Цими днями українці вшановують подвиг учасників Революції Гідності, водночас не зводячи очей із можновладців, яких власне криваві події Майдану до влади й привели. Минув рік відтоді, як на вулицях Києва злочинці режиму Януковича офіційно фізично знищили 106 мирних простестувальників, проте лише 11 лютого 2015 року, за тиждень до скорботної річниці, Петро Порошенко ніби похапцем видає указ — «Установити в Україні День Героїв Небесної Сотні, який відзначати щорічно 20 лютого».
У контексті цього пригадується вислів Ліни Костенко, яка на останніх позачергових виборах Президента, віддаючи свій голос, побажала: «Той вуж, який переможе, хай не захоче бути гадюкою».
Напередодні річниці розстрілу Небесної Сотні «День» дізнавався, на якому етапі нині розслідування вбивств активістів та чи вистачить новому урядові політичної волі, щоби покарати винних.
Якщо переглянути стрічку новин групи «Небесна Сотня» у Facebook — найбільш відвідуваного джерела, яке відстежує і координує події, пов’язані з іменами загиблих героїв, — складається враження, ніби цим питанням опікуються належним чином. Окрім масових заходів, які відбулися й відбудуться в центрі Києва 18 — 20 лютого, група анонсувала безліч предметних зустрічей та конференцій.
Наприклад, круглий стіл 19 лютого провела «Пошукова ініціатива Майдану» із залученням юристів, представників МВС і Генпрокуратури; у кінотеатрі «Панорама» київські студенти представили аматорський фільм власного виробництва, присвячений Героям Небесної Сотні. Свою програму показала також ГО «Ініціативна група поранених/постраждалих на Майдані».
Натомість жодних офіційних жестів із боку МВС чи Генпрокуратури активісти і представники ЗМІ не помічають. Останню солідну прес-конференцію щодо стану розслідування розстрілів Небесної Сотні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та колишній генпрокурор Віталій Ярема провели ще 2 лютого, по суті констатувавши: розслідування просувається впевнено та своєчасно, проте результатів досі немає.
За словами Арсена Авакова, кримінальний розшук МВС упродовж січня 2015 року остаточно встановив злочинну організацію, члени якої, виконуючи накази колишнього міністра МВС Віталія Захарченка, стріляли в активістів із вогнепальної зброї на розі вулиць Володимирської та Житомирської, біля Будинку профспілок, у Маріїнському парку, на вулицях Грушевського та Інститутській.
Відповідно до оперативної інформації МВС, загальна схема організації розстрілів виглядала таким чином. Накази Захарченка безпосередньо виконували екс-заступник директора департаменту матеріального забезпечення Павло Зінов (безпосередньо контролював постачання спецзасобів із Росії для розгону Майдану в січні-лютому 2014-го і курирував роботу снайперів) та керівник медіа-холдингу «Контакт» Віктор Зубрицький (дискредитував Євромайдан за допомогою медіа, координував «тітушок»). Ім’я алкогольного магната Олексія Чеботарьова, якого одразу після подій Майдану звинуватили у викраденні активістів Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, в доповіді Авакова чомусь не фігурує.
Наступну ієрархічну сходинку в банд-угрупованні Януковича, за інформацією МВС, займає Армен Саркісян, якого підозрюють у вбивстві журналіста В’ячеслава Веремія. Зі складу МВС навіть вилучено зброю, з якої, ймовірно, стріляв Саркісян, проте результатів судово-балістичної експертизи наразі не оприлюднено.
Загалом обвинувачення та підозри висунуто ледь не всій «сім’ї» Януковича, паралельно ведеться допит «тітушок» — за достовірною інформацією опитано близько півтори сотні хлопців із Білої Церкви та півсотні киян. Однак від підозр до результатів як Генпрокуратурі, так і МВС України поки що, на жаль, далеко.
На сьогодні у міждержавний розшук оголошено Захарченка та Зінова, а за справи Зубрицького, Саркісяна та Кошелєва навіть узявся Інтерпол. Однак із серйозних фігурантів справи затримано одну особу, заарештовано — двох (імен представники ГПУ не називають у зв’язку з продовженням слідства).
А доки відповідальні органи свідомо чи ні затягують процес, «п’ята колонна» РФ несе в маси альтернативну версію розстрілу Небесної Сотні. Деякі українські телеканали й численні проросійські друковані ЗМІ неодноразово натякали, що саме представники теперішньої «хунти» зацікавлені у мовчанні з приводу загиблих на Майдані, бо, мовляв, руки не чисті.
Як аргумент прибічники такої теорії наводять телефонну розмову голови МВС Естонії Урмаса Паета і верховного представника ЄС з іноземних справ Кетрін Ештон, які нібито обговорюють причетність до злочину тодішньої опозиції. І хоч пан Пает уже кілька разів спростовував довільну трактовку його слів російськими пропагандистськими засобами, цей та інші кремлівські месиджі обов’язково знайдуть свою аудиторію в Україні.
На окрему розповідь заслуговує участь у розслідуванні злочину проти майданівців родичів загиблих героїв. Близькі та друзі вбитих активістів об’єдналися в громадську організацію «Родини Героїв Небесної Сотні», щоби разом тиснути на чинну владу. За підтримки правозахисників активісти домоглися виплати компенсацій кожній сім’ї, яка втратила свого родича, у розмірі 120 тисяч гривень від Київської ОДА ще минулого року, ініціювали присвоєння загиблим на Майдані звання Героїв України та продовжують вимагати від слідчих органів ефективнішого розслідування трагедії Майдану.
Член ГО «Родини Героїв Небесної Сотні», батько Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка Володимир висловив «Дню» свою думку щодо того, коли покарають винних: «Наша міліція не змінилася, посади обіймають ті самі люди. Вони ж не будуть вести справу проти самих себе — от після певної межі процес і зупинився. Наприклад, убивство мого сина вів слідчий, який не міг відрізнити Кримінально-процесуальний кодекс від Кримінального. Як колишній майор я взяв справу до своїх рук. Ми з колегами встановили вісім поплічників лише з вбивства Устима, про них до цього взагалі не було відомо; ретельно відшукали майже всіх свідків, маємо аудіо, відео, інші докази. Я особисто передавав це все Генпрокуратурі, але наша влада не має політичної волі назвати винних».
Серед перепон, які заважають слідству бути ефективнішим, експерти називають і чинне українське законодавство. Зокрема, недосконалість Кримінально-процесуального кодексу зв’язує Генпрокуратурі руки та не дає можливості затримувати осіб на підставі висунутих підозр. Ефективнішою могла б бути й співпраця з міжнародними пошуковими організаціями з огляду на той факт, що більшість обвинувачуваних осіб перебуває за кордоном і переховується від слідства.
Із цього приводу активіст Майдану й народний депутат від ВО «Батьківщина» Ігор Луценко зазначив: «15 січня ми зареєстрували проект постанови про створення ТСК (тимчасової слідчої комісії). Однією з функцією має бути спрощення слідчих та процесуальних дій, ця зміна вплине і на розслідування щодо злочинів Майдану. Але цього однозначно буде мало. Треба зробити Генерального прокурора реально незалежним. Зараз його призначає Президент, теж підтримуючи свої інтереси, і залишає нас не те що без гарантії, а й без шансу дізнатися правду. Антикорупційне бюро ми обираємо, а чому Генпрокурор менш важливий? Його теж потрібно обирати, тоді буде реформа судів і міліції. І лише за умови чесної та професіональної роботи цієї тріади буде результативне розслідування».
