Найбільший комерційний банк України — ПриватБанк — 19 грудня 2016 року — став власністю держави. Відповідне повідомлення прес-служба Кабінету міністрів оприлюднила напередодні — в неділю 18 грудня о 22:30 (!) з посиланням на рекомендації НБУ та рішення екстреного засідання Ради національної Безпеки та Оборони. Міністерство фінансів отримує 100% акцій ПриватБанку і ставить свій менеджмент — новим головою правління буде екс-міністр фінансів Олександр Шлапак.
За це «придбання» держава — читай ми з вами як платники податків та наші діти/внуки, бо ж боргові папери випустили з терміном погашення через 30 років — заплатила 148 мільярдів гривень.
Ті, хто нині влада в державі, пояснюють, що причиною націоналізації стала «невиважена кредитна політика банку, що призвела до втрати банком капіталу».
«Дотримання законодавства, нормативів та планів капіталізації є принциповим для стійкого розвитку банків та фінансової стабільності країни. Акціонери не виконали програму докапіталізації (у 2015 році , тому Національний банк України, зважаючи на системну важливість банку, ініціював входження держави у капітал банку», — заявила учора під час прес-брифінгу голова НБУ Валерія Гонтарева.
ФОТО РЕЙТЕР
Керівництво ж ПриватБанку ж стверджує, що банк, фактично, «поклали» зрежисовані інформаційні атаки проти нього.
Так за словами, першого заступника голови правління ПриватБанку та міноритарного акціонера (у власності 0,36% акцій) Ігоря ГОРОХОВСЬКОГО «після початку військових дій на Донбасі, анексії Криму і на тлі падаючої економіки банк пережив сім (!) інформаційних атак. Кожна з таких підігрітих засобам масової інформації «істерій» обходилась банку у тисячі втрачених наляканих вкладників.
«Але остання атака, яка розпочалася тиждень тому, була найважчою. Кожен день ми оновлювали рекорди за кількістю коштів, виданих паніки Клієнтам в банкоматах і відділеннях», — пояснює ІТ-директор Приват-Банку Дмитро ДУБІЛЕТ. За словами Гороховського, банкоматна мережа видавала готівки більше ніж на 2 мільярдів гривень (!) за день. Такого, каже екс-голова правління ПриватБанку Олександр Дубілет не було навіть в часи загострення воєнних дій. «Тоді люди рекордно знімали 1,6-1,7 мільярда готівки через наші банкомати», — сказав учора під час спільного прес-брифінгу з НБУ Дубілет.
За словами Дубілета, саме цей останній інформаційний тиск на банк і став визначальним для прийняття власниками та керівництвом рішення про його передачу державі.
«Що ж, нас все-таки дотиснули. Це не націоналізація, це — класичне рейдерство. Клієнтам прохання не панікувати, з грошима все буде в порядку. Постраждали тільки власники. І інвестиційний клімат в країні. Втім, його більше немає», — таке повідомлення з’явилось на сторінці бізнесмена Ігоря КОЛОМОЙСЬКОГО у соціальній мережі Фейсбук о першій ночі в понеділок — через дві години після оприлюднення офіційного рішення про перехід ПриваБанку у 100% володіння Міністерства фінансів України. А вже вранці о 10:00 там же з’явився пост, в якому причиною падіння Привату називається інформаційна атака, тільки от Фейсбук-Коломойський у своєму пості відвертіший за менеджерів банку:
«У будь-якій цивілізованій країні нормальна влада допомагає національному бізнесу. У нас же навпаки. Нацбанк горою стоїть за російські банки (гуглити «записи Рожкової»), але пальцем не поворухне, коли на український ПриватБанк йдуть хвиля за хвилею інформаційні атаки. Тому що атаки зрежисовані на Банковій, чи не так, Валеріє Олексіївно? Я завжди дивувався, чому Нацрада не забирає ліцензію у телеканалу Інтер. І інформаційна політика, і російські блакитні вогники з Кобзоном, і навіть публікація пошти продюсера Столярова, 100% агента російських спецслужб не змусили ворушитися наших чиновників. Тепер зрозуміло для чого його залишили. Інтер виконує найбрудніші замовлення Адміністрації президента Порошенко. Саме остання інформаційна атака в прайм-тайм на цьому каналі стала для нас останньою краплею. І вам це не зійде з рук, Льовочкін-Фірташівські мерзотники. Даю слово! Ми могли боротися далі, звертатися до європейських судів і виграли б їх. Але тоді постраждали б вкладники. Гроші люблять тишу. Тим більше в нашій країні, де мільйони громадян уже втратили свої вклади і при Союзі, і в незалежній Україні, коли банки сипалися один за іншим в кризовий час. Масові зняття депозитів призводять до ланцюгової реакції. Ніяка докапіталізація в таких умовах не врятує. Тим більше при потуранні і мовчазній участі в інформаційних атаках Нацбанку. Заради клієнтів ми пішли на цей крок, заради блага майже 20 мільйонів українців».
До слова, від цієї сторінки не раз вже відхрещувалися в команді Коломойського. Але рівень поінформованість автора її постів і систематичність свідчить про те, що якщо це пише й не сам бізнесмен, то людина точно втаємничена у його справи.
КОНТЕКСТ
У 2015 році ПриватБанк пройшов стрес-тестування НБУ, за підсумками якого було визначено розмір дефіциту капіталу і трирічний план докапіталізації банку. Але акціонери не поспішали його виконувати. На початок грудня ПриватБанк залишався єдиною установою з першої двадцятки банків, який все ще не завершив другий етап докапіталізації. НБУ постійно переносив крайній термін верифікації даних про докапіталізацію банку приблизно на 30 млрд грн.
Загальну суму «діри» в балансі банку не називали ні в Нацбанку, ні в ПриватБанку, породжуючи на ринку чутки, що її розмір становить від 100 млрд грн до 152-166 млрд грн, які були «зарезервовані» урядом в Меморандумі з МВФ в 2015-2016 роках для підтримки банківської системи. Причини браку капіталу: кредитування пов’язаних осіб, втрата кредитних портфелів в окупованому Криму і зоні АТО, триразова девальвація гривні.
Опублікований днями Звіт про фінансову стабільність показував, що, за приблизними розрахунками FinClub, непокритий кредитний ризик Приватбанку може становити від 85,4 млрд грн. до 96,6 млрд грн. Тоді прес-секретар ПриватБанку Олег Серга зазначав, що «якість активів у найбільшого банку набагато вища, ніж у інших найбільших», і радив виходити з аудованої інформації. Катастрофічних проблем в ПриватБанку не бачила ні компанія PricewaterhouseCoopers, яка аудировала звіт банку за 2015 рік, ні рейтингове агентство Fitch, яке в кінці листопада підтвердило міжнародний рейтинг банку на рівні «ССС (в України найвищий рейтинг — «В-»).
Досі не було вичерпної відповіді ПриватБанку на підозри у виведенні в 2014 році з країни $1,8 млрд за імпортними контрактами по 42-ох фірм з «приватівським» корінням. Питання виникали і щодо портфелю кредитів пов’язаних осіб — якщо вірити публікації в пресі, а не запевненням банку, то вони становили 80—90% кредитного портфеля юридичним особам, нібито щомісячні втрати процентного доходу становили до 500 млн грн. Але цього не було у звітності банку. «Ми продовжували бути прибутковими і справно повертали кредити НБУ», — підкреслює Дмитро Дубілет. На 1 жовтня поточного року банк був винен Нацбанку 21,1 млрд грн.
Чи обов’язково було націоналізовувати ПриватБанк? Експерти, зокрема спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій ФУРСА, стверджує, що «Націоналізація — це погане рішення. Але воно найкраще з усіх можливих у цій ситуації, в яку нас завела жадібність і неприйняття важливих рішень».
Попри те, що глава МВФ Крістін Лагард привітала рішення України націоналізувати Приват (цитата — нижче по тексту), зрозуміло ж, що цим рішенням про «націоналізацію» Україна дає поганий сигнал зовнішньому світу та інвесторам. По суті, проголошуючи декомунізацію, чинна влада демонструє, що керується абсолютно протилежною логікою дій. Можна сто раз міняти вивіски на вулицях, але достатньо раз провести щось подібне на засідання РНБО в неділю 18 грудня пізно ввечері, щоб дати зрозуміти, що вся ця декомунізація — це просто декор. Чому повинен Президент займатися націоналізацією банку? Чому повинна Рада Національної безпеки займатися націоналізацією банку? Бо, фактично, в Україні не діють інструменти цивілізованої держави — НБУ, Антимонопольний комітет, Служба Безпеки, Держфінмоніторинг зрештою. На руйнування цього інструментарію кланово-олігархічна система витратила багато зусиль. Але влада, що прийшла на хвилі Революції Гідності, передусім мала б працювати на їх відновлення, натомість вони все переводять в «ручний режим», що по суті становить велику небезпеку.
«Коли банк стикається з проблемою нестачі капіталу, то існує декілька рішень. Банк може бути ліквідований або націоналізований, власник може внести необхідний капітал або можна нічого не робити. Так як Приватбанк, банк системоутворюючий, то ліквідувати його не можна. Занадто великий соціальний ефект і дуже сильний удар по фінансовій системі і довірі до неї. Від такого удару оговтуються не скоро. І зовсім інші управлінці. Докапіталізація власниками — це було б найкраще рішення», — стверджує Фурса. «В плані докапіталізації вони повинні були поступово вносити в капітал мільярд за мільярдом. Віддаючи свої гроші, лише знижуючи ризики націоналізації. Але при рівні довіри один до одного осіб, які приймають рішення в Україні, це просто неможливо. Навіть якби у власників і було бажання», — підкреслює експерт.
Чому Коломойський не зберіг Приват, який як стверджують і в НБУ, і Мінфіні, і в АП, має такий потужний відлагоджений інструментарій, і є системним, технологічним та інноваційним банком? Можливо була якась інша проблема в тому, що акціонерами виводилися ресурси, і утворилася така велика діра? Можливо це все тому що, очевидно, власник передбачав, чим це все закінчиться? А чому він це передбачав? Тому що послідовного відтоді як Коломойський став губернатором через депутато-журналістів створювалася атмосфера, в якій виднівся «фінал» для нього і його бізнесу в Україні.
ПІДТЕКСТ
Коли в Коломойського почались проблеми з бізнесом? Відтоді, коли він запропонував супербагатим «доплатити». Відповідну заяву Ігор Коломойський зробив в прямому ефірі на своєму телеканалі «1+1» під час передачі «Право на владу» після участі в засіданні Спеціальної парламентської контрольної комісії з питань приватизації. Тоді Коломойський розповів депутатам про скандальний продаж «Укррудпрому», і хабарі, які виплачував зятю президента Віктору Пінчуку на загальну суму 110 мільярдів доларів. Коломойський навіть запропонував парламенту скасувати результати цієї корупційної приватизації й повернути у володіння держави несправедливо приватизовані активи на багато десятків мільярдів доларів (свої в тому числі). Тоді ж Коломойський передав в Антикорупційне бюро докази підкупу Президента Леоніда Кучми та його зятя Віктора Пінчука. Як повідомили джерела «Дня», НАБУ зараз проводить досудове розслідування кримінального провадження (#42015000000000425).
Для України не менш важливими мали б стати й інші заяви Коломойського, які він зробив під час виступу перед українськими парламентарями минулого року. З-поміж іншого він тоді висловив сумніви, що смерті колишніх очільників Фонду держмайна — Михайла Чечетова та Валентини Семенюк-Самсоненко — були чистим самогубством. Як відомо, Семенюк-Самсоненко загинула у 2014 році, а Чечетов — у 2015 році. Колишні держслужбовці мали безпосередній стосунок до приватизації «Укррудпрому» та її наслідків.
До Революції Гідності похвалитися особистим знайомством з Ігорем Коломойським могли обрані бізнесмени і політики. Але з весни 2014 року олігарх став публічним, очолив Дніпропетровську область. У статусі губернатора він запам’ятався тим, що зміг припинити сепаратистські настрої в регіоні, організував фінансування армії і добровольчих батальйонів. А ще — жорстким конфліктом з Президентом при спробі змінити менеджмент компанії «Укрнафта», де групі «Приват» належить 43%, а державі — 50% + 1 акція — після якого Коломойський пішов з посади голови Дніпропетровської ОДА. Покинувши посаду в 2015 році, Коломойський уникав критичних оцінок влади, навіть в ситуації з арештом одного з його найближчих соратників — Геннадія КОРБАНА. Нещодавно, Ігор Коломойський вступив до політичної партії «УКРОП», очоливши комісію партійного контролю. Бо, як стверджують ЗМІ з посиланням на джерела в партії «збирається займатись політикою відкрито і серйозно».
КОМЕНТАРІ
«ЦІ РІШЕННЯ НЕ Є ЧИЄЮСЬ ПРИВАТНОЮ СПРАВОЮ»
Петро ПОРОШЕНКО, Президент України:
— Вважаю своїм прямим обов’язком роз’яснити суть тих кроків, які вчора та сьогодні здійснені щодо «Приватбанку».
Попри те, що йдеться про приватну банківську установу, ці рішення не є чиєюсь приватною справою. Вони безпосередньо стосуються приблизно половини дорослого населення України — фізичних осіб, які є його клієнтами. Рівно як і понад п’ятдесятьох відсотків усіх юридичних осіб, зареєстрованих в Україні.
Опосередковано від стану справ в цьому банку залежить вся фінансово-економічна ситуація в країні — настільки він великий, чи, як кажуть фахівці, системний.
Через це його не можна помістити в прокрустове ложе стандартних технологій оздоровлення банків. Саме тому ми вдаємося до безпрецедентного рішення — його переходу в cтопроцентну державну власність.
Держава бере на себе відповідальність і гарантує клієнтам «Приватбанку» недоторканість і цілісність їхніх грошей.
Для посилення захисту вкладників «Приватбанку» як невідкладний захід я подав до Верховної Ради законопроект, який надає додаткові гарантії вкладів громадян у цій установі. Вони будуть такі ж самі, як для «Ощадбанку» — як для банку, що на сто відсотків належить державі.
Крістін ЛАГАРД, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду:
— Сьогоднішнє рішення української влади націоналізувати Приватбанк є важливим кроком в її зусиллях забезпечити фінансову стабільність. Це рішення було ухвалено з метою гарантувати надійність операцій банку, з огляду на його системну роль у фінансовій системі України та враховуючи недостатність зусиль останніми місяцями щодо посилення адекватності його власного капіталу.
Забезпечення виконання всіма банками, які працюють в Україні, регулятивних вимог та вимог до капіталу є визначальним для підтримки суспільної довіри до банківської системи та посилення спроможності банків підтримувати продуктивні дії, необхідні для добробуту народу України.
Тепер важливо, щоби процес націоналізації був підтриманий рішучими зусиллями для максимального повернення позик, виданих пов’язаним особам, та призначення незалежної управлінської команди, щоби повернути банкові стійкість та мінімізувати витрати держави та платників податків у відповідності до законодавства та найкращих світових практик.
МВФ продовжуватиме підтримку України в її зусиллях побудови сильних інституцій, посилення прозорості та забезпечення поступу структурних реформ, що є критично важливими для досягнення потужного та стійкого економічного зростання.
Богдан ДАНИЛИШИН, голова Ради Національного банку України:
— В сучасних умовах рішення про «Приватбанк» є відповідальними, що створить надійний фундамент для подальшої роботи як «Приватбанку» так і всієї банківської системи країни. «Приватбанк» є системним банком, важливим для фінансової системи держави і найбільшим ощадним банком країни. Я вважаю, що це правильне рішення органів державної влади і Національного банку на теперішньому етапі розвитку країни. Держава розуміє його значення для фінансово-економічної безпеки країни та й національної безпеки як такої. Крім того, надійність банків, власником яких є держава — «Ощадбанк», «Ексімбанк» та ін., — сьогодні підтверджена їх ефективною роботою і довірою вкладників.
Держава в особі Міністерства фінансів стане власником 100% акцій ПАТ «Приватбанк» і гарантує безперебійне функціонування цієї установи та збереження коштів його клієнтів. Це запорука того, що всі вклади і заощадження повністю зберігаються. Клієнтам банку немає причин для хвилювання про долю та збереженість грошей, якщо держава бере відповідальність на себе. Ці дії відбуваються у чіткій координації з міжнародними фінансовими організаціями та за їхньої підтримки.
Крім того, приватні акціонери «Приватбанку» звернулися до уряду з пропозицією, аби держава в інтересах клієнтів банку стала його повним власником. Це є запорукою подальшої спільної та послідовної роботи з вкладниками банку.
Прийняті рішення також забезпечать плавний перехід, стабільну діяльність Приватбанку у звичному режимі.
Ще раз наголошую: на даному етапі таке рішення є абсолютно виваженим, воно дає змогу забезпечити фінансову стабільність і підвищити ефективність роботи і прозорість банківської системи країни.
Віталій ШАПРАН, фінансовий аналітик:
— У кредиторів і вкладників «Приватбанку» немає приводу для занепокоєння, з понеділка кредитний ризик банку різко знижений, оскільки всі його ризики на себе взяла держава. Держбанки в Україні, як і раніше, залишаються надійними в довгостроковій перспективі, а їхні операції гарантовані державою як емісійним центром. Що це означає? Якщо у банку виявляться проблеми, держава може або через держборг (те, що сталося зараз) або через емісійний механізм докапіталізувати банк.
Ні, націоналізація «Приватбанку» на курсі гривні істотно не відіб’ється. Я допускаю сплеск активності на готівковому ринку, однак держава вливає в капітал банку тридцятирічні облігації внутрішньої держпозики на суму близько 150 млрд грн. По-перше, це зовсім не означає, що у банку діра в балансі саме на 150 млрд грн, зазвичай докапіталізація проводиться з запасом, для стійкої динаміки Н2 — нормативу адекватності регулятивного капіталу. По-друге, в грудні «Приват» був непогано забезпечений ліквідністю, і це не означає, що всі 150 млрд ОВДП відразу викинуть на вторринок перетворять на готівкову гривню і почнуть насичувати нею ринок. Цей пакет може витрачатися поступово протягом багатьох років.
Чи будуть зупинені платежі і введена тимчасова адміністрація (ТА)? За стандартної процедури з неплатоспроможним банком обов’язково вводиться ТА. Введення ТА також бажано для контролю за процесом переходу банку до нового власника.
«ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ... МИ ПЕРЕЖИЛИ СІМ ІНФОРМАЦІЙНИХ АТАК»
Олег ГОРОХОВСЬКИЙ, перший заступник голови правління в «Приватбанку»:
— «Приватбанк» стає державним банком.
Чи знав я про це, коли писав свої попередні пости, в яких це спростовував?
Звісно, ні, я й зараз не дуже вірю в те, що це зі мною відбувається.
І весь час думаю, що якщо як слід протерти очі, то я прокинуся...
Відповім на найважливіше запитання, що хвилює наших клієнтів:
З вашими грошима на поточних, депозитних, карткових рахунках, фізичних та юридичних осіб, з вкладами у «Сервіс вигідних вкладень» нічого не станеться. Це було ключовою умовою переговорів про зміну власності.
Банк працюватиме далі в стандартному режимі.
У банку з’явиться новий голова правління, Олександр Шлапак, який сформує нову команду топ-менеджерів. Стара команда готова й надаватиме їм усіляку підтримку.
Упевнений, що клієнти і працівники не відчують різниці в роботі банку.
Карета не перетвориться на гарбуз, коли проб’ють куранти.
Це не кіт у мішку.
Банк сьогодні — це унікальна роздрібна машина з неймовірним потенціалом, яка працює як годинник і може з дуже низькими витратами обробляти маленькі операції, мільйони операцій.
Наш головний актив — наші працівники у відділеннях і в головному банку залишаються. Багато хто з них — справжні професіонали, за яких мені не соромно, і я пишаюся, що працював з ними в одному колективі понад двадцять один рік, створюючи з нуля бізнес індивідуальних віп-клієнтів, зайнявся картковим і роздрібним бізнесом, коли у нас не було й мільйона карток, а частка за депозитами була менш як 20%.
Буде багато офіційних коментарів і заяв щодо цієї ситуації. Думаю, коли пристрасті вщухнуть, я напишу детальніше, як це все відбувалося і як ми працювали останні три роки. Поки пишу, не надто вдаючись у подробиці.
Звичайно, банку потрібна була докапіталізація та поліпшення застав під кредити.
І був план, розписаний до 2018 року. Але щоб його виконувати, неодмінною умовою була стабільна, прибуткова робота банку й бездоганна платіжна дисципліна.
І банк працював безперебійно й прибутково. Хоча після початку військових дій і на тлі падіння економіки ми пережили сім інформаційних атак. Кожна атака призводила до відтоків коштів фізичних осіб і корпоративних клієнтів.
Кожна з цих атак виявилася б смертельною для будь-якого іншого банку.
Найпотужнішою була остання атака. Щодня ми оновлювали рекорди щодо кількості коштів, виданих переляканим клієнтам у банкоматах і відділеннях. Наша банкоматна мережа останні дні видавала понад 2 мільярди гривень на день. При тому, що попередні рекорди ледве дотягували до 1,5 мільярда у пікові дні. Наші героїчні інкасатори й касири кас перерахунку працювали цілодобово, незважаючи на втому й погодні умови.
Нам так не хотілося нікого підводити.
Ми отримали стільки слів підтримки. І заради цього, можливо, й варто було через це пройти.
Наразі ми не порушили жодного зобов’язання перед клієнтами.
У черзі на ранок понеділка немає жодного невиконаного клієнтського платежу.
Рішення про добровільну й мирну передачу банку у володіння державі було прийняте в той момент, коли ми зрозуміли, що цю інформаційну атаку ми можемо не пережити й що під загрозою можуть опинитися наші клієнти.
На завершення є дуже позитивний момент у всій цій історії.
Вона відбувається під Новий рік.
Новий рік — таке особливе свято, ми всі стаємо хоч на хвилинку дітьми й починаємо вірити в краще.
Я дуже вірю в те, що в усіх наших клієнтів і колег у Новому році буде лише приємний клопіт, особливо фінансовий!
І дуже хочу подякувати всім за підтримку!
У нас найкращі клієнти у світі!
А колектив банку просто СУПЕРМЕНИ й СУПЕРМЕНШІ.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
«МИ З ВАМИ СТАЛИ СВІДКАМИ ДИВНОЇ Й ДОСИТЬ ЦИНІЧНОЇ ІСТОРІЇ»
Дмитро ДУБIЛЕТ IТ-директор «Приватбанку»:
— Дорогі друзі, сьогодні «Приватбанк» стає державним банком.
Це несподівана новина (зокрема й для мене, повірте), але хвилюватися не варто. У цьому посту спробую зібрати відповіді на всі запитання, які можуть вас зараз хвилювати.
1. Чи треба переживати клієнтам за свої гроші?
Ні, переживати не треба. Усі кошти на поточних і депозитних рахунках усіх фізичних та юридичних осіб будуть цілі й збережені. Це гарантує держава.
2. Чому це сталося?
Відтоді як почалася війна, наш банк пережив сім інформаційних атак. Будь-який інший банк не пережив би будь-якої з них.
Але остання атака, яка почалася тиждень тому, була найважчою. Щодня ми оновлювали рекорди щодо кількості коштів, виданих охопленим панікою клієнтам у банкоматах і відділеннях.
До речі, в суботу, коли паніка почала помалу вщухати, контрольний постріл зробив «Інтер» у вечірньому випуску новин: «У понеділок «Приватбанк» припинить усі платежі! Утім, ми не отримали ні підтвердження, ні спростування цієї інформації від прес-служби банку». Думаю, для журналістів «Інтера» уготоване окреме місце в пеклі (від прес-служби пекла я спростування не отримав).
3. Що буде з «Приватбанком» далі?
Головне, банк працюватиме далі в стандартному режимі.
Новим головою правління банку стає Олександр Шлапак (це чудова новина!), який має незабаром сформувати нову команду топ-менеджерів. Формально, перехідний період, протягом якого ми вводитимемо в курс справи нову команду, триватиме кілька місяців.
Страшно зізнатися, але я не думаю, що клієнти або працівники відчують особливу різницю в роботі банку. У нас усе працює як годинник. У головному офісі й у відділеннях залишаються ті ж професіонали. У банку створена унікальна корпоративна культура. Усе це нікуди не подінеться, коли ми підемо.
І я не вірю, що держава відбере айпади у наших співробітників у відділеннях і замість них вручить їм рахівниці.
4. Чи можна нас назвати обманщиками через те, що раніше ми виключали варіант націоналізації?
Насправді нас ніхто не думав націоналізувати. Так, були показники, які у нас погіршилися в результаті війни й падіння економіки (як у всіх банків), і ми спокійно рухалися за трирічним планом, затвердженим з Нацбанком. Ми продовжували бути прибутковими і справно повертали кредити НБУ.
Але, на жаль, сталося те, що соціологи називають «самовиконуваним» пророкуванням. Відтоді як наш улюбленець Онищенко зареєстрував два роки тому законопроект про націоналізацію «Приватбанку», цю тему почали регулярно розкручувати ворожі ЗМІ. Так націоналізація перетворилася на страшилку, що лякала наших вкладників, і це в результаті й призвело нас до цієї ситуації.
5. Чим займатимуся далі я?
По-перше, я, як і всі мої колеги, зроблю все, щоб перехідний період тривав якомога гладше — і для клієнтів, і для наших працівників. Допомагатиму новому керівництву банку стільки, скільки треба.
«Приватбанк» — це наше дитя (вибачте за пафос). Навіть якщо це дитя тепер житиме в новій сім’ї, ми все одно стежитимемо за тим, щоб воно було сите, здорове й носило теплі шкарпетки :).
Що після банку? Я поки не вирішив. З одного боку, у мене є друга справа мого життя — iGov (нагадаю, з банком цей проект не пов’язаний). Можливо, я почну їм займатися не 10% часу, як раніше, а full time, на 100% часу.
З другого боку, у мене немає достатньої фінансової подушки, щоб надовго присвятити себе волонтерській роботі... Словом, думатиму й триматиму вас у курсі.
Дорогі друзі, шановні клієнти й співробітники, дуже дякую за вашу підтримку. Ми з вами стали свідками дивної й досить цинічної історії, подробицями якої ми ще з вами ділитимемося.
Але головне, що з самим банком усе буде гаразд. Усіх з наближенням свят!
