69 років — це великий термін, за який могли б зарубцюватися багато ран, але національна рана кримськотатарського народу не загоюється. Звичайно, озираючись на півстоліття назад, я можу сказати, що багато чого змінилося. Минув той час, і, я впевнений, безповоротно, коли радянські відставники могли безкарно бити ногами кримськотатарських діточок, а кримські силовики поливати мирних людей із брандспойтів і «пригощати» міліцейськими кийками. Змінився й сам кримськотатарський національний рух.
Коли в середині 60-х років минулого століття мені пощастило зблизитися з кримськотатарським національним рухом, який тільки зароджувався, мені було приємно бачити, як стихійно виникають ініціативні групи представників народу з паростками майбутнього правового суспільства. Вже сьогодні можна сміливо сказати, що вплив кримськотатарського національного руху в загальносоюзному правозахисному русі неможливо перебільшити. Не слід забувати, що півстоліття тому саме національне існування кримськотатарського народу було під сумнівом.
Сьогодні ситуація змінилася. Кримськотатарський національний рух домігся хоч і неповного, та все ж відновлення національних прав. У Криму сьогодні, незважаючи на запеклий опір кримської і загальноукраїнської адміністрації, функціонують демократично обрані органи місцевої і загально-кримської кримськотатарської національної структури, а також кримськотатарський телевізійний канал, радіостанція «Мейдан», вільні газети і журнали. По всьому Криму триває стихійне відновлення національних пам’яток і працюють підприємства, керовані кримськими татарами. Я впевнений, що й відновлення історичної топоніміки теж не за горами.
За всі ці досягнення кримськотатарський народ заплатив багатьма роками в’язниць і людськими жертвами, і хочеться сподіватися, що жертви національних героїв не будуть забуті.
Водночас антикримськотатарські сили намагаються повернути колесо історії назад. Президент Янукович розчерком пера виключив членів кримського меджлісу з Ради щодо кримськотатарського питання при Президенті України, а на їхнє місце призначив осіб, які нікого, крім себе, не представляють. Кримська адміністрація спробувала влаштувати кримськотатарське національне свято на противагу святу, організованому меджлісом. Крім цього було зроблено спробу торпедувати жалобний мітинг із нагоди національної трагедії (депортації). Обидві спроби безславно провалилися. Місцева влада безсоромно оголосила, що на мітинг прийшло тільки орієнтовно сім тисяч осіб. Не знаю, панове, але на фотографіях із сьогоднішнього мітингу народу разів у десять більше, і без малого чотири тисячі міліцейських чинів серед цієї маси демонстрантів не надто помітні.
Можливо, ніхто й не робить висновків з уроків історії, та все ж дозволю собі нагадати, що кримськотатарський національний рух не був зломлений куди більш сильним монстром комуністичного тоталітаризму. Не вдасться його зламати і сьогоднішнім спадкоємцям тоталітарного минулого.
18 травня 2013, grigorenko.org
