла низку «цікавих для IT-спеціалістів заходів» і наступний форум «Індустрія інформаційних технологій» цієї осені.
«IT по-донецьки» топчеться в проблемах: «Компанії не йдуть — немає кадрів, а кадрів немає — вони виїхали», — пояснює Олександр Анопрієнко. Витік мізків — справжня катастрофа як для України, так і для області. Талановитих випускників і навіть школярів Донбасу переманюють до Америки, Канади, Європи та Росії — там і зарплата «жирніша», і технічне оснащення вишів краще. «Для оновлення комп’ютерної бази нам знадобилось 30 тис. $, але всі гроші, які могли бути в це вкладені, пішли на оплату тепла», — ділиться декан факультету КНТ. Інколи допомога приходить із-за кордону: Німеччина й Америка подарували ДонНТУ два суперкомп’ютери.
УКРАЇНСЬКІЙ ОСВІТІ ДОРІКАЮТЬ ЗА НАДМІРНУ ТЕОРІЮ
Олексій Дружинін, сам випускник ДонНТУ, розшифровує: «Практика є, але не та, яка потрібна в компаніях. П’ять років ти навчаєшся, а на першій співбесіді на тебе дивляться, як на самозванця. Всі навички виробляєш з нуля, але через три роки — вже начальник». Олексій працює одразу з двома проектами: основний, колективний — банківська система оцінки ризиків, і власний — самонавчальна система з пошуку колізій в українських законах.
Проблема «не такої» підготовки кадрів загальна для всієї країни: «В українському класифікаторі професій є і IT-спеціальності, але до них немає кваліфікаційних вимог — з ними можна було б пропонувати зміни до програм навчання вишів», — пояснює Оксана Борисенко, координатор робочої групи з розробки законопроектів про розвиток сфери IT. Утім, інформаційних технологій може навчатися кожен. «З 2011 року Державний центр зайнятості розпочав проект із перепідготовки працівників інших сфер промисловості на IT-спеціалістів», — повідомляє Оксана Борисенко. Олександр Анопрієнко додає, що вже багато років ДонНТУ дає другу вищу IT-освіту гірникам, медикам, механікам. Сповнений оптимізму й Олексій Дружинін: «Хорошим програмістом можна стати за півтора року. Вісім місяців самостійного навчання, вісім місяців — стажування в компанії. Так, один мій знайомий із Тореза зараз працює в невеликій київській фірмі». Вісім кафедр факультету КНТ ДонНТУ щороку випускають 500 IT-спеціалістів. Декан факультету задоволений: «Цього року магістри вперше захищали роботи за матеріалами власних проектів, які мають десятки тисяч користувачів».
Один із найбільших успіхів Донецька — в липні 2012 року команда студентів Донецької академії «Шаг» перемогла в міжнародному конкурсі «Microsoft Imagine Cup», одному з найпрестижніших в IT-сфері. Розробка донеччан потрібна мільйонам людей — рукавички «Enable Talk» озвучують мову жестів глухонімих. Гаджет потрапив до списку кращих винаходів 2012 року за версією американського журналу «Time», молоді люди планують запустити проект у серійне виробництво. Таких проектів могло бути більше. Олександр Анопрієнко радикальний: «Ми впустили багато шансів порівняно з тим же Китаєм. Заради майбутнього країни пропоную всіх молодих людей зробити комп’ютерними професіоналами — для кожного знайдеться робота, кожен буде успішним».
