119 депутатів від фракції Партії регіонів, 23 народні обранці від Комуністичної партії і шість позафракційних парламентарів підписали резонансне звернення до Сейму Польщі із проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу». «Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польща, підтримати рішення сенату, визнати Волинську різанину ОУН-УПА геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів», — йдеться у документі.
Підписанти переконані, що «народ України не знає правди про ті страшні події», оскільки представники ксенофобських, антисемітських та неонацистських настроїв «активно використовують парламентську трибуну для пропаганди цих поглядів».
Натомість представники «Свободи», до яких, зокрема, апелюють у своєму зверненні 148 народних депутатів, переконані, що такі заяви не є провокацією конкретно проти їхньої політичної сили і розцінюють їх як провокацію проти всіх українців. Таку думку підтримують і історики, зокрема, Володимир В’ятрович, який розцінює звернення як «абсолютне історичне невігластво» у розумінні самої суті українсько-польського конфлікту.
Утім, за нашою інформацією після спілкування з депутатами, сам факт появи відповідного листа викликаний, по-перше, бажанням відвернути увагу медіа і громадськості від блискавичної ухвали за один день (четвер, 4 липня) низки законів, необхідних владі. Знаково, що тоді їх було прийнято більше, ніж за весь період роботи другої сесії ВРУ. Зокрема, мова йде про набрання необхідної кількості голосів за так званий закон про векселі, який представник від «УДАРу» Тарас Кутовий у ефірі «5 каналу» вже встиг назвати «величезною аферою»; розширення повноважень Міністерства доходів і зборів, яке отримало право бути збирачем і контролером у одній особі; довічне призначення суддів винятково з подачі Президента України тощо.
По-друге, документ є черговою спробою спровокувати представників націоналістичної течії в українському парламенті на радикальні дії. Частково тактика спрацювала: вже зараз бачимо багато заяв із боку свободівців, які пообіцяли найближчим часом оприлюднити офіційне подання щодо звернення регіоналів, комуністів та кількох позафракційних депутатів.
По-третє, звернення до польського Сейму грає на руку прихильникам конфліктів у практиці польсько-українських взаємин. Простіше кажучи, це — ще один бал до позицій представників так званих проросійських шовіністичних кіл, які дискредитують ідею європейської інтеграції України й активно пропагують необхідність вступу до союзу з Росією у формі членства в Митному союзі.
По-четверте, заява третини українських депутатів — чергова спроба загравання з пострадянським виборцем, поділ на уявні групи ворогів і героїв народу. Раніше подібну технологію можна було спостерігати під час «антифашистського мітингу» регіоналів, тому є підозра, що авторами обох маніпуляцій є одна команда політрадників.
І останнє, в контексті підписання звернення до польського Сейму варто згадати про ефемерну в українських реаліях категорію політичної відповідальності. Адже що найгірше — народні обранці, які підписують подібні заяви, абсолютно не думають (не можуть або не хочуть) про наслідки свого вчинку. Складається враження, що відповідні документи підписують «за замовчуванням», навіть не вникаючи у суть самого питання.
Про існування такої практики «Дню» розповів і позафракційний депутат Олесь ДОНІЙ: «Хочу насамперед зазначити, що, крім регіоналів та комуністів, заяву зокрема підписали чотири висуванці від «Батьківщини», які теоретично мали б стояти на українських позиціях. Але люди, які підписали цю заяву, всебічно залежні від влади, тому яку основну ідеологію бере влада — ці люди будуть іти за цією ідеологією як флюгер: вони будуть підписувати все що завгодно, незалежно від своїх внутрішніх переконань. А щодо того, чому лише половина регіоналів поставила свої підписи під документом, то голосування за ті чи інші документи, які просуває, приміром, Кабінет Міністрів, не завжди набирає всі 100% від Партії регіонів. Тобто ступінь залежності, ступінь самостійності у прийнятті рішень — різний у кожного депутата. У даному разі підписи поставили найбільш залежні й ті, хто не має в собі психологічних сил для того, щоб не поставити підпис. Тому 148 осіб — це люди у повній мірі залежні від влади, і ми розуміємо, що цей лист виник як абсолютне продовження політики нинішньої влади, політики, спрямованої на обмеження та ліквідацію української ідентичності».
ЯК ВІДРЕАГУВАЛИ НА ЗВЕРНЕННЯ У ПОЛЬЩІ?
«Я так само здивований, як і українська меншина в Польщі, — коментує «Дню» Мирон СИЧ, депутат Сейму Республіки Польща. — В цілому в польському суспільстві велике здивування, що в такій ситуації частина депутатів Верховної Ради стає проти процесу єднання між Україною та Польщею. Якщо ми говоримо про «геноцид» і хочемо дотримуватися однієї лінії, то треба враховувати, що до злочинів вдавалися обидві сторони. Попри те, що Польща є поважним партнером України і що перед останньою є можливість підписання Угоди щодо асоціації з ЄС цієї осені, такі дивні заяви навряд чи сприятимуть цьому. Треба, щоб історики вирішували ці справи, а не політики; щоб суд вирішував, хто винен. Погано, якщо політики хочуть вирішувати за історію і за орган, який покликаний це робити. Те, що українські депутати надіслали такого листа, — це виразно означає, що Українська держава має, на нашу думку, внутрішню велику проблему, і дехто хотів би чужими руками вирішувати певні політичні справи. Але це заява комуністичних, лівих сил. На щастя, це лист не від усієї Верховної Ради».
Звичайно, всю цю ситуацію мають в першу чергу коментувати представники Партії регіонів. Але ми чи не вперше зіткнулися з повальним небажанням регіоналів говорити. Причому стосувалося це як тих, хто підписав звернення (Володимир Олійник, Володимир Макеєнко, Дмитро Шпенов), так і тих, хто не ставив свого автографа (Олег Зарубінський, Юрій Мірошниченко говорили з помічником). Дехто відмовлявся без аргументів, а дехто просив передзвонити і більше не брав трубку. Небажання депутатів коментувати ситуацію лише посилює підозру про їх несамостійність та виконання «замовлення», можливо, навіть не з України. Єдиний, хто погодився говорити — Михайло Чечетов, але у своєму звичному стилі: «Україна має очиститися від фашистів, інакше нас не приймуть в Європу». Хоча 148 це не 450 і навіть не 226, це меншість, яка розколює країну. Серед них також — Владислав Лук’янов, Нестор Шуфрич, Олена Бондаренко, Інна Богословська, Анатолій Кінах, Віктор Тихонов...
Питання, хто ініціював це звернення й яким чином відбувався відбір підписантів, залишаються відкритими. Але незнання своєї історії є неприпустимим для депутата.
