Українська влада має спростити умови залучення інвестицій в агросектор. Інакше країна ризикує програти світову конкуренцію в одній з найперспективніших своїх галузей — аграрній. Такого висновку дійшли учасники V Щорічного форуму «Агробізнес України», організованого Інститутом Адама Сміта. Близько 150 вітчизняних та іноземних агроекспертів упродовж трьох днів обговорювали в Києві головні виклики, що стоять перед українським і світовим АПК, давали рекомендації, як не програти аграрний бій на світовому майданчику. Прозвучало дуже багато цікавих пропозицій. Прикро одне, окрім спікерів, керівників агрокомпаній та журналістів, почути ці меседжі було нікому: представників влади було лише кілька осіб, і вони здебільшого обмежувалися власними виступами.
УКРАЇНА ЗБИРАЄ ЛИШЕ ТРИ ТОННИ ЗЕРНА З ГЕКТАРА, А МОЖЕ — ВДВІЧІ БІЛЬШЕ
«Україна повинна максимально використовувати свій аграрний потенціал, аби відновити статус «житниці Європи», — каже спеціальний гість форуму, глобальний інвестор, голова Rogers Holdings, засновник Rogers International Commodities Index (RICI) Джим Роджерс. Останні 20—30 років основні інвестиції крутилися у фінансовому секторі, розповідає він. Але зараз формуються інші глобальні тренди, і головний акцент робитиметься на природні ресурси, зокрема на АПК. «Інвестувати у фінансовий сектор стане менш цікаво, а ось сільське господарство стане захопливою грою. Найкраще у сільському господарстві — це бути фермером, адже так людина має можливість вирощувати врожай. Якщо ви фермер, то можете надалі розширюватися і отримувати більше грошей. Упродовж наступних 30 років люди, так чи інакше зайняті в сільському господарстві, зароблятимуть величезні гроші, і це факт... На цьому тлі Україна може повернути звання «житниці Європи» і навіть стати «житницею Азії», — каже Роджерс. Він також переконаний, що ставку потрібно робити на співпрацю з азійськими країнами, зокрема на Китай. «Вивчайте китайську мову, тому що основні тренди формуватимуться і торкатимуться азійського напряму», — дає рекомендацію всесвітньо відомий інвестор.
Дискусія форуму засвідчила, що головний виклик для українського АПК полягає в тому, а що ж виробляти: й надалі сировину чи вдаватися до глибокої переробки, щоб експортувати готові продукти, тобто заробляти за рахунок більшої доданої вартості.
Керівника групи аналітиків InformaAgra Алан Бульон вважає, що в найближчій перспективі Україна отримає велику перевагу, зокрема у вирощуванні зернових. На його думку, спільно з Росією і Казахстаном вона зможе на 87% перевищити обсяги експорту зернових порівняно зі США.
Президент «Української зернової асоціації» Володимир Клименко згоден з тим, що зерновий напрям має бути пріоритетним для України. Підстави для цього вже є: за підсумками 2013 року Україна посідає 10 місце з виробництва зернових і 7 місце у світі з їх експорту (22 мільйони тонн зернових), прогнозує він. При цьому Клименко зазначає, що треба розвиватися, наслідуючи передові зернові країни і, відповідно, — ініціювати підписання договору з аграрними міністерствами США, Франції та Бразилії. «Нас мають цікавити найкращі світові технології, а не створення зернового пулу з відсталими країнами», — резюмував він про перспективи спільного виробництва зерна в трикутнику Росія-Казахстан-Україна.
Найбільш ліквідний ринок для збуту українського зерна — це Європейський союз, додає президент «Української аграрної конфедерації» Леонід Козаченко. За його словами, експортні потреби Європи — 5 мільйонів тонн зерна на рік. Сьогодні, зазначає він, Україна збирає лише 3 тонни зерна з гектара, тоді як може давати удвічі більше!
Зерновий напрям — правильний, у свою чергу зазначив директор департаменту агробізнесу ЄБРР Жіль Меттеталь. Але потенціал України значно ширший. На його думку, Україні не потрібно зациклюватися на зерновому напрямі як джерелі постачання сировини. «Ми всі говоримо про зерно, але треба говорити про м’ясо. Україні варто робити акцент на м’ясному напрямі. Треба також використовувати величезний потенціал біомаси. Це той потенціал, на який має звернути увагу Україна», — називає він нові напрями розвитку вітчизняного АПК.
На останньому, за словами заступника міністра аграрної політики і продовольства України Олександра Сеня, держава робить наголос. «Нині в Україні 153 інвестиційні проекти у тваринництво, які перебувають на різних етапах реалізації. Після їх втілення виробництво українського молока зросте щонайменше на 4% і на 4,5% виробництво м’яса», — прогнозує він.
ЗА 20 РОКІВ У СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ НАДІЙШОВ $1 МІЛЬЯРД ДОЛАРІВ З-ЗА КОРДОНУ. НЕОБХІДНО — ПОНАД $70
Проте, схоже, аргументи чиновників не дуже впливають на інвесторів. За словами Жіля Меттеталя, банк готовий 2013 року виділити на агропроекти близько 300 мільйонів євро. Але остаточна сума залежатиме від того, чи вдасться Україні розв’язати основні проблеми в АПК. Усе ще чинником, що стримує розвиток АПК, за його словами, залишається непередбачуваність політики в Україні. «Наприклад, заборонні експортні заходи. Але позитивно, що завдяки діалогу цього року їх вдалося уникнути. Проте цього не достатньо», — каже він.
А гроші АПК ще як потрібні. За оцінками Козаченка, аби розкрити потенціалу АПК, потрібні величезні вкладення. «Інвестиції в Україну торік становили $4,5 мільярда. За останні 20 років у сільське господарство України вклали $1 мільярд з-за кордону. Проте необхідно понад $70 мільярдів, аби вийти на цю врожайність (6 тонн з га. — Авт.), з яких більш як $3 мільярдів необхідно вкласти в логістичну систему України», — підсумував Козаченко.
Україні дійсно треба замислитися над тим, як збільшити обсяги вливань в АПК, підтримує попереднього промовця голова представництва IFC в Україні Олена Волошина. Нинішня модель ведення агробізнесу в Україні, каже вона, швидше нагадує Латинську Америку (низький рівень держпідтримки, ставлення до ГМО і легкість ведення бізнесу), аніж Європу. Проте, впроваджуючи її, каже вона, у нас чомусь забувають про потужні інструменти залучення фінансування, наприклад, про аграрні розписки. У Бразилії вони допомогли залучити 2012 року $65 мільярдів, каже Волошина. «Тому у Бразилії та інших країн є чого повчитися, зокрема запрвадження такого інструменту, як аграрні розписки», — резюмувала вона.
Попри всі ці проблеми інтерес міжнародних інвесторів до ринку цінних паперів українських агрокомпаній зберігається, каже аналітик GoldmanSachs Ніна Дергунова. «Упродовж останніх кількох років обсяг піднятого капіталу на ринку акцій становив близько $2 мільярди. Здебільшого ці кошти було зароблено на ринках лондонських і варшавських бірж, оскільки там найкраща база інвесторів. Це скандинавські країни, Велика Британія, польські пенсійні фонди. Вони проінвестували близько 60% інвестицій із тих двох мільярдів, які підняли за останні 5—7 років на ринку. Але загальна капіталізація поточних торговельних компаній в українському агросекторі становить не більш як 6 мільярдів доларів, що не так багато порівняно з великими локальними гравцями у Бразилії, США», — каже вона. Обсяг торгів для українських агрохолдингів, за словами експерта, також досить невеликий — загальна ліквідність сектора всього лише $4 мільярди. Подальший інтерес міжнародних інвесторів до українських компаній, за її словами, залежатиме від 5 чинників: стійкість бізнес-моделі компанії (наприклад, вертикальна інтеграція, диверсифікація в суміжні галузі), сильні позиції компанії на ринку, ліквідність акцій, повернення інвестицій і зростання прибутковості компанії, якість менеджменту та управління ризиками.
ІЗ 32% НАСЕЛЕННЯ, ЩО МЕШКАЄ В СЕЛІ, ЛИШЕ 8% ПРАЦЮЄ В АГРОСФЕРІ
Присутній на Форумі голова Державного агентства земельних ресурсів України Микола Тимченко вважає, що вирішити всі озвучені вище проблеми частково допоможе якомога швидке відкриття ринку землі. «Ситуація, з якою ми сткнулися, свідчить про те, що коли залишимо все як є, то це призведе до безконтрольності ситуації і до вимирання українського села. Дискусія полягає в тому, як відкривати, за якими правилах, як знайти компроміс між інтересами великого, середнього, дрібного бізнесу і власниками паїв», — наголосив він.
Поки закону немає, ринок диктує свою модель українського АПК. Як розповів голова фермерського господарства «Муравський шлях» Володимир Львов, сьогодні вона має приблизно такий вигляд: приватні селянські господарства — близько 4,5 мільйона (обробляють понад 5 мільйонів га землі), сільгосппідприємства — 14 тисяч (18—19 мільйонів га) і близько 100 агрохолдингів (12 мільйонів га). Так, агросектор укрупнюється.
Незважаючи на зростання кількості великих агрохолдингів, майбутнє українського АПК — не лише за ними, кажуть міжнародні експерти. «Слід усвідомити, що є досить невеликі підприємства і ці підприємства без підтримки живуть, закуповують обладнання і отримують прибуток», — розповів про свій погляд на проблеми і перспективи українського сільського господарства радник правління з питань сільського господарства ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» Жан-Жак Ерве. За його словами, сьогодні важливо думати про стабільність для фермерів і підприємств.
«За фермерською моделлю розвитку — аграрне майбутнє України», — додає Львов. За його словами, сьогодні в одному українському фермерському господарстві зосереджено в середньому близько 1,2 га землі, тоді як в Італії цей показник сягає 7 га, у Німеччині — 20—25 га, а у Франції — 30—35 га.
При правильному підході, продовжує президент SASUKRAINE-AGRI (група «Льон-Десна») Мішель Терещенко, навіть невеличка інвестиція (у 2—3 тисячі євро) в індивідуальне господарство принесе до 1800 євро прибутку. «Таким чином, вже незабаром за прибутковістю на селі люди зможуть жити набагато краще, ніж у місті», — називає він ще один аргумент на користь створення державою умов для розвитку дрібного фермерства в Україні.
Проте, аби всі ці прогнози справдилися, твердять експерти, треба негайно розв’язати кадрову проблему. «З 32% населення, що мешкає на селі, лише 8% працює в агросфері. Зростання попиту на виробничі професії спостерігатиметься як в аграрній, так і в інших сферах. Ми боротимемося за це найближчі 5—10 років», — зазначає заступник генерального директора холдингу «Мрія» Владислава Рутицька.
