Перші сторінки всіх світових ЗМІ сьогодні займає одна тема — скандал із розслідуванням журналістів (380 журналістів із 78 країн світу), які з’ясовували, як відомі та багаті люди світу використовують офшори для приховання своїх грошей. Щось подібне світ уже переживав 2010 року, коли відбувся аналогічний витік інформації на сайті WikiLeaks, де з’явилося понад 250 тисяч листів дипломатів США. Тоді стали відомими численні неформальні характеристики світових лідерів і зв’язки політиків. Сьогодні масив інформації набагато більший — це 11 мільйонів документів із 1977-го до 2015 року з бази даних четвертої за величиною у світі офшорної юридичної фірми — панамської компанії Mossack Fonseka.
Йдеться про те, що ця фірма допомагала клієнтам, зокрема 72-м нинішнім та колишнім главам держав, відмивати гроші, уникати санкцій і податків. У документах містяться відомості про секретні офшорні компанії, наприклад, пов’язані з сім’ями та сподвижниками Хосні Мубарака в Єгипті, Муаммара Каддафі в Лівії та Асада в Сирії. Згадано членів сім’ї голови КНР Сі Цзіньпіна, президента Азербайджану Ільхама Алієва, короля Марокко Мухаммеда VI і короля Саудівської Аравії Салмана ібн Абдул-Азіз Аль Саудо, а також покійного батька нинішнього прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, дітей прем’єр-міністра Пакистану Наваза Шаріфа. Також є відомості про прем’єр-міністра Ісландії Сигмюндюра Гюннлейгссона, який мав незадекларовані інтереси в банках цієї країни.
В опублікованому Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань (ICIJ) йдеться також про російське керівництво. Зокрема, в документах є дані про мільярдну схему з відмивання грошей, яку проводив російський банк з участю близьких соратників російського президента Володимира Путіна. «Завдяки витоку з компанії-реєстратора Mossack Fonseca (MF) вдалося дізнатися, що пов’язані з віолончелістом (близький друг Путіна — Сергій Ролдугін. — Ред.) компанії оперують не просто мільйонами, а мільярдами доларів: ці офшори могли отримувати гроші від структур, близьких до сім’ї Ротенбергів, Сулеймана Керімова, Олексія Мордашова», — йдеться у розслідуванні.
В Україні злив інформації викликав не менший резонанс, аніж у світі, адже пов’язаний він, у тому числі, з першою особою держави — Президентом Петром Порошенком. У розслідуванні Анни Бабінець «Подвійне життя президента» для програми «Слідство.Інфо» на «Громадському» йдеться про те, що влітку 2014 року — в розпал російської агресії проти України, Президент Порошенко створив три офшорні компанії, зокрема Prime Asset Partners Limited на Британських Віргінських островах, для продажу активів Roshen без сплати податків у держбюджет України. Наразі з 20 українців, які стали фігурантами журналістського розслідування, опубліковані матеріали про кількох осіб — власне Президента Порошенка, керівника Нацбанку Валерію Гонтареву, міського голову Одеси Геннадія Труханова, екс-прем’єра Павла Лазаренка, підприємця Мохаммада Захура.
«Я перша посадова особа в Україні, яка серйозно ставиться до декларування своїх статків, сплати податків і питання конфлікту інтересів, які вирішую в рамках українського законодавства та міжнародного приватного права, — відреагував на звинувачення Петро Порошенко. — Ставши Президентом, я відійшов від управління активами, доручивши цю справу відповідним консалтинговим та юридичним компаніям. Очікую, що вони нададуть вичерпні пояснення для української та міжнародної преси».
У Національному антикорупційному бюро вже заявили, що не мають повноважень розслідувати офшорні справи Президента Порошенка. «Чинний Президент України не підслідний НАБУ. Є окрема процедура імпічменту, яка прописана в Конституції. Ми не маємо права вести розслідування проти чинного Президента України», — повідомила прес-секретар НАБУ Світлана Оліфіра. А Генпрокуратурі України, вивчивши інформацію в ЗМІ про наявність у Президента Петра Порошенка офшорів у Панамі, не побачили складу злочину в його діях. Тим часом у низці країн західного світу вже заявили, що ініціюватимуть розслідування у своїх країнах через «панамські архіви».
В усій цій історії Порошенко однозначно повів себе більше як бізнесмен, ніж Президент. І величезний репутаційний удар тут не так по главі держави, як взагалі по Україні. Особливо після ще свіжого скандалу, пов’язаного з публікацією статті «Непереможна корупція в Україні» в газеті The New York Times. У ній американські журналісти вщент розкритикували внутрішню політику Президента України, звинувативши його в потуранні корупції. У відповідь Петро Порошенко заявив: «На сьогодні проти України проводиться гібридна війна, у тому числі — через механізми розповсюдження інформації, яка дискредитує Українську державу».
«Це не елемент гібридної війни, а сигнал із Вашингтона Президентові Порошенку про те, що наші американські партнери занепокоєні рівнем корумпованості української влади, — коментує «Дню» політолог Михайло Басараб. — Мета цієї публікації — не дискредитація Президента України, а тим більше — нашої держави, а чіткий сигнал Петрові Порошенку, який у цей час перебував із візитом у США. Коментар Петра Олексійовича виявився, напевно, найгіршою реакцією, якою тільки вона могла бути на публікацію в New York Times.
Про репутаційні втрати свідчать і заголовки провідних західних видань, де на скандальну тему в одному рядку згадано прізвища Путіна, Порошенка та Асада. Навряд чи це додає балів Президентові постмайданної України, як і країні загалом. Тим більше, коли буквально через кілька днів у Нідерландах має відбутися консультативний референдум щодо ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. У чому глибинні причини? Чому виник скандал?
ТРОХИ НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ
По суті, сьогодні в Україні, можливо, хай би як парадоксально це звучало, ми маємо перезаснування домінуючого клану, який сформувався за часів президентства Кучми в 1990-х роках — на чолі з самим Кучмою та його зятем Віктором Пінчуком. Протягом багатьох років, незважаючи на зміну президентів, ця родина зберігала вплив на владу. Країна втрачала, а вони завжди на плаву. В опублікованих документах про офшори згадано й сумнозвісного екс-прем’єр-міністра Павла Лазаренка, якого цей клан фактично зробив ізгоєм — і не тільки тому, що він був великим корупціонером, а тому що погано ділився, — як писали свого часу ЗМІ.
Після того, як Кучмі не вдалося забезпечити собі третій термін 2004 року, він намагався зробити своїм наступником Віктора Януковича, але отримав Помаранчевий майдан. Проте це докорінно не вплинуло на його позиції, адже за допомогою круглого столу і посередництва на ньому польського друга Олександра Кваснєвського (голови Наглядової ради Ялтинської економічної стратегії Віктора Пінчука) ситуацію вдалося розрулити. Незважаючи на те, що президентом все-таки став Віктор Ющенко, протягом наступних років Кучму та його родину ніхто не чіпав (хоча було за що — згадаємо резонансну «справу Гонгадзе — Подольського»), їхні люди продовжували перебувати в активній політиці.
Потім до влади все-таки вдалося привести Януковича, але той виявився досить самостійним, щоб навіть порушити кримінальну справу проти Кучми з приводу тієї ж «справи Гонгадзе — Подольського». Тому його вже довелося знімати всією країною — через Євромайдан і величезні жертви українців.
Однак що отримала країна? Сьогодні Кучма представляє Україну на Мінських переговорах і є членом Конституційної комісії — туди він був призначений офіційно президентськими указами Петра Порошенка. А тепер згадаймо, що на «плівках Мельниченка» зафіксовано також розмову між Кучмою та Порошенком, де останній каже: «Я член вашої команди. Буду виконувати будь-який ваш наказ!.. Я раз у житті зробив вибір, і тут ніяких не буде змін». І відповідь Кучми: «Ну, це зрозуміло».
Насправді, у Порошенка після Євромайдану був величезний шанс почати нарешті ламати систему. Але нинішній скандал з офшорними рахунками якраз підтверджує те, що він продовжує продукувати і грати за старими правилами. Згадаймо хоча б той момент, коли Порошенко всім обіцяв продати свій бізнес і реально зайнятися президентськими справами. Свого слова він так і не дотримав. Така поведінка не може відповідати реаліям нормальної країни, тим більше, коли йдеться про виживання держави, коли триває війна і гинуть тисячі людей.
Президент Порошенко постійно заявляє про деолігархізацію, хоч ця боротьба звелася до зняття з посади голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського, який втримав регіон під час російської агресії, та арешту його соратника Геннадія Корбана. До речі, той же Коломойський на засіданні приватизаційної комісії в парламенті заявляв, що слід нарешті розібратися з приватизаційними процесами часів Кучми і почати грати за правилами. У відповідь — останній вимушений сьогодні за фактом проживати у Швейцарії.
ЯКИЙ ВИХІД?
1. Не мовчати (заяву Президента, яку він оприлюднив учора, не можна назвати вичерпним поясненням).
2. Визначитися — він бізнесмен чи все-таки Президент. Бо те, що дозволено бізнесмену, не дозволено Президентові великої європейської країни.
3. Ретельно переглянути своє оточення.
4. Терміново призначити Генерального прокурора. Причому він не має викликати питань у громадськості. Наприклад, людина «калібру» Віктора Шишкіна.
5. Доведення до кінця резонансних справ. Бо доки не буде остаточної крапки в тій же «справі Гонгадзе — Подольського», не буде спокою ні країні, ні політикуму, незважаючи на те, що, можливо, вони цього і не розуміють.
«ЦЕ СИГНАЛ, ЩО ПРАВИЛА НЕ ЗМІНИЛИСЯ»
Дарина КАЛЕНЮК, директор Центру протидії корупції:
— Все це було очікуваним, і більшість інформації вже була опублікована. В українському відкритому реєстрі досі зазначається, що бенефіціарним власником, тобто людиною, яка контролює корпорацію «Рошен», є Петро Олексійович Порошенко. Журналісти фактично опублікували всю структуру власності, включно до Панами, оскільки в нашому реєстрі можна було побачити, що компанія виходить на Кіпр, Британські Віргінські острови, але далі структура власності була секретна.
Але з медійної точки зору найцікавішим є те, що змінював Порошенко структуру власності у серпні 2014 року — під час «Іловайського котла». Президент України, який мав би повністю опікуватися інтересами в першу чергу національної безпеки, знаходив час і ресурси опікуватися безпекою свого бізнесу. Це питання не юридичне, а політичне, оскільки Порошенко обіцяв продати свій бізнес і мусив це зробити.
А от щодо юридичної точки зору, то у нас донедавна не було вимоги декларувати свої офшорні компанії, якщо ти є бенефіціарним власником. Найцікавіше те, що Президент і його Адміністрація через своїх народних депутатів намагалися завадити діяти закону про електронне декларування. Але його все одно прийняли в рамках підготовки до безвізового режиму з ЄС. І вже в цьому законі є вимога декларувати доходи, якщо ти є бенефіціарним власником. Якби Порошенко не задекларував ці офшори за новою системою, можна було б говорити про пряме порушення норми закону про заздалегідь недостовірні дані під час їх внесення у декларацію. Та Президента не можна притягнути до кримінальної відповідальності — його можна лише усунути шляхом імпічменту.
Наразі важко сказати про наявність складу злочину, але якщо подивитися на опубліковані документи неозброєним оком, то тут «пахне» корупцією та ухиленням від необхідності платити податки своїй державі. Та чи легально це, чи ні, то скоріш за все легально. Я впевнена, у Петра Порошенка були юристи, які оформили цю структуру так, що «комар носа не підточить», а податкова не прискіпається. А от політично, чи повинен Президент країни думати, як заплатити менше податків, чи думати, як створити умови, щоб до України прийшли інвестиції? Вочевидь, у Президента існує конфлікт інтересів, оскільки за законом на державній посаді не можна займатися підприємницькою діяльністю. Проте володіння частками власності у підприємствах і товариствах не визнаються підприємницькою діяльністю. Цією прогалиною користуються багато державних службовців, у тому числі й Президент.
Для України цей скандал може принести величезні репутаційні втрати. Президент із блискавичною швидкістю втрачає довіру до себе на міжнародній арені. Але не через дані матеріали, які лише підтвердили давно відомі факти, не лише від того, що Петро Порошенко володіє компанією через офшори. А через те, що Президент півроку не міг звільнити корумпованого Генерального прокурора. Навіть той факт, що Порошенко обіцяв продати бізнес і не продав, — це не порушення закону, але це привід більше не вірити цій людині. Крім того, попри декларовану «деолігархізацію», він дав сигнал іншим олігархам, що правила не змінилися і стара система взаємовідносин продовжує успішно функціонувати в країні.
«В УКРАЇНІ ДОСІ НЕ ВІДБУЛОСЯ ВІДОКРЕМЛЕННЯ БІЗНЕСУ ВІД ПОЛІТИКИ»
Володимир ВАСИЛЕНКО, юрист-міжнародник, суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії (2002—2005 рр.):
— На жаль, в Україні досі не відбулося відокремлення бізнесу від політики — це головна причина того, чому у нас досі немає нормального керівництва держави.
В будь-якій сучасній, цивілізованій, демократичній державі її керівник не дозволив би собі подібні операції та махінації. А якби дозволив, і це стало відомо громадськості, цей державний діяч мав би піти у відставку. Політична культура цивілізованого світу побудована саме на таких правилах гри і принципах. До відповідальності високопосадовця можна притягнути лише тоді, коли він здійснив якийсь злочин (використання ним грошей із держбюджету на власні потреби, хабарництво тощо) і це було доведено. Але якщо це порушення морального порядку, то за неписаним правилом політики іде у відставку, незалежно від того, наскільки високу посаду він займає — таких випадків у світі дуже багато.
Ця оборудка, якщо опублікована інформація не є фальшивкою, підриває довіру міжнародних партнерів не лише до Президента, а й до України. Це також підриває віру у спроможність керівництва нашої держави належним чином організувати і здійснювати ефективну боротьбу з корупцією. На Заході були сподівання, що врешті-решт українське керівництво і олігархи, які мають вплив на внутрішню і зовнішню політику нашої держави, схаменуться і почнуть дотримуватися цивілізованих, нормальних, розумних і прозорих правил гри, прийнятих у всьому світі. Тож Порошенко має спростувати опубліковану інформацію або, якщо вона відповідає дійсності, дати громадськості переконливі пояснення своїх дій. Прикро, Порошенко опинився в одній компанії з Путіним та його оточенням, яких звинувачує у корупції міжнародний журналістський консорціум.
Найнебезпечніші наслідки для Порошенка і його оточення матиме не зовнішня реакція, а реакція українського суспільства. Сьогодні суспільство висуває серйозні вимоги до тих, хто претендує на роль керманичів України.
Звичайно, всі українські олігархи діють аморально, реєструючи свої статки в офшорних зонах і не сплачуючи податків в Україні, не віддаючи свого боргу суспільству і державі, завдяки яким вони їх заробляють, знаходяться під їхнім захистом, використовують ресурси та робочу силу. Але подібні дії не виправдовують ні олігархів, ні Петра Порошенка.
Очевидно, саме тому в державі не було проголошено воєнний стан і не запроваджено всеохоплюючі санкції проти Росії шляхом розірвання з нею відносин в усіх життєво важливих сферах, тому, що у нас є дуже суттєві економічні важелі тиску на Росію. Такий підхід потрібен для того, щоб Україна покладалася на себе насамперед, мобілізуючи все суспільство і ресурси на боротьбу з агресором.
«ЦЕ НЕ БУДЕ КОРИСНИМ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ»
Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Iнституту міжнародних відносин Варшавського університету:
— На загальному рівні подібні документи публікуються не вперше — вже був скандал із WikiLeaks та Едвардом Сноуденом. Але в цьому разі справа стосується не державних питань, а більш особистих, тобто фінансів. І це перша подібна подія, яка демонструє, що зараз дуже важко безпечно тримати гроші в офшорах, щоб про це ніхто не дізнався, і що боротьба з офшорами стає більш ефективною. Думаю, ця публікація має загальне позитивне значення, особливо податкових систем у різних країнах, щоб люди, які фігурують у ній, платили податки своїм державам.
Складно робити загальний висновок для всього світу, оскільки сама інформація, що якийсь польський політик або іспанський спортсмен користувалися послугами офшорної компанії, ще не підтверджує, що вони діяли протизаконно. Якщо вони заробляють ці гроші чесно, то жодних проблем у них не буде. Тому потрібно розібратися з кожним випадком індивідуально. Тож якщо говорити про якісь політичні чи юридичні наслідки для людей, які фігурують у цих публікаціях, то треба встановити, чи були ті чи інші порушення в їхніх діях.
Та для мене дуже сумно, що в цьому списку є Президент України Петро Порошенко. Я знаю, що він є великим бізнесменом і олігархом, але якщо подивитися на економічну ситуацію в Україні, війну на Донбасі, це не буде корисним для загального іміджу держави і зокрема українського політичного класу. Буде складно пояснити людям в Україні і за кордоном, що людина, яка очолює країну, має стільки грошей в офшорах. Це виглядає не дуже гарно і несерйозно. Наскільки я знаю, у цьому списку немає лідерів голів країн-членів Євросоюзу, тим часом як є Путін і Порошенко, що нагадує: українська верхівка дещо ближча до Росії, і для європейських стандартів в Україні чогось бракує.
Те, що ця публікація торкнулася Україні — це не дуже величезна криза для її іміджу. Але Петро Порошенко — все ж таки її Президент, а цю негативну інформацію можуть збирати і в подальшому використовувати противники України, в тому числі російська пропаганда.
«ВСЕ МЕНШЕ І МЕНШЕ ЛЮДЕЙ ЗБЕРІГАЄ ІЛЮЗІЇ»
Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:
- Звичайно, всі деталі повинні бути вивчені, але виглядає так, що витік «панамських паперів» вказує, що можуть (і, ймовірно, повинні) бути серйозні наслідки для Президента Порошенка. Отже, з одного боку, цей новий розвиток подій повинен серйозно сприйматися українською елітою і населенням, а з іншого – все менше і менше людей зберігає ілюзії з приводу цілей і методів українського Президента. Через певний час з його поведінки стало зрозуміло, що його реформаторська риторика має чіткі межі. Його неспроможність відмовитися від власних бізнес-інтересів (попри явні обіцянки зробити це), і його тривале небажання позбутися генерального прокурора Віктора Шокіна є лише двома прикладами проблемної поведінки. Зокрема, його вибір і настійливість у збереженні Шокіна якомога довше, досі заважає серйозним зусиллям зі здійснення реформ у сфері боротьби з корупцією. Так що в цьому сенсі викриття «панамських паперів» не виглядають дивними. Коли Порошенка обрали президентом, в умах багатьох людей поставало питання, наскільки він буде орієнтованим на реформи і налаштованим на боротьбу з корупцією, будучи вихідцем з української еліти, який зробив свої гроші і розвинув торгівельні мережі до Євромайдану. А це відбувалось (і значною мірою, на жаль, залишається) в умовах глибокого болота корупції, коли ключові суб'єкти були особливо зацікавлені в ухилянні від прозорості. І мені здається, що цей початковий скептицизм був значною мірою виправданим. «Панамські папери» є лише ще одним свідченням цього.
«УКРАЇНСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ ПОДАЄ ПОГАНИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ ВЛАСНОЇ КРАЇНИ І СУСПІЛЬСТВА ТА ПІДТВЕРДЖУЄ НЕГАТИВНІ СТЕРЕОТИПИ ЩОДО УКРАЇНСЬКИХ ЕЛІТ У ЄС»
Штефан МАЙСТЕР, керівник програм Східної Європи та Центральної Азії в Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP), Берлін:
Оприлюднення «панамських паперів» буде мати негативний вплив на президента, Україну, процес реформування і нові інституції особливо в ключовому секторі боротьби з корупцією. Це підтверджує, що в Україні немає зміни еліт і що вище керівництво причетне до корупції і бізнесу з відмивання грошей. Окрім того, це може завдати шкоди новому агентству по боротьбі з корупцією, яке оголосило, що не буде розслідувати справу президента. А також це ще раз показує, що всі нові закони та органи, які повинні боротися з корупцією, не будуть працювати, якщо вище керівництво держави є причетним до корупції. Адже це означає, що не існує верховенства права в Україні. Теоретично використання офшорів це не кримінал, але на практиці цим користуються люди, які мають багато грошей і не хочуть платити податки. Український президент подає поганий приклад для власної країни і суспільства та підтверджує негативні стереотипи щодо українських еліт у ЄС. Він буде згаданий у тих самих новинах, як і оточення президента Росії Володимира Путіна, який також причетний до цієї справи.
