Те, що ми мали змогу спостерігати у Верховній Раді в понеділок, це результат пастки, в яку потрапила нинішня влада, погодившись на «мінський формат». А особливо делегувавши на переговори від України колишнього президента Леоніда Кучму, який зібрав проти себе перший Майдан і проти учня якого (привів у владу Віктора Януковича) зібрався другий Майдан. Замість того, щоб реально розпочати зміни і відмовитися від старих правил, нова влада після Євромайдану по-суті залишилася в фарватері старої системи «Кучми — Януковича», відповідно, відбулося не вирішення проблем, а їх накладання в нових умовах. Паралельно Кремль послідовно реалізовував свій давно підготовлений план по знищенню України. Ефективно протистояти російській агресії українській владі, звичайно, було складно, бо спирається вона не на суспільство, а на власні корпоративні інтереси. В такій ситуації, як би не симпатизував Захід українцям на Майдані, він не може бути більшим захисником наших національних інтересів ніж сама українська влада. Про небезпеку «мінського формату» і його учасників ми попереджали із самого початку. Але...
Сьогоднішні події і дії влади потрібно оцінювати певним чином, виходячи з «логіки пастки». І тут головне питання — як захистити національні інтереси в цій ситуації? Україна взяла на себе зобов’язання, які вона має виконувати. В цьому зацікавлена не тільки Росія, а і Захід, який є безпосереднім гарантом Мінських домовленостях. «Я вітаю голосування просто зараз у Верховній Раді України на підтримку конституційної реформи і децентралізації. Процес реформ має продовжуватися», — написав на своїй сторінці у Twitter Генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд одразу після голосування.
31 СЕРПНЯ, ОДРАЗУ ПІСЛЯ ГОЛОСУВАННЯ В ПЕРШОМУ ЧИТАННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ, СПІКЕР ПАРЛАМЕНТУ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ЗАКРИВ ДРУГУ СЕСІЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВОСЬМОГО СКЛИКАННЯ. 1 ВЕРЕСНЯ — ВІДКРИЄТЬСЯ ТРЕТЯ СЕСІЯ ПАРЛАМЕНТУ
Отже, Верховна Рада у першому читанні погодилася внести зміни у Конституцію щодо децентралізації влади. За це проголосували 265 народних депутатів з 368 присутніх, 87 — проти, 5 — утрималися, 11 — не голосували. Рішення в залі довелося буквально протягувати, адже з самого ранку Радикальна партія Олега Ляшка заблокувала президію Верховної Ради. Пізніше представники «Блоку Петра Порошенка» оточили трибуну для того, щоб спікер парламенту мав змогу відкрити засідання. Саме під великим скупченням депутатів біля президії і трибуни, а також під скандуванням «ганьба!», і проходило обговорення законопроекту. В результаті, БПП дав 115 голосів, НФ — 69, «Опозиційний блок» — 38, позафракційні — 13, «Самопоміч» — 5, група «Відродження» — 11, група «Воля народу» — 14, Радикальна партія — 0, «Батьківщина» — 0.
Прихильники змін до Конституції говорили про те, що це реальна децентралізація і мирний шлях вирішення конфлікту на Донбасі. А противники заявляли, що запропонована реформа — це зрада, яка не має нічого спільного з реальної децентралізацією, а тим більше, створюю «заморожений конфлікт» на території України. Звичайно, можна зрозуміти незадоволених пропозиціями до Основного закону, але протестувати потрібно було раніше, коли Кучму включали до Конституційної комісії. Замість цього, деякі депутати, які голосували вчора проти, ще кілька місяців тому збирали у нього автографи в парламенті. А сьогодні одна з головних задач — це змусити Кремль виконувати свої зобов’язання по Мінським домовленостям.
В ОЧІКУВАННІ РЕВАНША?
Тим часом, під стінами Верховної Ради тривав мітинг деяких політичних партій і громадських організацій, які виступають проти внесення змін до Конституції. Зібралося не менше тисячу людей. Правопорядок охороняла Національна гвардія. Все проходило мирно поки не стало відомо про результат голосування, тоді ситуація на вулиці різко загострилася. Почалися сутички. В хід пішли димові шашки, кийки, навіть бойові гранати і вогнепальна зброя. «Близько 90 поранених під Радою. На жаль, один загиблий — солдат Нацгвардії. У тому числі кілька людей у важкому стані. Це результат кинутих декількох вибухових пристроїв з боку людей у футболках партії «Свободи», що влаштували бійку з Нацгвардією під ВР», — написав у себе на «Фейсбуці» міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. І це ще один показник великих проблем в країні, які переростають в трагедію не тільки на передовій, а й в тилу.
«ЯКЩО МИ ПРИЙМЕМО ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ, ТО ПОГОДИМОСЬ ЗІ ВСІМА УЛЬТИМАТУМАМИ, ЯКІ НАМ ВИСУНУЛИ ТЕРОРИСТИ»
Віктор ШИШКІН, екс-суддя Конституційного Суду України:
— Сьогоднішнє голосування в державі нічим не загрожує, адже це не остаточне голосування. Проблеми почнуться, якщо цей документ приймуть остаточно, тобто 300-ма голосами. Тоді такі зміни стануть тілом Конституції. Треба все розкласти по цеглині. По-перше, я не знаю, що таке Мінські домовленості, згідно з якими начебто мають бути прийняті зміни до Конституції України. Для мене існує Конституція. В ній є 9-та стаття, яка говорить, що всі міжнародні договори для України є обов’язковими, якщо згоду на них дала Верховна Рада. Я ставлю питання тим, хто тиражує інформацію про Мінські угоди, — чи знають вони такий закон про ратифікацію Мінських угод? Ні. В такому випадку для мене ці Мінські угоди варті не більше ніж туалетний папір. Що стосується змін, які зараз намагаються протягнути у Верховній Раді, то ми забуваємо, що за будь-якими філологічними формулюваннями щодо того, що жодної загрози для державності в цих змінах немає, то я скажу, що така загроза існує. 17-й пункт перехідних положень говорить про особливості місцевого самоврядування. Дійсно, особливого статусу в цьому тексті немає, але є, підкреслюю, особливості місцевого самоврядування. Хоч у який би фантик ви не загортали прострочену гірку цукерку, вона залишиться тим чим є.
Перехідні положення за своєю правовою природою є тимчасовим явищем і одномоментним. Тобто, якщо такий момент зник, то зникає і суть цього перехідного положення. Там зазначений або термін після якого така суть зникає, або записана якась подія. В даному випадку, коли говорять про особливості місцевого самоврядування окремих регіонів Луганської та Донецької областей, мені не відомо на який період будуть діяти ці перехідні положення. 10, 20, 100 чи 1000 років? З іншого боку, я не бачу і де там зазначена якась подія. Якщо ми приймемо всі ці зміни в системі, то погодимось зі всіма ультиматумами, які нам висунули терористи. Тоді виникає закономірне питання — за що там гинуть хлопці? Не буду аналізувати децентралізацію, але 18-й пункт цих змін є катастрофічним і уявляє собою загрозу існування української держави. Якщо хтось сумнівається чи існують у нас умови воєнного стану за яких не може відбуватись змін до Конституції, то нехай підуть до Будинку офіцерів і подивляться на портрети загиблих.
«ЖОДНОГО ОСОБЛИВОГО СТАТУСУ ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ НЕ МАЮТЬ»
Рефат ЧУБАРОВ, голова Меджлісу кримськотатарського народу:
— Я голосував за те, що я читав особисто, і я не бачу в запропонованих змінах до Конституції жодної загрози суверенітету України. З тексту Конституції можна виносити багато трактувань і на багатьох моментах спекулювати. Враховуючи свій досвід і розуміння того, що сталося з Кримом, я б ніколи не проголосував за те щоб Донецьк і Луганськ мали б якийсь особливий статус. Такого статусу у запропонованих змінах немає.
«НІЯКИХ 300 ГОЛОСІВ, ПОКИ НА ДОНБАСІ НЕ БУДЕ УКРАЇНСЬКА ВЛАДА»
Леонід ЄМЕЦЬ, народний депутат від фракції «Народний фронт» (facebook.com):
— Я не голосував за зміни до Конституції (16 липня) бо не приймаю одностороннього виконання Мінських угод Україною, тоді як Росією та терористами не виконано жодного пункту.
Кожної фракції я вимагав зустрічі із Президентом, бо лише він може дати відповідь про стратегію і тактику нашого захисту від агресії і пояснити тут роль Конституційних змін.
Цієї суботи така зустріч відбулася. Вона тривала 4 години.
Отже за результатами я зробив такі висновки:
Голосування в цілому (остаточне прийняття змін) відбудеться не раніше кінця року, після виборів і лише після (!) виконання сепарською стороною умов Мінського договору. Ще раз наголошую жодних 300 голосів поки там не буде українська влада, українські прикордонники не контролюватимуть кордон з Росією а російські війська не залишать нашу територію.
Де тут «зрада»?!
Допоки Донбас не буде звільнено від російських військ (якщо це взагалі відбудеться) — не буде проголосовано особливості самоврядування в Конституції. Коли там будуть наші війська і наша влада— то прошу: і самоврядування, і вибори. Це Конституційне право.
Натомість (до прийняття рішення в цілому) ми отримуємо підтримку міжнародних партнерів.
Якщо ж це проміжне голосування (з чіткими вимогами до голосування в цілому) буде провалено то :
Провал Президента як міжнародного переговорника на сьогодні (любите ви його чи ні) — це провал всієї України.
Для Меркель і Оланда неприпустимо є одностороння відмова від виконання Україною Мінських угод. Як наслідок — послаблення (а може і скасування санкцій).
Чи несуть ці зміни загрози про які я писав раніше? Так, несуть. Але поки на нашому боці час і світова спільнота є шанс їх уникнути. Меркель вже заявила про неприпустимість сепаратистських виборів на сході. Чи вірю я, що Путін буде виконувати зобов’язання — ні. Але стати зараз в позу, це залишитися сам на сам з агресором.
Я вірю в нашу силу, але вона не безмежна. Ми потребуємо підтримки світу, інакше нам «хана».
Це реальність.
І я буду приймати рішення, ґрунтуючись на аргументах.
Інакше це зрада.
Бо інакше я не можу.
«ПРЕЗИДЕНТ ДОКЛАВ МАКСИМУМ ЗУСИЛЬ, ЩОБ ПЕРЕКОНАТИ ДЕПУТАТІВ ПРОГОЛОСУВАТИ ЗА ЗМІНИ»
Ігор КОНОНЕНКО, заступник голови фракції БПП у парламенті:
— Обіцянка пана Ляшка була такою, що він не буде заважати роботі Ради. Коли він дійшов до зали, то змінив свою думку. На мій погляд — це виключно політичний шантаж Верховної Ради, який пов’язаний в першу чергу з місцевими виборами. Ляшко вважає, що такими діями він підніме рейтинг своєї партії. Ні Ляшку, ні іншим нічого не пропонувалось за голосування. Позиція Президента чітка — в такому принциповому питанні як ключові зміни до Конституції, в торги з політичними силами він вступати не буде. Президент зустрічався особисто з депутатами, висловлював аргументи, доносив свою думку, пояснював позицію. На мій погляд для того, щоб переконати депутатів проголосувати за зміни до Конституції, він зробив максимум. Деякі члени нашої фракції після такої бесіди змінили свою позицію. Деякі ні. Виборці, коли побачать результати голосування на табло, вже потім будуть визначатись в своїх оцінках депутатів.
ПОГЛЯД З РЕГІОНІВ
«ДОКИ НЕ БУДЕ ЗМІН НА МІСЦЯХ, ЇХ НЕ БУДЕ І У ВЕРХАХ»
Анатолій ЖОЛОБ, Гайківський сільський голова (Турійський район на Волині):
— На Волині рішенням обласної ради створено перші об’єднані територіальні громади, їх п’ять, серед них і наша. Населені пункти Гайківської сільської ради вирішили приєднатися до Оваднівської сільради сусіднього, Володимир-Волинського району. Звичайно, доведеться змінювати й межі районів. І ми днями отримали список з 16 пунктів: 16 документів маємо оформити і подати, щоб об’єднана територіальна громада стала дійсністю. Навіть точно не визначено, хто ці всі папери має оформляти. Ми, які просимося у прийми, чи ті, хто нас приймає. Але ми будемо робити все, що треба, аби процес децентралізації став в Україні дійсністю. Тому на місцях готові взяти на себе відповідальність за рішення, які ухвалює Верховна Рада, що стають законом нашого подальшого життя. Бо хоч як би ми ставилися до умов, у яких прийнято зміни щодо децентралізації, але вона — той чи не останній шанс, який порятує ще місцеве самоврядування і загалом Україну.
Наші люди звикли чекати милості від когось. Наче має прийти сільський голова і власною лопатою відкидати сміття від чиєїсь хати... Так само чекають, що хтось там прийме історичне рішення, і ми будемо жити щасливі та веселі. Наша влада така, який народ, що її обирає. У нас звикли, обравши, чи не зразу ганити і обзивати. Тому так важливо, щоб децентралізація відбулася, бо має змінитися влада саме на місцях, має змінитися ставлення до неї, мають змінитися самі люди. Я часто зараз пригадую теорію так званого розбитого вікна. Це коли, наприклад, мої ж односельчани приїжджають з Польщі і кажуть, що там неможливо викинути папірчик, бо там скрізь чисто, мало не килимки під ногами... А коли у нас розруха, коли людина іде повз розбите вікно, то їй так і хочеться вкинути туди недопалок. Зараз чуємо зауваження і претензії, що Донбас отримає якісь особливі повноваження. Та він вже взяв ці повноваження, нас не питаючи! Там так само живуть українці, громадяни України, які часто і не зі своєї волі опинилися з нами по дві сторони барикад. Я не один раз возив гайківську картоплю (а ця культура у нас прекрасно родить) і на Донбас, і в інші регіони України. Спілкувався з простим людом, часто так само бідовим, як і на заході. Але який, як і на заході, не мріяв ні про жоден сепаратизм і подібні речі, а хотів жити в Українській державі. Ми також повинні з цим рахуватися.
Влада — це ми, і коли ми це усвідомимо, то змінимо і себе. І державу. А децентралізація — шанс, який не можна втратити. Просто не можна.
«ТРЕБА БУЛО ПРИЙМАТИ ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ М’ЯКШЕ»
Михайло САВЧУК, селищний голова Гусятина, член робочої групи по формуванню перспективного плану Тернопільської області:
— Я особисто готовий працювати з громадою, яку я очолюю і з тими громадами, які приєднуються. У нас проблема, що обласна рада не проголосувала за проект перспективного плану. Думаю, питання вирішать вже на рівні Кабміну і ЦВК. Я був на форумі у Києві в суботу і Президент України Петро Порошенко чітко сказав, що вибори в нашій області відбудуться на новій основі. Децентралізація бюджету вже нам надала змогу ремонтувати дороги, робити капітальні вкладення і, якщо ми вижили за часів, коли не мали бюджету, коли все було нагорі, то тепер однозначно нам вже легше стає, і я тішуся, що Верховна Рада проголосувала і таким шляхом треба йти вперед, не відступати. У нас є шанс стати європейською державою.
Президент сказав на форумі, це його перші слова, що зміни до Конституції найбільше не подобаються Путіну, то хай думають ті, які кричать проти. Деякі політичні партії наполягають на тому, що зникне село, але село виживало, як могло, за старої Конституції. Тепер воно не зникне, а навпаки — буде жити. Якщо взяти по нашому райцентру Гусятину, то по 50 тисяч гривень ми максимум збирали податків. А тільки на існування самої ради треба 250, то де є логіка утримувати стару систему? Однозначно, потрібна децентралізація, як в Європі, як в світі. Он з Польщі я недавно приїхав. Дивишся, навколо держави процвітають, а ми кричимо, що ми за Україну, боремося за Україну, воюють наші хлопці, а хочемо прийняти необхідне рішення — складно, не йде. Крики нам не потрібні біля парламенту, бо дивиться світ на це. Треба було приймати зміни до Конституції м’якше. Депутати, які за сім років в нашій обласній раді нічого позитивного не зробили для народу, тепер хоч на цьому пропіаряться. Мовляв, вони рятують народ. Правда, не знати від чого. Треба конкретні речі робити. Подивитися в якому стані дороги, що належать наразі Автодору. Це — пряма вертикаль, бо вони керують процесом. Але політики мітингують. Працювати треба, а не мітингувати. Тому я позитивно ставлюся до того, що Верховна Рада підтримала законопроект про внесення змін до Конституції щодо децентралізації. Знаю, що шляху інакшого не маємо. Через те і вийшли ми на Майдан, через те полягла Небесна Сотня і сьогодні наші солдати б’ються на сході, щоби зберегти цілісність України і тільки один порятунок — Європейська спільна родина.
«ЦЕ РІШЕННЯ ПРИЙМАЄТЬСЯ ПІД ТИСКОМ І ПРОТИВНИКА, І СОЮЗНИКІВ»
Катерина ГАНДЗЮК, депутат Херсонської міської ради:
— Місцеві еліти готові до будь-чого, в тому числі й до запропонованого варіанту децентралізації. На жаль, немає жодних соціальних ліфтів для нової еліти, тому знову у нас тасується колода старих облич. Вони звикли до того, що кожен рік — нові правила і просто чекають інструкцій з Києва. Тому є проблема реалізації будь-яких реформ.
Якогось резонансу подій у Херсоні не чекаю. Тут багато хто не розуміє, через що ґвалт. І ще минуло дуже мало часу, щоб розібратися по суті прийнятого в першому читанні законопроекту.
Але точно ситуація з вибухами може бути використана як аргумент проти масових зібрань. Людей лякатимуть, щоб вони не відвідували мітинги чи протести. Сумне в цьому всьому те, що навряд чи у влади є інший вибір. Це рішення приймається під тиском і противника, і союзників.
Події у Верховній Раді, які передували сутичкам під її стінами (блокування трибуни, відсутність консолідації у коаліції та широкого обговорення суті законопроекту, як у Раді, так і в суспільстві загалом) розцінюю як неодмінну ознаку виборів, що наближаються. Політична боротьба тільки загостриться, бо зміни до Конституції ще доведеться розглядати у другому читанні. І я думаю, влада знайде необхідні 300 голосів для запровадження цих поправок.
«ВЛАДА ПОВИННА ПРОДЕМОНСТРУВАТИ ВМІННЯ КРИЗОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ІЗ СПІВВІТЧИЗНИКАМИ»
Мирослава ЛЕНДЬЕЛ, доктор політології, проректор УжНУ:
— Зміни до конституцій, які повинні забезпечувати, насамперед, права і свободи громадян, часто приймаються під впливом зовнішніх викликів, як це й складається у випадку України, хоча безсумнівною є й внутрішня потреба у децентралізації влади, яка не була реалізована у мирний час.
Водночас, наше суспільство не є виключним випадком. Подібний процес пройшли, а точніше, проходять Молдова і Грузія. Результативність конституційного реформування залежить від декількох обставин: існування політичної волі у правлячої еліти здійснити цей проект, беручи до уваги, зокрема, доцільність цього кроку для збереження української державності (цей фактор є присутнім) та досягнення суспільного консенсусу чи, принаймні, спроби його досягти в результаті громадянського діалогу та «чистоти» дотримання конституційної процедури.
На жаль, його не вдалося досягти через подекуди нерозуміння потреби постійного спілкування з громадянами, які упродовж останніх двох років вибороли право на залучення до прийняття важливих рішень, цілком зрозумілі фобії, спричинені умовами військового часу, існуванням великої кількості політичних акторів, подекуди озброєних, а подекуди і навичок як це роботи. Шкода, адже це формує сприятливе поле для маніпуляцій громадською свідомістю, провокацій використання насильства, як це сталося в понеділок під стінами Верховної Ради.
Вважаю, що саме в ці дні влада повинна продемонструвати вміння кризової комунікації із співвітчизниками, а конституціоналісти ще раз висловити чітку позицію щодо процедури та змісту змін.
«ЗМІНИ ПОТРІБНІ, ЩОБ РЕОРГАНІЗУВАТИ ДЕРЖАВНУ ВЕРТИКАЛЬ»
Михайло ТРЕТЯК, голова райради Харківського району:
— Можу сказати, що ті цілі, які наводилися як аргументи для обгрунтування цих змін до Конституції, могли бути досягнуті й зараз, з чинними законами. Для того, щоб дати більше повноважень і фінансів місцевому самоврядуванню, не треба вносити зміни до Конституції, треба міняти бюджетний кодекс, податковий кодекс і профільні закони, а не Конституцію. Зміни були потрібні, щоб реорганізувати, поміняти, зробити ефективнішою або менш впливовішою державну вертикаль у вигляді обласних і районних адміністрацій на рівні районів або областей. Під назвою «децентралізація» мається на увазі зміна вертикалі державного управління на місцях.
Якщо зміни вертикалі влади стануться за польським принципом, це буде правильно, але у нас завжди дуже багато «але». І багато хто вважає, що віддавати централізовану владу під час війни не своєчасно. З другого боку, зміни назріли. Керівники місцевого самоврядування демотивовані щось робити. У них немає повноважень, фінансів, і відповідно, для ініціативних, молодих, досвідчених менеджерів немає стимулів щось міняти. Якщо залишити, як є, то ми знову отримаємо неефективних керівників.
У нас є така надбудова, як районні й обласні адміністрації, які дублюються обласними й районними радами. Де-факто виходить, що на рівні району й області йдуть дві гілки влади, які між собою постійно конкурують. І зараз глави обласних і районних адміністрацій — найактивніші учасники виборчої кампанії. Тому що від того, скільки депутатів вони проведуть від своїх партійних структур, залежатиме, як вони в майбутньому прийматимуть бюджетні програми, які вони ж потім і виконуватимуть. І в цьому є логіка, щоб прибрати з цієї вертикалі адміністрації й поставити префекта, який би просто контролював правильність прийнятих нормативних документів і якість їх виконання. У цьому великий плюс змін.
У Польщі орган місцевого самоврядування розпоряджається своїми доходами й може їх прогнозувати й планувати на найближчі три-п’ять років. Теоретично, ми зможемо робити це у себе вже з цього року, після зміни в бюджетному кодексі на початку цього року. Ми ще не знаємо правильно чи неправильно ми рахуємо, але вже намагаємося контролювати свої доходи. І якщо у нас будуть префекти, це дуже нам допоможе й спростить роботу.
Підготували Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк, Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль, Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон, Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужгород, Альона СОКОЛИНСЬКА, Харків
