Переживши понад рік поневірянь по різних інстанціях, аж до приймальні Президента, у пошуку справедливості, мати звинуваченого у вбивстві юнака — Людмила Бондаренко — нині каже: повірила, що правосуддя в Україні все-таки існує. Хлопця, якому загрожувало довічне ув’язнення, виправдав суд присяжних.
Уперше в українській судовій практиці вердикт у кримінальній справі винесено колегіальним судовим органом — у складі двох професійних суддів і трьох присяжних від громадськості. Де-факто суд присяжних у Зарічному районному суді, що в Сумах, запрацював у березні нинішнього року, приступивши до розгляду справи Олександра Бондаренка. Хлопець, котрому інкримінувався розбійний напад на двох пенсіонерок, міг потрапити за грати пожиттєво. Обвинувачений скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким кримінальне провадження може здійснюватися присяжними, і подав відповідне клопотання.
За словами головуючої у процесі над Олександром судді Ірини Климашевської, присяжні беруть участь у розгляді справи спільно з суддями, забезпечуючи, відповідно до Конституції України, безпосередню участь народу в здійсненні правосуддя. На відміну від США, де присяжні лише визначають, чи був злочин, чи винний підсудний у його скоєнні й чи був у підсудного умисел його вчиняти, в Україні вони на рівних з суддями вирішують, якою має бути міра покарання. Першими в Зарічному районному суді присяжними запрацювали жінки: дві виховательки дитячого садка і соціальний педагог із місцевої школи. Розглянувши справу Олександра Бондаренка, суд виправдав 21-річного юнака, який провів у слідчому ізоляторі понад рік. Було взято до уваги, що «основна частина доказів здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства».
КОМЕНТАРI
Людмила БОНДАРЕНКО, мати підсудного:
— Я вдячна адвокатам і суддям, які поставилися об’єктивно до розгляду справи. Слава Богу, що в нас все-таки можна добитися справедливості. Якби ви знали, скільки усього довелося пережити за цей рік: оббивала пороги Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, навіть приймальні Президента України. Зізнання в злочині, якого він не робив, у мого сина просто «вибила» міліція, застосовуючи усілякі тортури: тримали всю ніч, мучили електрошокером, одягали протигаз, щоб задихався... Насправді ж я знаю, що син був тієї ночі, коли стався злочин, удома. Треба було на когось «повісити» цей злочин. А Олександр був «на замітці» в міліції, тому що якось із товаришем накурилися коноплі... Присяжні заглибились у всі обставини, дуже уважно й добросовісно поставилися до розгляду справи. Зокрема проаналізували, скільки було порушень у діях представників правоохоронних органів, і те, що в протоколі затримання вказано відомості, які не відповідають дійсності.
Олександра КОВАЛЬОВА, адвокат:
— Як адвокат із 35-річним досвідом роботи, можу стверджувати, що суд присяжних Зарічного районного суду спрацював дуже професійно. До практикування такої форми правосуддя ставлюся позитивно, і насамперед тому, що таким чином враховується не лише «буква закону» й думка юристів, а й думка народу.
Олександр ВОВК, адвокат:
— Одного прикладу ще недостатньо для того, щоб робити висновки про ефективність чи неефективність суду присяжних як елементу української судової системи. Ще немає, як то кажуть, «накатаної практики». Це лише крок у впровадженні прецедентного права.
Володимир ЛИХОВОЗ, адвокат:
— Як правозахисник, я обома руками за введення інституту присяжних. Він діє у всьому світі, базується на принципах людяності й, не побоюся цього слова, істинної справедливості. Адже при такому підході беруться до уваги не лише факти, а й обставини, за яких було скоєно злочин; у якому психологічному стані перебувала людина тощо. В Україні досі застосовувалася правова система романо-германського зразка, зараз же йдеться про застосування принципів англосаксонської правової системи, де основним джерелом права виступає судовий прецедент. На моє переконання, введення інституту присяжних — це один із кроків на шляху становлення демократії в Україні.
